Читання 5 травня

Читання дня

Євангеліє

Хай не тривожиться серце ваше: віруйте в Бога, і в Мене віруйте.

В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.

І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я.

А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.

Фома сказав Йому: Господи! не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?

Іісус сказав йому: Я є путь і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.

Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.

Филип сказав Йому: Господи! покажи нам Отця, і досить нам.

Іісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?

Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.

Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені; а якщо не так, то вірте Мені за самими ділами.

Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він сотворить, і більше цих сотворить; тому що Я до Отця Мого іду.

І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині.

І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю.

Якщо любите Мене, то виконуйте Мої заповіді.

І Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік,

Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде.

Не залишу вас сиротами; прийду до вас.

Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.

У той день дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас.

Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, той возлюблений буде Отцем Моїм; і Я полюблю його і явлюся йому Сам.

Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи! що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?

Іісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє виконуватиме; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього.

А хто не любить Мене, слів Моїх не виконує; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.

Це сказав Я вам, перебуваючи з вами.

Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам.

Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться серце ваше і хай не страхається.

28 Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.

І ось, Я сказав вам про те, перше ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться.

Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені не має нічого.

Але щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю: встаньте, підемо звідси.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава  14

Апостол

Деякі, ті, що прийшли з Іудеї, учили братів: якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися.

Коли ж виникла незгода і немала суперечка Павла та Варнави з ними, то вирішили, щоб Павел і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до Апостолів і пресвітерів у Ієрусалим.

Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і робили велику радість усім браттям.

Прийшовши до Ієрусалима, вони були прийняті церквою, Апостолами і пресвітерами, і сповістили про все, що Бог вчинив з ними і як відкрив двері віри язичникам.

Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв.

Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.

Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: мужі браття! ви знаєте, що Бог з перших днів вибрав з нас мене, щоб з уст моїх язичники почули слово Євангелія і увірували;

і Серцевидець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам;

і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні.

Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учнів ярмо, яке не могли понести ні батьки наші, ні ми.

Але ми віруємо, що благодаттю Господа Іісуса Христа спасемось, як і вони.

Тоді замовкли всі, що зібралися і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, сотворені Богом через них серед язичників.

Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: мужі браття! послухайте мене.

Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє.

І з цим згідні слова пророків, як написано:

після цього звернуся і відбудую скінію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю, і виправлю її,

щоб знайшли Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє, говорить Господь, Котрий творить все це (Амос 9, 11–12).

Відомі Богові від віку всі діла Його.

Тому, я вважаю, не треба утрудняти язичників, які навертаються до Бога,

а написати їм, щоб вони утримувались від оскверненого ідолами, від блуду, удавленини і крові, і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі.

Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його, і читається в синагогах кожної суботи.

Тоді Апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, вибравши з свого середовища мужів, послати їх до Антіохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями,

написавши і вручивши їм таке: Апостоли і пресвітери і браття – браттям з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сірії та Кілікії: радуватися.

Оскільки ми почули, що деякі, вийшовши від нас, збентежили вас своїми словами і схвилювали ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і додержувати закон, чого ми їм не доручали,

то ми, зібравшись, однодушно розсудили: вибравши мужів, послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом,

чоловіками, які віддали душі свої за ім’я Господа нашого Іісуса Христа.

Отож ми послали Іуду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами.

Бо угодно Святому Духові і нам не покладати на вас ніякого тягаря більше, крім цього необхідного:

утримуватися від ідоложертовного і крові, і удавленини, і блуду, і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Додержуючись цього, добре зробите. Будьте здорові.

Отже, посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, вручили послання.

Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню.

Іуда і Сила, будучи також пророками, багатим словом дали настанови браттям і утвердили їх.

Пробувши там деякий час, вони з миром були відпущені браттями до Апостолів.

Але Силі розсудилося залишитися там (а Іуда повернувся до Ієрусалима).

Павел же і Варнава жили в Антіохії, навчаючи і благовіствуючи, разом з багатьма іншими, слово Господнє.

Через деякий час Павел сказав Варнаві: ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє,   як   вони   живуть.

Варнава ж захотів взяти з собою Іоанна, званого Марком.

Але Павел вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфілії і не пішов з ними на діло, на яке їх послали.

Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпра;

а Павел, вибравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій,

і проходив Сірію і Кілікію, утверджуючи церкви.

 

Діяння апостолів,
Глава 15

Старий Заповіт

Ось імена синів Ізраїля, які прийшли в Єгипет разом зі своїм батьком Яковом, і кожен прийшов з усією своєю родиною: Рувим, Симеон, Левій, Юда, Іссахар, Завулон і Веніамин, Дан і Нефталим, Ґад і Асир. А Йосип уже перебував у Єгипті. Усіх же душ від Якова було сімдесят п’ять. Та пройшов час, і Йосип, усі його брати і все те покоління померли. Сини ж Ізраїля все зростали: вони розмножилися, стали численними і дуже-дуже сильними; і земля сприяла їхньому розмноженню. Та над Єгиптом постав інший цар, який не знав Йосипа, і він сказав своєму народові: Ось рід синів Ізраїля – великий числом і сильніший за нас. Тож давайте перехитримо їх, щоб не множилися. Щоб вони, коли нагряне на нас війна, не пристали до ворогів та не побороли нас і не покинули землю. Тож він настановив їм наглядачів над роботами, щоб гнобили їх працею. І вони збудували фараонові укріплені міста – Пітом, Рамсес та Он, – місто Сонця. Та чим більше їх гнобили, тим численнішими й сильнішими вони ставали. А єгиптяни відчували огиду до Ізраїльських синів. Тож єгиптяни безжалісно чинили насильство над синами Ізраїля, і робили гірким їхнє життя важкою працею з глиною та цеглою, усякими роботами на полі, – усякими роботами, до яких примушували їх силоміць. І тоді єгипетський цар звернувся до єврейських повитух (ім’я першої з них – Сепфора, ім’я другої – Фуа) і сказав: Коли допомагаєте єврейкам при пологах, то якщо буде хлопчик – вбивайте його, а якщо дівчинка, – залишайте її живою. Та повитухи боялися Бога і не робили так, як звелів їм цар Єгипту. Вони залишали в живих і хлопчиків. Тож єгипетський цар покликав повитух і запитав їх: Чому це ви так чините – залишаєте живими хлопчиків? А повитухи відповіли фараонові: Єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо народжують ще до того, як до них прийдуть повитухи! Тож вони народжували. І Бог чинив добро повитухам, а народ множився і ставав дуже сильним. Оскільки повитухи боялися Бога, то набули собі доми. Тоді фараон наказав усьому своєму народові, кажучи: Кожного хлопчика, який тільки народиться у єврейки, кидайте в ріку, а кожну дівчинку залишайте живою.

 

Вихід,
Глава 1

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії