Читання 14 травня

Читання дня

Євангеліє

Книга родоводу Іiсуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.

Авраам родив Ісаака; Ісаак родив Якова; Яків родив Іуду та братів його;

Іуда родив Фареса і Зару від Фамари; Фарес родив Єсрома; Єсром родив Арама;

Арам родив Амінадава; Амінадав родив Наассона; Наассон родив Салмона;

Салмон родив Вооза від Рахави; Вооз родив Овіда від Руфи; Овід родив Ієссея;

Ієссей родив Давида царя; Давид цар родив Соломона від Урієвої;

Соломон родив Ровоама; Ровоам родив Авію; Авія родив Асу;

Аса родив Іосафата; Іосафат родив Іорама; Іорам родив Озію;

Озія родив Іоафама; Іоафам родив Ахаза; Ахаз родив Єзекію;

Єзекія родив Манассію; Манассія родив Амона; Амон родив Іосію;

Іосія родив Іоакима; Іоаким родив Ієхонію та братів його, до переселення вавілонського.

По переселенні вавілонському Ієхонія родив Салафіїля; Салафіїль родив Зоровавеля;

Зоровавель родив Авіуда; Авіуд родив Єліакима; Єліаким родив Азора;

Азор родив Садока; Садок родив Ахіма; Ахім родив Єліуда;

Єліуд родив Єлеазара; Єлеазар родив Матфана; Матфан родив Якова;

Яків родив Йосифа, мужа Марії, від Якої народився Іiсус, ім’я Якому Христос.

Отже, всіх родів від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавілонського чотирнадцять родів; і від переселення вавілонського до Христа чотирнадцять родів.

Різдво Іiсуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилось, що Вона має в утробі від Духа Святого.

Йосиф же, муж Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів таємно відпустити Її.

Але коли він помислив це,– ось, Ангел Господній з’явився йому у сні і сказав: Йосифе, сину Давидів! не бійся прийняти Марію, жону твою, бо народжене в Ній є від Духа Святого;

народить же Сина, і наречеш Йому ім’я Іісус; бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.

А все це сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:

ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і дадуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог (Іс. 7, 14).

Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому Ангел Господній, і прийняв жону свою,

і не знав Її. І ось Вона народила Сина Свого первенця, і він назвав Його іменем Іісус.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава  1

Апостол

Павел, звернувши погляд на синедріон, сказав: мужі браття! я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня.

Первосвященник же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах.

Тоді Павел сказав йому: Бог буде бити тебе, стіно підбілена! ти сидиш, щоб судити за законом і, проти закону, велиш бити мене.

А ті, що стояли перед ним, сказали: первосвященника Божого ганьбиш?

Павел сказав: я не знав, браття, що він первосвященник; бо написано: начальника народу твого не лихослов (Вих. 22,28).

Павел, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: мужі браття! я фарисей, син фарисея; за надію воскресіння мертвих мене судять.

Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і саддукеями, і збори розділилися.

Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні Ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, і інше.

Стався великий галас, і книжники фарисейської сторони, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: нічого поганого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи Ангел говорив йому, не будемо противитись Богові.

Та як розлад збільшився, тотисячоначальник, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти взяти його з їхнього середовища і відвести у фортецю.

Наступної ночі Господь, явившись йому, сказав: дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Ієрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі.

Коли настав день, деякі іудеї змовились і заклялись не їсти і не пити, доки не уб’ють Павла.

Було ж понад сорок таких, що заклялися.

Вони, прийшовши до первосвященників і старійшин, сказали: ми клятвою заклялися нічого не їсти, поки не уб’ємо Павла.

Отож нині ви з синедріоном скажіть тисячоначальникові, щоб він завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його.

Почувши про цю змову, син сестри Павлової прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла.

Павел же покликав одного із сотників і сказав: відведи цього юнака до тисячоначальника, бо він має щось сказати йому.

Той, взявши його, привів до тисячоначальника і сказав: в’язень Павел покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобі.

Тисячоначальник, взявши його за руку і відійшовши з ним вбік, спитав: що таке маєш сказати мені?

Він відповів, що іудеї погодились просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього.

Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які заклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження.

Тоді тисячоначальник відпустив юнака, сказавши: нікому не кажи, що ти повідомив мені це.

І, покликавши двох сотників, сказав: приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб з третьої години ночі ішли до Кесарії.

Приготуйте також ослів, щоб, посадивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса.

Написав і листа такого змісту:

Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу – радуватися.

Цього мужа іудеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин.

Потім, бажаючи з’ясувати, в чому його звинувачували, привів його в їхній синедріон

і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої нема вини, вартої смерті чи кайданів.

А почувши, що іудеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно послав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Будь здоров.

Отож воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди.

А другого дня, залишивши кінним іти з ним, повернулися до фортеці.

А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла.

Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що з Кілікії, сказав:

я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачі. І звелів йому бути під вартою в Іродовій преторії.

 

Діяння апостолів,
Глава 23

Старий Заповіт

І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Увійди до фараона, бо Я зробив непоступливим його серце і серце його рабів, щоб і надалі відбувалися ці ознаки для них. Щоб ви донесли до вух ваших дітей і до дітей ваших дітей, як Я насміявся з єгиптян, та про Мої ознаки, які Я вчинив серед них. І ви будете знати, що Я – Господь. Тож Мойсей та Аарон увійшли до фараона й сказали йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки не бажатимеш вшанувати Мене? Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені. Якщо ж не забажаєш відпустити Мого народу, то ось Я в цю пору завтра наведу велику сарану на весь твій край. І вона вкриє поверхню землі, так що не зможеш побачити землю, і поз’їдає усі рештки того, що вціліло у вас після граду, і об’їдене буде кожне дерево, яке росте у вас на землі. Вона наповнить твої будинки і будинки твоєї прислуги, – всі будинки в усій Єгипетській землі. Такого ще ніколи не бачили ні твої батьки, ні їхні прадіди, з дня, відколи існують на землі, аж донині! І, повернувшись, Мойсей вийшов від фараона. А слуги фараона кажуть йому: Доки він буде для нас колючкою? Відпусти людей, хай поклоняться Господу, своєму Богові! Чи ти не бажаєш усвідомити, що Єгипет знищений? І повернули Мойсея та Аарона до фараона, і той сказав їм: Підіть поклоніться Господу, вашому Богові. Хто? Хто ті, які підуть? А Мойсей каже: Ми підемо з дітьми і старцями, зі синами і дочками, з вівцями і нашою худобою. Адже це – свято для Господа, нашого Бога. А той відповів їм: Нехай Господь буде так з вами, як я відпускаю вас з вашим майном? Дивіться, у вас – злі наміри! Так не буде! Хай підуть лише чоловіки і поклоняться Богові. Адже ви самі цього добиваєтеся! І їх вигнали з-перед обличчя фараона. Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку на Єгипетську землю, і нехай налетить на землю сарана, і нехай поїсть усю рослинність землі й усі плоди дерев, які залишилися після граду. І підняв Мойсей посох до неба, і Господь навів на землю південний вітер, – він дув весь той день і всю ніч. Настав ранок, і південний вітер нагнав сарану. Він наніс її на всю Єгипетську землю, – в дуже великій кількості вона осіла на всіх Єгипетських землях. Ні до цього часу не було такої сарани і після цього такої не буде. Вона покрила земну поверхню, і земля була знищена. І вона поїла всю рослинність землі й усі плоди на деревах, які залишилися після граду. Не зосталося жодної зелені на деревах і на жодній рослині на рівнині в усій Єгипетській землі. І фараон з поспіхом покликав Мойсея та Аарона, кажучи: Згрішив я перед Господом, вашим Богом, і проти вас. Отже, ще й сьогодні простіть мій гріх і помоліться Господу, вашому Богові, нехай забере цю смерть від мене. Мойсей вийшов від фараона і помолився Богові. І Господь змінив сильний вітер на західний, і підняв сарану, і кинув її в Червоне море, і не залишилося жодної сарани в усій Єгипетській землі. Та Господь зробив непоступливим серце фараона, і синів Ізраїля той не відпустив. Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку до неба, і нехай настане темрява у Єгипетській землі – відчутна темрява. І Мойсей простягнув руку до неба, – і три дні була темрява: чорні хмари й буря на всій Єгипетській землі. І три дні ніхто не бачив свого брата, і ніхто не вставав зі свого ліжка. А всі сини Ізраїля повсюди, де б вони не перебували, мали світло. І фараон закликав Мойсея та Аарона, і каже: Ідіть, поклоніться Господу, Богові вашому! Тільки овець і худобу залишіть. А ваше майно нехай іде з вами. Та Мойсей сказав: Але ти нам маєш дати тварин на жертви і всепалення, котрі принесемо Господу, Богові нашому. І наша худоба піде з нами, – тож не залишимо й копита. Адже з них візьмемо для служіння Господу, Богові нашому. Ми ж не знаємо, яким чином будемо поклонятися Господу, Богові нашому, перш ніж прийдемо туди. Та непоступливим зробив Господь серце фараона, і той не забажав їх відпустити. І каже фараон: Іди від мене! Стережися! Щоб ти більше не намагався побачити моє обличчя, бо в той день, коли з’явишся переді мною, – помреш! А Мойсей відповідає: Ти вірно сказав. Більше не з’явлюся перед твоїм обличчям.

Вихід,
Глава 10

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії