Читання 18 травня

Читання дня

Євангеліє

Тоді Іісус ведений був Духом у пустиню для спокуси від диявола.

І, постившись сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.

І приступив до Нього спокусник і сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами.

Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить з уст Божих (Втор. 8,3).

Потім бере Його диявол у святе місто і ставить Його на крилі храму,

і говорить Йому: якщо Ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе, і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11–12).

Іісус сказав йому: написано також: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).

Знову бере Його диявол на досить високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,

і говорить Йому: все це дам Тобі, якщо, впавши, поклонишся мені.

Тоді Іісус говорить йому: відійди від Мене, сатана, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому одному служи (Втор. 6,13).

Тоді залишає Його диявол, і ось, Ангели приступили й служили Йому.

Коли ж почув Іісус, що Іоанн відданий під варту, пішов у Галілею.

І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,

щоб збулося сказане пророком Ісаією, який говорить:

земля Завулонова і земля Неффалимова, за Іорданом на шляху приморському, Галілея язичницька,

народ, який сидить у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смертній, засяяло світло (Іс. 9,1–2).

З того часу почав Іісус проповідувати й говорити: покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.

Проходячи біля моря Галілейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петро, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалки,

і каже їм: ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.

І вони зразу ж, покинувши сіті, пішли за Ним.

Ідучи звідти, далі побачив Він інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоанна, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.

Вони, покинувши човен і батька свого, зразу ж пішли за Ним.

І ходив Іісус по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всякий недуг і всяку неміч у людях.

І розійшлись чутки про Нього по всій Сірії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі хвороби й припадки, і біснуватих, і лунатиків, і паралітиків, і Він зціляв їх.

І йшло за Ним багато народу з Галілеї і Десятиграддя, і Ієрусалима, та Іудеї, і з-за Іордану.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава  4

Апостол

Агриппа сказав Павлові: дозволяється тобі говорити за себе. Тоді Павел, простерши руку, почав говорити на свій захист:

царю Агриппо! я почуваю себе щасливим, що сьогодні можу захищатися перед тобою в усьому, в чому звинувачують мене іудеї,

тим більше, що ти знаєш усі іудейські звичаї і суперечності. Тому прошу тебе вислухати мене великодушно.

Життя моє від юності моєї, яке спочатку проводив я серед народу мого в Ієрусалимі, знають всі іудеї;

вони здавна знають про мене, якщо захочуть свідчити, що я жив, як фарисей, за найсуворішим в нашому віросповіданні вченням.

І нині я стою перед судомза надію на обітницю, дану Богом нашим отцям,

здійснення якої сподіваються побачити наші дванадцять колін, що старанно служать Богові день і ніч. За цю-то надію, царю Агриппо, звинувачують мене іудеї.

Що ж? Невже ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?

Правда, і я думав, що мені належить багато діяти проти імені Іісуса Назорея.

Це я і робив у Ієрусалимі: одержавши владу від первосвященників, я багатьох святих ув’язнював, і коли вбивали їх, я подавав на те голос;

і по всіх синагогах я багаторазово мучив їх, і примушував хулити Іісуса, і, з надмірною лютістю до них, переслідував навіть і в чужих містах.

Для цього, йдучи до Дамаска з владою і дорученням від первосвященників,

серед дня на дорозі я, государю, побачив з неба світло, ясніше від сонячного сяйва, що осяяло мене та тих, котрі йшли зі мною.

Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: Савле, Савле, що ти гониш Мене? Важко тобі йти проти рожна.

Я сказав: хто Ти, Господи? Він сказав: Я Іісус, Котрого ти гониш.

Але встань і стань на ноги твої; бо для того Я і з’явився тобі, щоб поставити тебе служителем і свідком того, що ти бачив і що Я відкрию тобі,

визволяючи тебе від народу іудейського і від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе

розкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла і зпід влади сатани до Бога, щоб вірою в Мене одержали прощення гріхів і достояння зі святими.

Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,

а спершу жителям Дамаска і Ієрусалима, потім всій землі Іудейській і язичникам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, роблячи достойні покаяння діла.

За це іудеї схопили мене в храмі і хотіли розтерзати.

Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому і великому, нічого не кажучи, крім того, про що пророки і Мойсей говорили, що це буде,

а саме, що Христос мав постраждати і, воскреснувши першим з мертвих, сповістити світло народові іудейському і язичникам.

Коли він так захищався, Фест голосно сказав: безумствуєш ти, Павле! велика вченість доводить тебе до божевілля.

Ні, високоповажний Фесте,– сказав він,– я не безумствую, але кажу слова істини і здорового смислу.

Бо знає про це цар, перед яким і кажу сміливо. Я не вірю, щоб від нього було щось з цього приховано; бо це не в кутку відбувалося.

Чи віриш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віриш.

Агриппа сказав Павлові: ти мало не переконуєш мене стати християнином.

Павел сказав: благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, зробились такими, як я, окрім цих кайданів.

І коли він це сказав, цар і правитель, Вереніка і всі, що сиділи з ними, встали.

І, відійшовши вбік, говорили між собою, що цей чоловік нічого, вартого смерті чи кайданів, не робить.

І сказав Агриппа Фестові: можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав кесаревого суду. Тому і вирішив правитель відіслати його до кесаря.

 

Діяння апостолів,
Глава 26

Старий Заповіт

І звернувся Господь до Мойсея, промовляючи: Скажи Ізраїльським синам, нехай повернуться і отаборяться напроти поселення між Маґдолом і між морем, напроти Веелсепфона, – перед ними станеш табором біля моря. Тож фараон скаже своєму народові: Сини Ізраїля – вони блукають по землі, бо їх затиснула пустеля. Я ж зроблю непоступливим серце фараона, і він кинеться навздогін за ними. Тож Я прославлюся через фараона та через все його військо; і всі єгиптяни пізнають, що Я – Господь! І вони зробили так. Єгипетському цареві сповістили, що народ утік. І серце фараона і його слуг повернулося проти народу, і вони сказали: Що ж це ми зробили? Навіщо відпустили Ізраїльських синів, щоб на нас більше не працювали? Отже, фараон запряг свої бойові колісниці й узяв зі собою весь свій народ, і взяв шістсот добірних бойових колісниць, усю єгипетську кінноту і начальників варти над усіма. Господь же зробив непоступливим серце фараона, єгипетського царя, і той погнався слідом за Ізраїльськими синами. Але сини Ізраїля виходили під могутньою рукою! І єгиптяни погналися вслід за ними, і знайшли їх, коли вони отаборилися біля моря; і вся кіннота, і бойові колісниці фараона, і його військо, і вершники – перед поселенням, напроти Веелсепфона. Тож фараон наближався. І, поглянувши, сини Ізраїля побачили очима: єгиптяни вишикувалися позаду них, і вони дуже налякалися. І заголосили Ізраїльські сини до Господа. Вони сказали Мойсеєві: Хіба ти вивів нас, щоб погубити в пустелі, чи не було гробниць у Єгипетській землі? Що це ти з нами зробив, вивівши з Єгипту? Хіба не ці самі слова ми говорили тобі в Єгипті, кажучи: Залиши нас, щоб ми служили єгиптянам? Адже краще нам працювати на єгиптян, аніж помирати в цій пустелі. Та Мойсей сказав народові: Будьте мужніми! Стійте і дивіться на спасіння від Бога, яке Він звершить для нас сьогодні. Бо такими, як побачили ви єгиптян сьогодні, більше не побачите їх повік! Господь воюватиме за вас, а ви мовчіть. Господь сказав Мойсеєві: Чому волаєш до Мене? Скажи Ізраїльським синам, нехай рушають. А ти візьми свій посох, простягни свою руку над морем і розділи його! І сини Ізраїля нехай пройдуть посередині моря сушею. І ось, Я зроблю серце фараона та всіх єгиптян непоступливим, і вони підуть слідом за ними. І прославлюся через фараона, через усе його військо, через колісниці та через його коней. І пізнають усі єгиптяни, що Я – Господь, як прославлю Себе через фараона, через колісниці та через його коней. І Божий ангел, який ішов перед табором Ізраїльських синів, піднявся і перейшов у їхній тил. Піднявся і стовп хмари з-перед їхнього обличчя і став позаду них. І він увійшов поміж табір єгиптян і поміж табір Ізраїля. І настала темрява та морок; проминула ніч, і за всю ніч вони не змішалися одне з одним. І простягнув Мойсей руку на море, і за цілу ніч Господь сильним південним вітром відігнав море і зробив море сушею, – вода розступилася. І ввійшли Ізраїльські сини на середину моря по суші, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. Погналися ж і єгиптяни, – всі коні фараона, колісниці та вершники, – і увійшли слідом за ними на середину моря. І сталося за ранішньої сторожі: у стовпі полум’яному й хмарному Господь поглянув на табір єгиптян і послав у табір єгиптян замішання. Він позв’язував осі їхніх колісниць і дуже ускладнив їм пересування. Тож єгиптяни сказали: Втікаймо від обличчя Ізраїля, бо Господь воює за них проти єгиптян. А Господь промовив до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай повернеться вода на колісниці та на вершників, і нехай вона покриє єгиптян. І простягнув Мойсей руку на море, і на світанку вода повернулася на місце, а єгиптяни втікали під водою. Тож Господь кинув єгиптян усередину моря. Вода повернулася і покрила колісниці, вершників і все військо фараона, – тих, які увійшли за ними в море. Не залишилося жодного з них. Сини ж Ізраїля пройшли сушею посеред моря, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. І того дня Господь визволив Ізраїля з-під руки єгиптян. А на березі моря Ізраїль побачив мертвих єгиптян. Тож Ізраїль побачив сильну руку – те, що вчинив Господь єгиптянам. І народ став боятися Господа і повірив Богові та Мойсеєві, Його слузі.

Вихід,
Глава 14

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії