Читання 13 травня

Читання дня

Євангеліє

Після того знову явився Іісус учням Своїм біля моря Тиверіадського. Явився ж так:

були разом Симон Петро, і Фома, названий Близнюк, і Нафанаїл з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учнів Його.

Симон Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою. Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого.

А коли вже настав ранок, Іісус стояв на березі; але учні не впізнали, що це Іісус.

Іісус говорить їм: діти! чи є у вас яка їжа? Вони відповіли Йому: нема.

Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти сіті через велику кількість риби.

Тоді учень, котрого любив Іісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, підперезався одежею (бо він був нагий) і кинувся в море.

А інші учні припливли човном (бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот) і тягли сіть з рибою.

А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і на ньому рибу і хліб.

Іісус говорить їм: принесіть риби, яку ви тепер впіймали.

Симон Петро пішов і витяг на землю сіть, наповнену великими рибами, яких було сто п’ятдесят три; і від такої кількості риби не прорвалася сіть.

Іісус говорить їм: підходьте, обідайте. Ніхто ж з учнів не смів спитати Його: хто Ти? знаючи, що це Господь.

Іісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу.

Це вже втретє явився Іісус учням Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.

Коли ж вони обідали, Іісус каже Симону Петрові: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси ягнят Моїх.

Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.

Говорить йому втретє: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? і сказав Йому: Господи! Ти все знаєш; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.

Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, то простягнеш руки твої і інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.

Це Він сказав, даючи розуміти, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.

Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним учень, котрого любив Іісус, і котрий на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи! хто видасть Тебе?

Побачивши його, Петро говорить Іісусові: Господи! а він що?

Іісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, поки прийду, що тобі до того? ти йди за Мною.

І пронеслося це слово поміж браттями, що учень той не помре. Але Іісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того?

Цей учень і свідчить про це, і написав це; і знаємо, що істинне свідчення його.

Багато й іншого сотворив Іісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава  21

Апостол

Мужі, браття і отці! вислухайте тепер моє виправдання перед вами.

Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав:

я – іудеянин, народився в Тарсі Кілікійському, вихований в цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений в батьківському законі, ревнитель по Бозі, як і всі ви нині.

Я навіть до смерті гонив послідовників цього вчення, зв’язуючи і віддаючи до темниці і чоловіків і жінок,

як засвідчить про мене первосвященник і всі старійшини, від котрих, взявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Ієрусалима на катування.

І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба.

Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле! що ти гониш Мене?

Я відповів: хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Іісус Назорей, Котрого ти гониш.

Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули.

Тоді я сказав: Господи! що мені робити? Господь же сказав мені: встань і йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити.

А як я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска.

Якийсь Ананія, чоловік благочестивий за законом, схвалюваний усіма іудеями, що жили в Дамаску,

прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: брате Савле! прозри. І я зразу побачив його.

Він же сказав мені: Бог отців наших предвибрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його,

бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми в тому, що ти бачив і чув.

Отже, чого ж ти зволікаєш? Встань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Іісуса.

Коли я повернувся до Ієрусалима і молився в храмі, прийшов я в нестяму,

і побачив Його, і Він сказав мені: поспіши і скоріше вийди з Ієрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене.

Я сказав: Господи! їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув’язнював у темниці і бив у синагогах,

і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його.

І Він сказав мені: йди; Я пошлю тебе далеко до язичників.

До цього слова слухали його; а потім підняли крик, говорячи: знищ із землі такого! бо йому не слід жити.

Між тим як вони кричали, кидали одяг і порох у повітря,

тисячоначальник звелів увести його в фортецю, наказавши бичувати його, щоб довідатися, з якої причини так кричали проти нього.

Але коли розтягли його ремінням, Павел сказав сотникові, який стояв: хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, до того ж без суду?

Почувши це, сотник підійшов і доповів тисячоначальникові, говорячи: дивись, що ти хочеш робити? цей чоловік – римський громадянин.

Тоді тисячоначальник, підійшовши до нього, сказав: скажи мені, ти римський громадянин? Він сказав: так.

Тисячоначальник відповів: я за великі гроші придбав це громадянство. Павел же сказав: а я і народився в ньому.

Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його. А тисячоначальник, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його.

Другого дня, бажаючи достовірно знати, в чому звинувачують його іудеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященникам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними.

 

Діяння апостолів,
Глава 22

Старий Заповіт

І сказав Господь Мойсеєві: Ввійди до фараона й промов до нього: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені! Якщо ти все ж таки не побажаєш відпустити Мій народ, але й надалі будеш його затримувати, то ось Господня рука буде на твоїй худобі, яка на рівнинах: на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і на вівцях, – дуже велика моровиця. І дивовижну різницю зроблю Я на той час між худобою єгиптян і худобою Ізраїльських синів, – з усього згаданого не загине те, щоналежить синам Ізраїля! Бог визначив точний час, кажучи: Завтра Господь виконає на землі те, що проголосив. І наступного дня Господь здійснив те, що проголосив, – і вся худоба єгиптян вимерла, а з тварин Ізраїльських синів не пропало нічого. А коли фараон побачив, що з тварин синів Ізраїля не загинуло нічого, то серце фараона стало нечуйним, і він народ не відпустив. Тож Господь сказав Мойсеєві та Ааронові, промовляючи: Візьміть собі повні жмені сажі з печі, й нехай підкине її Мойсей до неба перед фараоном і перед його слугами, і нехай стане курява на всій Єгипетській землі, й будуть на людях і на тваринах струпи та болячки, що утворяться як на людях, так і на тваринах, – в усій Єгипетській землі. Тож він узяв сажі з печі перед фараоном, і підкинув її Мойсей до неба, і вона обернулася на струпи й болячки, що утворилися як на людях, так і на тваринах. А чаклуни не могли стояти перед Мойсеєм через струпи, оскільки і на чародіях були струпи, і в усій Єгипетській землі. Та Господь вчинив непоступливим серце фараона, і той не послухав їх, – як і заповів Господь Мойсеєві. Тоді Господь промовив до Мойсея: Встань рано на світанку, явись до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонилися, бо в цей час Я посилаю всі Мої кари в твоє серце і твоїх слуг, і твого народу, щоб ти знав, що немає іншого, як Я, на всій землі! Адже тепер, коли підійму руку, то уражу тебе і твій народ смертю, і знищений будеш із землі. І для цього ти був збережений, щоб Я на тобі показав Мою силу і щоб Моє ім’я було розголошене по всій землі. А ти, однак, все ще намагаєшся не відпустити Мій народ. Ось, Я пошлю у цю пору завтра дуже великий град, якого ще не було в Єгипті з того дня, відколи його засновано, і до сьогодні. Отже, тепер поспіши позаганяти свою худобу і все те, що належить тобі на рівнині. Тому що всі люди й тварини, які перебуватимуть на рівнині й не підуть під накриття, – упаде на них град, і вони загинуть. Ті з рабів фараона, хто побоявся Господнього слова, зігнали свою худобу під накриття. А ті, хто не зважив розумом на Господнє слово, залишили худобу на рівнині. І сказав Господь Мойсеєві: Простягни свою руку до неба – і випаде град на всій Єгипетській землі: на людей, на худобу і на всю рослинність, що на землі. Тож Мойсей простягнув руку до неба, – і Господь послав громи і град, і вогонь проносився по землі. Господь послав град на всю Єгипетську землю. І падав град, і спалахував вогонь серед граду. А то був дуже-дуже великий град – такого не було в Єгипті, відколи народ постав у ньому. І на всій Єгипетській землі град побив усе – від людини до худоби; і побив град усю рослинність, що на полі, й усі дерева, які на рівнинах, град знищив. Граду не було тільки в землі Ґесем, де жили сини Ізраїля. Тож фараон послав, аби покликали Мойсея та Аарона, і сказав їм: Згрішив я тепер. Господь – праведний, а я та мій народ – неправедні. Отже, помоліться за мене Господу, і хай припиняться Божі громи, град і вогонь! Я відпущу вас, – ви не будете більше тут залишатися. Та Мойсей сказав йому: Як тільки вийду з міста, я підійму свої руки до Господа, і громи припиняться, і більше не буде граду й дощу, – щоб ти пізнав, що Господня земля. І ти, і твої раби – я переконаний – ще не боїтеся Господа. Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон цвів. А пшениця і жито не були побиті, оскільки були пізні. Мойсей вийшов від фараона поза місто і підняв руки до Господа, – громи та град припинилися, і дощ більше не падав на землю. Коли фараон побачив, що дощ, град і громи перестали, то продовжував грішити. І непоступливим стало серце його і його слуг. І стало кам’яним серце фараона, і він не відпустив Ізраїльських синів, – як і сказав Господь Мойсеєві.

Вихід,
Глава 9

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії