Читання 9 травня

Читання дня

Євангеліє

Сказавши це, Іісус вийшов з учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.

Знав же це місце і Іуда, зрадник Його, тому що Іісус часто збирався там з учнями Своїми.

Отож Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвященників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.

Іісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?

Йому відповіли: Іісуса Назорея. Іісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.

І коли сказав їм: це Я, вони відступили назад і впали на землю.

Знову запитав їх: кого шукаєте? Вони сказали: Іісуса Назорея.

Іісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште їх, хай ідуть,

щоб збулося слово, сказане Ним: з тих, котрих Ти дав Мені, Я не погубив нікого.

Симон же Петро, маючи меч, витягнув його і вдарив раба первосвященницького і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.

Але Іісус сказав Петрові: вложи меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?

Тоді воїни і тисячоначальник і слуги іудейські взяли Іісуса і зв’язали Його,

і відвели Його спершу до Анни, бо він був тесть Каіафи, який був первосвященником на той рік.

Це був Каіафа, який порадив іудеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.

За Іісусом ішли Симон Петро і інший учень; учень же цей був знайомий первосвященникові і ввійшов з Іісусом у двір первосвященника.

А Петро стояв зовні за дверима. Потім учень, який був знайомий первосвященникові, вийшов і сказав придверниці і ввів Петра.

Тут раба придверниця каже Петрові: і ти чи не з учнів Цього Чоловіка? Він сказав: ні.

Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.

Первосвященник же спитав Іісуса про учнів Його і про вчення Його.

Іісус відповів йому: Я говорив явно світові; Я завжди учив у синагогах і в храмі, де завжди іудеї сходяться, і таємно не говорив нічого.

Чого питаєш Мене? спитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось, вони знають, що Я говорив.

Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, вдарив Іісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященникові?

Іісус відповів йому: якщо Я сказав погано, покажи, що погано, а якщо добре, що ти б’єш Мене?

Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященника Каіафи.

А Симон Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учнів Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.

Один з рабів первосвященника, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи не я бачив тебе з Ним у саду?

Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.

Від Каіафи повели Іісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти пасху.

Пілат вийшов до них і сказав: в чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?

Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.

Пілат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Іудеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого,–

щоб збулось слово Іісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.

Тоді Пілат знову ввійшов у преторію і покликав Іісуса, і сказав Йому: Ти Цар Іудейський?

Іісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?

Пілат відповів: хіба я іудей? Твій народ і первосвященники видали Тебе мені; що Ти зробив?

Іісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої подвизалися б за Мене, щоб Я не був виданий іудеям; але нині Царство Моє не звідси.

Пілат сказав Йому: отож Ти Цар? Іісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає голосу Мого.

Пілат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і сказав їм: я ніякої вини не знаходжу в Ньому.

Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?

Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава  18

Апостол

Під час перебування Аполлоса в Корінфі Павел, пройшовши верхні країни, прибув до Єфеса і, знайшовши там деяких учнів,

сказав їм: чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши? Вони ж сказали йому: ми навіть і не чули, чи є Дух Святий.

Він сказав їм: у що ж ви хрестились? Вони відповідали: в Іоаннове хрещення.

Павел сказав: Іоанн хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували в Грядущого за ним, тобто в Христа Іісуса.

Почувши це, вони хрестилися в ім’я Господа Іісуса,

і, коли Павел поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.

Всіх їх було чоловік близько дванадцяти.

Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, бесідуючи та засвідчуючи про Царство Боже.

Але як деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів, і щоденно проповідував в училищі одного Тиранна.

Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії чули проповідь про Господа Іісуса, як іудеї, так і елліни.

Бог же творив немало чудес руками Павла,

так що на хворих клали хустки і опоясання з тіла його, і вони зцілялися від хвороб, і злі духи виходили з них.

Навіть деякі з мандрівних іудейських заклинателів почали використовувати ім’я Господа Іісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: заклинаємо вас Іісусом, Котрого Павел проповідує.

Це робили якісь семеро синів іудейського первосвященника Скеви.

Але злий дух сказав у відповідь: Іісуса знаю, і Павел мені відомий, а ви хто?

І кинувся на них чоловік, в якому перебував злий дух, і, подолавши їх, взяв над ними таку силу, що вони нагими й побитими втекли з дому того.

Це стало відомо всім іудеям і еллінам, що проживали у Єфесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім’я Господа Іісуса.

Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.

А досить багато з тих, що займались чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм.

З такою силою зростало й міцніло слово Господнє.

Коли ж це сталось, Павел задумав, пройшовши Македонію і Ахаію, йти до Ієрусалима, сказавши: побувавши там, я повинен бачити і Рим.

І, пославши в Македонію двох з тих, що служили йому, Тимофія та Єраста, сам залишився на деякий час в Асії.

Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої,

бо один срібляник, на ім’я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав художникам немалі прибутки,

зібравши їх та інших подібних ремісників, сказав: друзі! ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш;

проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Єфесі, а майже по всій Асії цей Павел своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.

А це нам загрожує тим, що не тільки ремесло наше прийде до занепаду, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт.

Вислухавши це, вони набралися лютості і почали кричати, говорячи: велика Артеміда єфеська!

І все місто збентежилося. Схопивши македонян Гаія і Арістарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулись до видовища.

Коли ж Павел хотів увійти в народ, учні не допустили його.

Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищі.

А тим часом одні кричали одне, а інші – друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися.

За пропозицією іудеїв, з народу був викликаний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.

Довідавшись, що він іудей, всі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: велика Артеміда єфеська!

Охоронець порядку, утихомиривши народ, сказав: мужі єфеські! який чоловік не знає, що місто Єфес є служитель великої богині Артеміди і Діопета?

Якщо ж у цьому нема суперечок, то треба вам бути спокійними і нічого не робити необачно.

А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не хулили.

Якщо ж Димитрій та інші з ним художники мають скаргу на когось, то є суди, і є проконсули; хай скаржаться один на одного.

А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законних зборах,

бо ми перебуваємо в небезпеці – за те, що сталося нині, нас можуть звинуватити в заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми могли б виправдати таке зборище. Сказавши це, він розпустив збори.

 

Діяння апостолів,
Глава 19

Старий Заповіт

Після того Мойсей та Аарон увійшли до фараона й сказали йому: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти Мій народ, щоб вони зробили свято для Мене в пустелі! Та фараон сказав: Хто Він, щоб я прислухався до Його голосу, аби відпустити Ізраїльських синів? Я не знаю Господа та й Ізраїля не відпущу! А вони кажуть йому: Бог євреїв покликав нас! Отже, ми підемо в триденну подорож у пустелю, щоби принести жертву нашому Богові, аби часом не спіткала нас смерть або згуба. А єгипетський цар сказав їм: Мойсею і Аароне! Навіщо ви відвертаєте мій народ від праці? Нехай кожен із вас повертається до своєї роботи! Ось тепер народу на цій землі стало багато, – сказав фараон, – тож не даватимемо їм спочинку від праці. І фараон наказав наглядачам над народом і обліковцям, кажучи: Більше народові не давати соломи для виготовлення цегли, як учора й позавчора. Хай самі йдуть і збирають собі солому! А норму цегли накладеш на них таку ж, скільки вони виробляють кожного дня, нічого не зменшуй, адже вони – бездіяльні! Тому вони і кричать, заявляючи: Підемо і принесемо жертву нашому Богові! Нехай важкою стане праця цих людей, і хай за неї дбають, а пустими балачками хай не переймаються! Тож наглядачі та обліковці підганяли їх і зверталися до народу, кажучи: Так говорить фараон: Більше я не даю вам соломи! Ви самі йдіть, і де лише знайдете, збирайте солому, а норма ваша зовсім не зменшується. Тож народ розсіявся по всьому Єгипті, щоби збирати стерню на солому. А наглядачі підганяли їх, говорячи: Виконуйте роботи, призначені на кожний день, – так само, як тоді, коли вам давали солому! Тож обліковців з роду синів Ізраїля, яких наставили над ними наглядачі фараона, бичували і приказували: Чому ви не закінчили і сьогодні призначеної вам кількості цегли, як учора й позавчора? А обліковці з Ізраїльських синів прийшли і заволали до фараона, кажучи: Навіщо так чиниш з твоїми слугами? Соломи не дають твоїм слугам, а цеглу кажуть нам робити! Дивись, твоїх рабів бичували, – так що ти кривдиш свій народ. А той сказав їм: Ви – бездіяльні, нероби! Тому й кажете: Підемо принесемо жертву нашому Богові. Тепер ідіть і працюйте, бо соломи вам не дадуть, а призначену кількість цегли ви здаватимете! Обліковці з Ізраїльських синів бачили, що вони в біді, бо їм говорили: Не зменшуйте кількості цегли, призначеної на день. А коли вони виходили від фараона, то зустріли Мойсея і Аарона, які йшли їм назустріч, і вони сказали їм: Нехай спогляне на вас Бог і хай судить, бо ви зробили огидним наш запах перед фараоном і перед його слугами, оскільки дали йому в руки меча, щоб нас повбивав. А Мойсей повернувся до Господа і сказав: Господи, чому вчинив Ти зло цьому народові? І чому Ти послав мене? Відколи я ввійшов до фараона говорити від Твого імені, він чинить зло цьому народові. Свого народу Ти не визволив.

Вихід,
Глава 5

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії