Читання 8 травня

Читання дня

Євангеліє

Після цих слів Іісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час, прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,

так як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.

Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа.

Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.

І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе раніше буття світу.

Я відкрив ім’я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.

Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, від Тебе є,

бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.

Я за них молю: не за весь світ молю, а за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої.

І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них.

Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх в ім’я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.

Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб збулося Писання (Пс 108,17).

Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.         

Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.

Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.

Вони не від світу, як і Я не від світу.

Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.

Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.

І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.

Не за них же тільки молю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім,

щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине,– щоб увірував світ, що Ти послав Мене.

І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине.

Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдине, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.

Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше створення світу.

Отче праведний! і світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.

І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава  17

Апостол

Після цього Павел, залишивши Афіни, прийшов до Корінфа;

і, знайшовши одного іудея, на ім’я Акіла, родом з Понту, який недавно прийшов з Італії, і Прискіллу, жінку його,– бо Клавдій звелів всім іудеям покинути Рим,– прийшов до них;

і, за однорідністю ремесла, залишився у них і працював; бо ремеслом їхнім було робити намети.

Кожної суботи він говорив у синагозі і переконував іудеїв та еллінів.

А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павел, за велінням Духа, свідчив іудеям, що Іісус є Христос.

Але як вони противились і злословили, то він, струсивши одежу свою, сказав до них: кров ваша на головах ваших; я чистий, віднині йду до язичників.

І пішов звідти, і прийшов до одного, на ім’я Іуст, який шанував Бога; дім його був біля синагоги.

А Крісп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм, і багато з корінфян, слухаючи, увірували і охрестилися.

У видінні вночі Господь сказав Павлові: не бійся, але говори і не замовкай,

бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато людей у цьому місті.

І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого.

Між тим, за часів проконсульства Галліона в Ахаії, іудеї однодушно напали на Павла і привели його перед судилище,

говорячи, що він навчає людей шанувати Бога не за законом.

Коли ж Павел хотів відкрити уста, Галліон сказав іудеям: іудеї! якби була будьяка образа або ж злий умисел, тоді б я мав причину вислухати вас,

а коли йде суперечка про вчення та про імена і про закон ваш, то розберіться самі; я не хочу бути суддею в цьому.

І прогнав їх від судилища.

А всі елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, били його перед судилищем; і Галліон ніскільки не турбувався про це.

Павел, пробувши ще чимало днів, попрощався з браттями і відплив до Сірії,– і з ним Акіла і Прискілла,– обстригши голову в Кенхреях, за обітницею.

Прибувши до Єфеса, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і говорив з іудеями.

Коли ж вони просили його побути у них довше, він не згодився,

а попрощався з ними, сказавши: мені неодмінно треба провести в Ієрусалимі свято, що наближається; до вас же повернуся знов, якщо це буде угодно Богові. І відправився з Єфеса; Акіла і Прискілла залишилися в Єфесі.

Побувавши в Кесарії, він приходив до Ієрусалима, привітав церкву і пішов до Антіохії.

Пробувши там деякий час, вийшов і проходив по черзі країну Галатійську та Фрігію, утверджуючи всіх учнів.

Якийсь іудей, на ім’я Аполлос, родом з Олександрії, чоловік красномовний та досвідчений в Писаннях, прийшов до Єфеса.

Він був навчений в початках шляху Господнього і, пломеніючи духом, говорив та вчив про Господа правильно, знаючи тільки хрещення Іоаннове.

Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Акіла і Прискілла прийняли його і точніше пояснили йому шлях Господній.

А коли він наважився йти до Ахаії, браття послали до тамтешніх учнів, схиляючи їх прийняти його; і він, прибувши туди, багато сприяв благодаттю тим, хто увірував,

бо він дуже викривав іудеїв привселюдно, доводячи з Писання, що Іісус є Христос.

 

Діяння апостолів,
Глава 18

Старий Заповіт

Та Мойсей у відповідь сказав: А якщо не повірять мені й не послухають мого голосу, оскільки скажуть: Бог не з’являвся тобі. Що відповім їм? А Господь сказав йому: Що це в тебе у руці? Він же сказав: Посох. Тож Господь сказав: Кинь його на землю! І той кинув його на землю, і він став змієм, і Мойсей втік від нього. Та Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку і візьми його за хвіст! Тоді, простягнувши руку, він узяв його за хвіст, і той став посохом у його руці. Щоб повірили тобі, що Господь, Бог їхніх батьків – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова – з’являвся тобі. А далі Господь сказав йому: Засунь свою руку собі за пазуху! І він засунув руку собі за пазуху, і вийняв свою руку із-за пазухи, і його рука стала мов сніг. А Господь сказав: засунь знову свою руку собі за пазуху. І той вклав руку собі за пазуху, і вийняв її з-за своєї пазухи, – і знову повернувся колір його тіла. І станеться, якщо не повірять тобі й не послухають вістки першої ознаки, то повірять тобі через вістку останньої ознаки. І станеться, якщо не повірять тобі через ці дві ознаки, і не прислухаються до твого голосу, то візьмеш воду з ріки й виллєш на суходіл, – і вода, яку візьмеш з ріки, стане кров’ю на суходолі. Та Мойсей промовив до Господа: Прошу, Господи, я не здатний на це ні від учора, ні від третього дня, ні відтоді, як Ти почав говорити до Свого слуги! Я – заїка й повільний у мові. Тоді Господь сказав Мойсеєві: Хто дав уста людині, хто створив  глуховатого і глухого, зрячого і сліпого? Хіба не Я, Господь Бог? А тепер іди, Я відкрию твої уста і навчатиму тебе, що маєш говорити. Прошу, Господи, – сказав Мойсей, – признач іншого, здатного на це, якого  пошлеш. І Господь, запалавши гнівом на Мойсея, сказав: Хіба ось Аарон-левит – не твій брат? Знаю, що він неодмінно говоритимеe сам за тебе. (За слов’янською традицією. Дослівно – він говоритиме з тобою.) Ось він вийде тобі назустріч і, побачивши тебе, зрадіє в собі. Ти промовлятимеш до нього і вкладатимеш йому в уста Мої слова. А Я відкриватиму і твої уста, і його уста, – і вкажу вам, що робити. Тож він говоритиме за тебе до народу, – він буде твоїми устами, ти ж будеш для нього в Божих справах. А цей посох, що обертався на змія, візьми у свою руку, – ним чинитимеш ознаки. І Мойсей пішов. Він повернувся до свого тестя Йотора й сказав: Піду і повернуся до моїх братів, які в Єгипті, – подивлюся, чи ще живуть. А Йотор сказав Мойсеєві: Іди і будь здоровий! Після багатьох тих днів помер єгипетський цар. І Господь сказав Мойсеєві в Мадіамській землі: Іди, повернися в Єгипет, бо померли всі, хто шукав твоєї душі! Тож Мойсей узяв дружину і дітей, посадив їх на в’ючних тварин і попрямував назад до Єгипту. А посох, що від Бога, Мойсей узяв у свою руку. Господь же сказав Мойсеєві: Коли підеш і повернешся в Єгипет, то дивись, щоб усі ознаки, які Я дав тобі в руки, ти вчинив перед фараоном!. Я ж зроблю його серце  закам’янілим, і він не відпустить народу. А ти скажеш фараонові: Так говорить Господь: Ізраїль – Мій первородний син! Тож Я сказав тобі: Відпусти Мій народ, щоби приніс Мені жертву! Однак, якщо ти не захочеш відпустити їх, то дивись, Я вб’ю твого первородного сина! І сталося, що по дорозі, під час стоянки, його зустрів Господній ангел і намагався вбити його. А Сепфора, взявши кремінь, обрізала крайню плоть свого сина, припала до його ніг і сказала: Зупинила кров обрізання моєї дитини! І він відійшов від нього, бо вона сказала: Зупинила кров обрізання моєї дитини. І сказав Господь Ааронові: Піди назустріч Мойсеєві в пустелю. І той пішов. Він зустрів його на Божій горі, і вони поцілували один одного. Мойсей переказав Ааронові всі слова Господа, які Він послав, і всі ознаки, котрі йому заповів. Тож Мойсей та Аарон пішли та зібрали раду старійшин із синів Ізраїля. І Аарон переказав усі ті слова, які сказав Бог Мойсеєві, і вчинив ознаки перед народом. І народ повірив, і зрадів, оскільки Бог відвідав Ізраїльських синів і побачив їхній біль. І, схилившись, народ поклонився.

Вихід,
Глава 4

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії