Читання 16 травня

Читання дня

Євангеліє

У ті дні приходить Іоанн Хреститель і проповідує в пустині Іудейській,

і каже: покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.

Бо він той, про якого сказав пророк Ісаія: глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому (Іс. 40,3).

Сам же Іоанн мав одежу з верблюжого волосу і пояс шкіряний на чреслах своїх, а їжею його були акриди* та дикий мед.

Тоді Ієрусалим і вся Іудея і вся околиця Іорданська виходили до нього

і хрестилися від нього в Іордані, сповідаючи гріхи свої.

Побачивши Іоанн багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, сказав їм: породження єхиднині! хто навчив вас тікати від майбутнього гніву?

Сотворіть же достойний плід покаяння

і не думайте говорити в собі: отець у нас Авраам; бо кажу вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові.

Вже й сокира біля кореня дерев лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.

Я хрещу вас водою в покаяння, але Той, Котрий йде за мною, сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;

лопата** Його в руці у Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а солому спалить вогнем невгасимим.

Тоді приходить Іісус з Галілеї на Іордан до Іоанна хреститися від нього.

Іоанн же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?

Але Іісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоанн допускає Його.

І, хрестившись, Іісус вийшов зразу ж з води,– і ось, розкрились Йому небеса, і побачив Іоанн Духа Божого, Котрий сходив, як голуб, і спускався на Нього.

І ось, голос з неба, який говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава  3

Апостол

Фест, прибувши в область, через три дні вирушив з Кесарії до Ієрусалима.

Тоді первосвященник і знатніші з іудеїв прийшли до нього із скаргою на Павла і переконували його,

прохаючи, щоб він зробив милість, викликав його до Ієрусалима; маючи задум убити його по дорозі.

Але Фест відповів, що Павел утримується в Кесарії під вартою, і що він сам скоро вирушить туди.

«Отже,– сказав він,– ті з вас, які можуть, хай підуть зі мною, і якщо за цим чоловіком щось є, хай звинувачують його».

Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, повернувся до Кесарії, і на другий день, сівши на судійське місце, звелів привести Павла.

Коли він з’явився, стали довкола іудеї, що прийшли з Ієрусалима, складаючи на Павла багато тяжких провин, яких не могли довести.

Він же на своє виправдання сказав: я не зробив ніякого злочину ні проти закону іудейського, ні проти храму, ні проти кесаря.

Фест, бажаючи догодити іудеям, у відповідь сказав Павлові: чи хочеш іти в Ієрусалим, щоб я там судив тебе за це?

Павел сказав: я стою перед судом кесаревим, де і належить мені судимому бути. Іудеїв я нічим не скривдив, як і ти добре знаєш.

Якщо я неправий і що-небудь зробив варте смерті, то не зрікаюся померти; а якщо нічого того нема, в чому ці звинувачують мене, то ніхто не може видати мене їм. Вимагаю суду кесаревого.

Тоді Фест, поговоривши з радниками, відповів: ти вимагав кесаревого суду, до кесаря і підеш.

Через декілька днів цар Агриппа і Вереніка прибули до Кесарії поздоровити Феста.

І як вони пробули там багато днів, то Фест розповів цареві про Павла, кажучи: тут є чоловік, залишений Феліксом, у кайданах,

на якого, під час мого перебування в Ієрусалимі, з’явилися із скаргою первосвященники і старійшини іудейські, вимагаючи осудження його.

Я відповів їм, що у римлян нема звичаю видавати на смерть будьякого чоловіка, перш ніж звинувачуваний не матиме перед собою обвинувачів і отримає право захищатися проти звинувачення.

Коли ж вони тут зійшлися, то, без всякого зволікання, на другий же день я сів на судійське місце  і звелів привести того чоловіка.

Обступивши його, обвинувачі не подали жодного із звинувачень, які я припускав;

але вони мали з ним деякі суперечки про Богошанування їхнє і про якогось Іісуса померлого, про Котрого Павел стверджував, що Він живий.

Вагаючись у вирішенні цього питання, я сказав: чи хоче він іти до Ієрусалима і там стати перед судом за це?

Та коли Павел зажадав, щоб його залишили на розгляд Августа, то я звелів тримати його під вартою до того часу, поки пошлю його до кесаря.

Агриппа ж сказав Фестові: хотів би і я послухати цього чоловіка. Той відповів: завтра ж почуєш його.

Другого дня, коли Агриппа і Вереніка прийшли з великою пишністю і увійшли в судову палату з тисячоначальниками та знатнішими громадянами міста, за наказом Феста був приведений Павел.

І сказав Фест: царю Агриппо і всі присутні з нами мужі! ви бачите того, проти якого багато іудеїв приступили до мене в Ієрусалимі і тут і кричали, що йому не належить більше жити.

Але я зрозумів, що він не вчинив нічого вартого смерті; і як він сам вимагав суду в Августа, то я вирішив послати його до нього.

Я не маю нічого вірного написати про нього государеві; а тому і привів його перед вас, і зокрема перед тебе, царю Агриппо, щоб після розгляду було мені що написати.

Бо мені здається нерозсудливо посилати в’язня і не показати звинувачень на нього.

 

Діяння апостолів,
Глава 25

Старий Заповіт

І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові в Єгипетській землі, промовляючи: Цей місяць для вас – початок місяців, він є для вас першим між місяцями року. Промов до всієї громади синів Ізраїля, кажучи: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня згідно з родоводом по батьківській лінії – ягня на сім’ю. Якщо ж мало тих, які є в домі, і їх не достатньо на ягня, то нехай прийме до себе сусіда, свого ближнього, – за кількістю душ. Кожний собі нехай вирахує достатню кількість на ягня. Ягня у вас нехай буде однолітнім самцем без вади; візьмете його з овець або кіз. Тримайте його до чотирнадцятого дня цього ж місяця, а ввечері хай заріжуть його, – вся велика громада Ізраїльських синів. І візьмуть трохи крові, й помажуть нею обидва одвірки та поперечку в тих домах, у яких його їстимуть. І цієї ж ночі їстимуть м’ясо, спечене на вогні, і їстимуть опрісноки з гіркими травами. Не будете їсти його сирим чи вареним у воді, а лише спеченим з головою, ногами та нутрощами на вогні. Нічого не залишите з нього до ранку і кістки його не поламаєте. А те, що залишилося з нього до ранку, спалите у вогні. А ось як будете його їсти: стан ваш – підперезаний, взуття – на ваших ногах, а посохи – у ваших руках; і їстимете його з поспіхом: це – Пасха Господу. Цієї ночі Я пройду по Єгипетській землі й уражу кожного первістка в Єгипетському краю – від людини до тварини, і здійсню відплату над усіма єгипетськими богами. Я – Господь! А кров на домах, у яких ви перебуваєте, буде для вас ознакою; і побачу кров, і буду захистом для вас, і не буде у вас згубної пошесті, коли уражу Єгипетську землю. І буде для вас цей день пам’ятним, і святкуватимете його, як свято для Господа у ваших поколіннях, – як закон вічний його святкуватимете! Сім днів їстимете опрісноки; з першого ж дня усунете закваску з ваших домів. Кожний, хто їстиме квашене з першого дня аж до сьомого, – така душа буде вигублена з-посеред Ізраїля. Перший день називатиметься святим, і сьомий день – святе скликання буде у вас. Жодної буденної праці не робитимете в ці дні, за винятком того, що має бути зроблене кожною душею, – тільки те ви робитимете. І ви будете дотримуватися цієї заповіді. Адже в той день виведу ваше військо з Єгипетської землі, тож вічним приписом закону зробите цей день у ваших родах. Коли надійде чотирнадцятий день першого місяця, їстимете опрісноки, – від того вечора і до вечора двадцять першого дня місяця. Сім днів у ваших домах не має бути закваски! Кожний, чи то з осілих чужинців, чи з місцевих жителів краю, хто лише з’їсть квашене, – та душа буде вигублена з Ізраїльської громади. Нічого заквашеного не їстимете, – в усіх ваших домах їстимете опрісноки. Тож Мойсей покликав усю раду старійшин Ізраїля і сказав їм: Підіть, візьміть собі вівцю на вашу сім’ю і заріжте Пасхальне ягня. Візьміть в’язку гісопу і, вмочивши її в кров, що біля дверей, помажте верхній та обидва бокові одвірки кров’ю, що біля дверей. Ніхто з вас хай не виходить за двері свого дому аж до ранку. І Господь перейде, щоб уразити єгиптян, і побачить кров на верхньому та на обох бокових одвірках, і промине Господь двері, – Він не дозволить губителеві ввійти у ваш дім, щоб погубити. І збережете це слово як закон для себе й для своїх синів навіки. Коли ж увійдете в землю, яку дасть вам Господь, як Він говорив, то будете виконувати це служіння. І буде, коли вас запитають ваші сини: Що це за служіння? – то скажете їм: Це – жертва, Пасха для Господа, Який захистив доми Ізраїльських синів у Єгипті, коли уразив єгиптян, а наші доми врятував.  І, поклонившись, народ впав ниць. І пішли сини Ізраїля, і зробили так, як заповів Господь Мойсеєві та Ааронові, – так вони і вчинили. І сталося опівночі: Господь уразив кожного первістка в Єгипетській землі – від первістка фараона, який сидить на престолі, до первістка полонянки, яка в ямі, та кожне первородне з домашніх тварин. І вночі встав фараон, всі його слуги та всі єгиптяни, і зчинилося велике голосіння по всій Єгипетській землі, бо не було будинку, в якому б не було мерця. І фараон вночі покликав Мойсея та Аарона й сказав їм: Вставайте і забирайтеся з-посеред мого народу – і ви, і сини Ізраїля! Ідіть, служіть Господу, вашому Богові, так як кажете! Узявши і овець, і свою велику рогату худобу, ідіть та поблагословіть і мене. І насідали єгиптяни на народ, аби без зволікань випровадити їх із землі. Інакше, – говорили вони, – всі ми помремо! Тож люди взяли тісто, перш ніж воно вкисло, заміс замотали у свій одяг і несли на плечах. І сини Ізраїля зробили так, як наказав їм Мойсей: випросили в єгиптян срібний та золотий посуд і одяг. Господь дав милість Своєму народові перед єгиптянами, і ті дали їм; тож вони пограбували єгиптян. І вирушили Ізраїльські сини від Рамеса до Сокхота – близько шестисот тисяч піших чоловіків, крім майна; разом з ними вийшла велика змішана група, і дуже багато овець, худоби і домашніх тварин. А з тіста, яке винесли з Єгипту, вони напекли прісних коржів, бо воно не вкисло, оскільки єгиптяни вигнали їх, і вони не могли затриматися, тож і їжі на дорогу собі не приготували. Час перебування синів Ізраїля в Єгипетській землі та в Ханаанській землі – чотириста тридцять років. І сталося, що після чотирьохсот тридцяти років усе Господнє військо вийшло вночі з Єгипетської землі. Це – пильнування для Господа, щоб вивести їх з Єгипетської землі. Саме ця ніч – ніч пильнування для Господа, щоби бути такою для всіх синів Ізраїля впродовж їхніх поколінь. І Господь сказав Мойсеєві й Ааронові, промовляючи: Це – закон про Пасху, – жодний чужинець не їстиме її. А кожний раб чи куплений за гроші, коли зробиш йому обрізання, тоді їстиме її. Чужинець чи найманець не споживатиме її. Їстимуть в одному домі, – не будете виносити м’яса з хати. І кістки в ягняті не поламаєте. Вся громада Ізраїльських синів буде виконувати це. Якщо ж якийсь захожий прийде до вас, щоб справити Пасху Господу, – обріжеш кожного з них, хто чоловічої статі, – і тоді нехай приходить і справляє її, він буде таким, як і місцевий мешканець землі. Жодний необрізаний не їстиме її. Для місцевого мешканця і для прибулого, який долучився до вас, закон буде один. І зробили Ізраїльські сини так, як для них заповів Господь Мойсеєві й Ааронові, – так вони і зробили. І сталося, що в той день Господь вивів з Єгипетської землі синів Ізраїля з їхньою силою.

Вихід,
Глава 12

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії