Читання 6 травня

Читання дня

Євангеліє

Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій – виноградар.

Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду.

Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам.

Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі: так і ви, якщо не будете в Мені.

Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого.

Хто не перебуватиме в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і засохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.

Якщо перебуватимете в Мені і слова Мої у вас будуть, то, чого ви забажаєте, просіть, і буде вам.

Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учнями.

Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж в Моїй любові.

Якщо заповіді Мої виконаєте, будете перебувати в любові Моїй, як і Я виконав заповіді Отця Мого і перебуваю в Його любові.

Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала і радість ваша буде повна.

Це заповідь Моя: щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.

Нема більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх.

Ви друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.

Я вже не називаю вас рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого.

Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш перебував, щоб, чого попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам.

Це заповідаю вам: щоб ви любили один одного.

Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене раніше вас зненавидів.

Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а як ви не від світу, а Я вибрав вас від світу, тому ненавидить вас світ.

Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гонили, то гонитимуть і вас; якщо Моє слово підстерігали, будуть підстерігати і ваше.

Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене.

Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій.

Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого.

Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не сотворив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи і Мене і Отця Мого.

Але хай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно (Пс. 68,5).

Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене;

також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава  15

Апостол

Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось, був там один учень, на ім’я Тимофій, у якого мати була іудеянка, що увірувала, а батько еллін,

і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії.

Павел захотів взяти його з собою; і взявши, обрізав його заради іудеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін.

Проходячи ж по містах, вони передавали вірним додержуватись постанов, схвалених Апостолами і пресвітерами в Ієрусалимі.

І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.

Коли ж вони пройшли Фрігію та Галатійську країну, вони не були допущені Духом Святим проповідувати слово в Асії.

Дійшовши до Місії, вони намагалися йти у Віфінію; але Дух не допустив їх.

Обминувши Місію, вони зійшли в Троаду.

І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: прийди до Македонії і допоможи нам.

Після цього видіння, зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.

Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Неаполя,

звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. В цьому місті ми пробули кілька днів.

А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і сівши, розмовляли з жінками, які зібрались там.

І слухала одна жінка, на ім’я Лідія, з міста Фіатир, продавальниця пурпуру, яка шанувала Бога; і Господь відкрив серце її слухати уважно те, про що говорив Павел.

Коли ж вона та її домашні охрестились, то просила нас, кажучи: якщо ви признали мене вірною Господу, то увійдіть у дім мій і живіть у мене; і переконала нас.

Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустрілась нам одна служниця, одержима духом віщування, яка віщуванням давала великий прибуток господарям своїм.

Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: ці чоловіки – раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння.

Це вона робила багато днів. Павел, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: повеліваю тобі ім’ям Іісуса Христа вийти з неї. І дух вийшов відразу.

Господарі ж її, побачивши, що втратили надію прибутку їхнього, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників.

І, привівши їх до воєвод, сказали: ці люди, будучи іудеями, підбурюють наше місто

і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати.

Народ також повстав проти них, а воєводи, зірвавши з них одежу, звеліли бити їх палицями

і, нанісши їм багато ударів, вкинули в темницю, наказавши темничному вартовому пильно стерегти їх.

Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню темницю і ноги їхні забив у колоду.

Близько опівночі Павел і Сила, молячись, прославляли Бога; в’язні ж слухали їх.

Раптом стався великий землетрус, так що захиталась основа темниці; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли.

Темничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері темниці відчинені, вихопив меч і хотів умертвити себе, думаючи, що в’язні втекли.

Але Павел вигукнув голосно: не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут.

Він  же,  попросивши світла, вбіг до темниці; і припав у тремтінні до Павла і Сили,

і, вивівши їх геть, сказав: господарі мої! що мені робити, щоб спастися?

Вони ж сказали: віруй в Господа Іісуса Христа, і спасешся ти і весь дім твій.

І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його.

І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив рани їхні і негайно охрестився сам і всі домашні його.

І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.

Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: відпусти людей тих.

Темничний сторож сказав про це Павлові: воєводи прислали, щоб відпустити вас; отож вийдіть тепер і йдіть з миром.

Але Павел сказав їм: нас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули в темницю, а тепер таємно випускають? ні, хай прийдуть і самі виведуть нас.

Міські служителі переказали ці слова воєводам і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.

І, прийшовши, вибачились перед ними, і вивівши, просили залишити місто.

Вони ж, вийшовши з темниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.

 

Діяння апостолів,
Глава 16

Старий Заповіт

Був же один чоловік із племені Левія, який узяв одну з Левієвих дочок і мав її за жінку. Вона завагітніла й народила хлопчика. І, побачивши, що він гарний, вони переховували його три місяці. Оскільки вони не могли його більше переховувати, то мати взяла кошик, промазала його асфальтом зі смолою, поклала туди дитину та й поставила його в очереті біля берега ріки. А його сестра стежила здалека, аби довідатися, що з ним станеться далі. Тим часом фараонова дочка спустилася скупатися в ріці, а її рабині ходили біля ріки. Коли вона побачила в очереті кошик, то послала рабиню і підібрала його. А відкривши, бачить, що в кошику плаче немовля. І фараонова дочка пожаліла його, й сказала: Воно з єврейських дітей. Тут його сестра сказала фараоновій дочці: Хочеш, покличу тобі жінку-годувальницю з єврейок, і буде годувати тобі дитину? А фараонова дочка відповіла їй: Іди. Тож, пішовши, дівчина покликала матір дитини. І фараонова дочка сказала їй: Дивися мені за цією дитиною і вигодуй її для мене, а я дам тобі винагороду! Тож жінка взяла дитину і годувала її грудьми. А коли хлопчик підріс, то вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. Вона ж дала йому ім’я Мойсей, кажучи: Я його витягла з води. Сталося ж після багатьох тих днів, коли Мойсей став дорослим, він вийшов до своїх братів – Ізраїльських синів. Коли ж він спостерігав за їхніми стражданнями, то помітив чоловіка-єгиптянина, який бив одного єврея – з його братів, синів Ізраїля. Оглянувшись туди-сюди, він не побачив нікого, тож вбив єгиптянина і заховав його в піску. А коли він вийшов наступного дня, то побачив двох чоловіків-євреїв, які билися. І каже тому, хто кривдив: Навіщо б’єш ближнього? Той же відповів: Хто тебе поставив старшим і суддею над нами? Чи ти не хочеш і мене вбити, як учора вбив єгиптянина? Мойсей злякався та й сказав: Невже такою відомою стала ця подія? Про ту справу почув фараон і намагався вбити Мойсея. Тож Мойсей забрався геть з-перед фараонового обличчя і оселився в Мадіамській землі. Прийшовши в Мадіамську землю, він сів біля криниці. А мадіамський священик мав семеро дочок, які пасли овець свого батька. Прийшовши, вони черпали воду, поки не наповнили корита, щоб напоїти овець свого батька. Та прийшли пастухи й відігнали їх. А Мойсей, вставши, визволив їх, набрав їм води і напоїв їхніх овець. А коли вони прибули до свого батька Раґуїла, то він запитав їх: Чому це сьогодні ви так рано прибули? Вони ж відповіли: Чоловік-єгиптянин врятував нас від пастухів, набрав нам води і напоїв овець. Він же запитав своїх дочок: А де він? Чому ж ви так покинули чоловіка? Тож закличте його, нехай попоїсть хліба! І Мойсей поселився в того чоловіка, і він видав свою дочку Сепфору Мойсеєві за дружину. Жінка ж завагітніла й народила сина. І дав Мойсей йому ім’я – Ґирсамb, кажучи: Адже я – захожий у чужій землі. Після багатьох тих днів помер єгипетський цар. І застогнали сини Ізраїля від робіт, і заволали. І їхні зойки від непосильної праці піднялися до Бога. І Бог почув їхній стогін, і Бог згадав про Свій завіт з Авраамом, Ісааком і Яковом. Тож Бог звернув погляд на Ізраїльських синів і дав їм Себе знати.

Вихід,
Глава 2

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії