Читання 11 травня

Читання дня

Євангеліє

Тоді Пілат взяв Іісуса і звелів бити Його.

І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову і одягли Його в багряницю,

і говорили: радуйся, Царю Іудейський! і били Його по щоках.

Пілат знову вийшов і сказав їм: ось, я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої вини.

Тоді вийшов Іісус в терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пілат: ось, Людина!

Коли ж побачили Його первосвященники і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пілат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому вини.

Іудеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим.

Пілат, почувши це слово, ще більше злякався.

І знов увійшов у преторію і сказав Іісусові: звідки Ти? Але Іісус відповіді не дав йому.

Пілат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? чи не знаєш, що я маю владу розіп’яти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?

Іісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі звище; тим-то більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.

З того часу Пілат намагався відпустити Його. Іудеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противник кесареві.

Пілат, почувши це слово, вивів Іісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон*, а по-єврейськи Гаввафа.

Тоді була п’ятниця перед Пасхою, і година шоста. І сказав Пілат іудеям: ось, Цар ваш!

Вони ж закричали: візьми, візьми розіпни Його! Пілат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященники відповіли: нема в нас царя, крім кесаря.

І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Іісуса і повели.

І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, єврейською Голгофа;

там розп’яли Його і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Іісуса.

Пілат же написав і надпис, і поставив на хресті. Написано було: Іісус Назорей, Цар Іудейський.

Цей напис читали багато з іудеїв, тому що місце, де був розп’ятий Іісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською.

Первосвященники ж іудейські сказали Пілатові: не пиши: Цар Іудейський, але що Він говорив: Я Цар Іудейський.

Пілат відповів: що я написав, те написав.

Воїни ж, коли розп’яли Іісуса, взяли одежу Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон; хітон же був не зшитий, а весь зітканий зверху,

і сказали один одному: не будемо роздирати його, а кинемо жереб про нього, чий буде,– щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою і про одежу Мою кидали жереб (Пс. 21,19). Так воїни і зробили.

Біля хреста Іісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.

Іісус, побачивши Матір і учня, що тут стояв, котрого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! ось, син Твій.

Потім каже учневі: ось, Мати твоя! І з цього часу учень цей взяв Її до себе.

Після того Іісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб збулося Писання, говорить: жажду!

Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.

Коли ж Іісус спробував оцту, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.

А як тоді була п’ятниця, то іудеї, щоб не залишити тіл на хресті в суботу (бо та субота була день великий), просили Пілата, щоб перебити їм гомілки і зняти їх.

І прийшли воїни і в першого перебили гомілки, і в другого, розп’ятого з Ним.

А коли, підійшовши до Іісуса, побачили, що Він уже помер, не перебили Йому гомілок.

Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекла кров і вода.

І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве; він знає, що говорить істину, щоб ви повірили.

Бо це сталося, щоб збулося Писання: кістка Його хай не зламається (Вих. 12,46).

Також і в другому місці Писання говорить: будуть дивитися на Того, Котрого пронзили (Зах. 12,10).

Після цього Йосиф з Аримафеї (учень Іісуса, але таємний, з остраху перед іудеями) просив Пілата, щоб зняти тіло Іісуса; і Пілат дозволив. Він пішов і зняв тіло Іісуса.

Прийшов також і Никодим (який приходив раніше до Іісуса вночі) і приніс суміш смирни і алоя, літрів близько сотні.

І вони взяли тіло Іісуса і обгорнули Його пеленами з пахощами, як за звичаєм ховають іудеї.

На тому місці, де Його розп’яли, був сад, і в саду новий гроб, в якому ще ніхто не був покладений.

Там поклали Іісуса заради п’ятниці іудейської, тому що гроб був близько.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава  19

Апостол

Коли заколот припинився, Павел, покликавши учнів і давши їм настанови та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.

Коли ж він пройшов ті місця і дав віруючим щедрі настанови, прийшов до Еллади.

Там він пробув три місяці. Коли ж, внаслідок змови, вчиненої проти нього іудеями, він хотів вирушити до Сірії, спало йому на думку повернутися через Македонію.

Його супроводжували до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з фессалонікійців Арістарх і Секунд, і Гаій дервянин і Тимофій, та асійці Тихик і Трофим.

Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.

А ми після днів опрісночних відпливли з Филип і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.

Першого ж дня тижня, коли учні зібралися для переломлення хліба, Павел, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв з ними і продовжив слово до півночі.

У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.

Під час тривалої бесіди Павлової одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон, і похитнувшись, сонний упав додолу з третього житла, і підняли його мертвим.

Павел, зійшовши, впав на нього і, обнявши його, сказав: заспокойтесь, бо душа його в ньому.

Увійшовши ж і переломивши хліб та вкусивши, довго бесідував аж до світанку, і потім вийшов.

Тим часом отрока привели живого, і немало втішилися.

Ми пішли вперед на корабель, і попливли до Асс, щоб взяти звідти Павла; бо він так наказав нам, наміряючись сам іти пішки.

Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то взявши його, ми прибули до Мітіліни.

І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самосу і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули до Міліту,

бо Павлові спало на думку обминути Єфес, щоб не затриматися йому в Асії, бо він поспішав, якщо можна, на день П’ятидесятниці бути в Ієрусалимі.

З Міліту ж, пославши до Єфесу, він скликав пресвітерів церкви,

і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,

служив Господу з усякою смиренномудрістю і рясними сльозами серед спокус, що їх я зазнав через підступи іудеїв;

що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого б не навчав всенародно і по домах,

засвідчуючи іудеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Іісуса Христа.

І ось, нині я, за велінням Духа, йду до Ієрусалима, не знаючи, що там станеться зі мною;

тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що узи і скорботи чекають мене.

Але ж я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю здійснити поприще моє і служіння, яке я прийняв від Господа Іісуса, проповідувати Євангеліє благодаті Божої.

І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, серед котрих я ходив, проповідуючи Царство Боже.

Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крові всіх,

бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.

Отож пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий поставив вас єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров’ю Своєю.

Бо я знаю, що після відходу мого, прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада;

та і з вас самих повстануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб заманити учнів за собою.

А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас.

І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, яке може повчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими.

Ні срібла, ні золота, ні одежі я ні від кого не побажав:

самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили руки мої ці.

У всьому показав я вам, що так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Іісуса, бо Він Сам сказав: блаженніше давати, ніж приймати.

Сказавши це, він став на коліна свої і з усіма ними помолився.

Тоді великий плач був у всіх, і, падаючи на шию Павлові, цілували його,

сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.

 

Діяння апостолів,
Глава 20

Старий Заповіт

Та Господь промовив до Мойсея, кажучи: Ось Я настановив тебе як бога для фараона, а твій брат Аарон буде твоїм пророком. Ти скажеш йому все, що тобі заповідаю, та Аарон, твій брат, говоритиме до фараона, щоб відпустив синів Ізраїля зі своєї землі. Я ж зроблю серце фараона закам’янілим і вчиню Мої численні ознаки й чудеса в Єгипетській землі. Та фараон не послухає вас. Тож Я накладу Свою руку на Єгипет і з Моїми полками виведу Мій народ, Ізраїльських синів, з Єгипетської землі – з великою відплатою. І всі єгиптяни пізнають, що Я – Господь, Який простягнув руку над Єгиптом, і виведу з-поміж них синів Ізраїля. І Мойсей та Аарон зробили так, як заповів їм Господь, – так вони і зробили. А Мойсеєві було вісімдесят років, Аарон же, його брат, мав вісімдесят три роки, коли заговорив до фараона. І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, промовляючи: Якщо говоритиме фараон до вас, кажучи: Покажіть нам ознаку чи чудо, – то скажеш своєму братові Ааронові: Візьми посох і кинь його на землю перед фараоном і перед його слугами – і він стане змієм. Тож Мойсей та Аарон увійшли до фараона й до його слуг і зробили так, як заповів їм Господь. Аарон кинув посох перед фараоном і перед його слугами, – і він став змієм. Та фараон покликав єгипетських мудреців і ворожбитів, і єгипетські заклиначі своїми чарами зробили так само. І кожний із них кинув свій жезл, – і вони стали зміями. Та посох Аарона проковтнув їхні жезли. Однак серце фараона було непохитним, і він не послухався їх, – як і сказав їм Господь. Тож Господь сказав Мойсеєві: Стало нечуйним серце фараона, аби він не відпустив народ. Вранці йди до фараона. Ось він підійде до води, а ти чекатимеш на березі ріки, щоб зустрітися з ним. І візьми у свою руку посох, який перетворювався на змія, і промовиш до нього: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонився у пустелі! І ось, дотепер ти не послухався. Так каже Господь: З цього дізнаєшся, що Я – Господь! Ось я вдаряю посохом, що в моїй руці, по воді, яка в ріці, і вона перетвориться на кров, і риба, яка в ріці, загине. Тож ріка засмердиться, і не зможуть єгиптяни пити воду з ріки. І Господь промовив до Мойсея: Скажи Ааронові, своєму братові: Візьми свій посох і простягни руку на води Єгипту, на їхні ріки, на їхні канали, на їхні мочарі та на всю їхню стоячу воду – і стануть кров’ю. І буде кров по всій Єгипетській землі – і в дерев’яних, і в кам’яних посудинах. Тож Мойсей і Аарон зробили так, як заповів їм Господь. Аарон перед фараоном і перед його слугами, піднявши свій посох, вдарив ним по воді, що в ріці, – і всю воду в ріці перетворив на кров. І риба, яка в ріці, вимерла, а ріка засмерділася, і єгиптяни не могли пити воду з ріки, – і була кров по всій Єгипетській землі. Те саме зробили і єгипетські заклиначі своїми чарами. Та серце фараона закам’яніло, і він, як і сказав Господь, не послухався їх. Фараон повернувся і ввійшов до свого дому, а над цим він навіть не замислився. А всі єгиптяни почали копати біля ріки, щоб напитися води, бо не могли пити воду з ріки. Минуло сім днів після того, як уразив Господь ріку. І Господь промовив до Мойсея: Ввійди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь: Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені! Якщо ж ти не бажаєш відпустити, то ось Я уражу всі твої околиці жабами. І видасть ріка жаб, а вони повилазять і доберуться до твоїх домів, і до твоїх спальних кімнат, і вони повилазять на твої ліжка, і на доми твоїх слуг, і твого народу, і в твої діжки з тістом, і на твої печі; і будуть жаби лазити по тобі, по твоїх слугах і по твоєму народі.

Вихід,
Глава 7

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії