Читання 4 травня

Читання дня

Євангеліє

Перед святом Пасхи Іісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.

І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,

Іісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,

встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.

Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.

Підходить до Симона Петра, і той говорить Йому: Господи! чи Тобі умивати мої ноги?

Іісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.

Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх довіку. Іісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.

Симон Петро каже Йому: Господи! не тільки ноги мої, але й руки і голову.

Іісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги вмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі.

Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав: не всі ви чисті.

Коли ж умив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?

Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і правильно кажете, бо Я Той і є.

Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.

Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.

Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.

Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.

Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого вибрав. Але хай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою (Пс. 40,10).

Тепер скажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.

Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.

Сказавши це, Іісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.

Тоді учні озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.

Один же з учнів Його, якого любив Іісус, возлежав біля грудей Іісусових.

Йому Симон Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про котрого Він говорить.

Він, припавши до грудей Іісуса, сказав Йому: Господи! хто це?

Іісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам кусок хліба. І, вмочивши кусок, подав Іуді Симоновому Іскаріотові.

І після цього куска увійшов у нього сатана. І сказав йому Іісус: що робиш, роби швидше.

Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.

А тому, що в Іуди була грошова скринька, то деякі думали, що Іісус говорить йому: купи, що нам треба до свята, або щоб дав щонебудь убогим.

Він, взявши кусок, зразу ж вийшов; а була ніч.

Коли він вийшов, Іісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.

Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.

Діти! недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене, і як Я сказав іудеям, що, куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.

Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви щоб любили один одного.

По тому знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою.

Симон Петро сказав Йому: Господи! куди Ти йдеш? Іісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.

Петро сказав Йому: Господи! чому я не можу йти за Тобою тепер? я душу мою покладу за Тебе.

Іісус відповів йому: душу твою покладеш за Мене? істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

Євангеліє від Іоанна,
Глава  13

Апостол

В Іконії вони увійшли разом в іудейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато іудеїв і еллінів.

А невіруючі іудеї розпалили й розлютили проти братії серця язичників.

Проте вони пробули тут досить часу, сміливо діючи у Господі, Який у свідчення слову благодаті Своєї, творив руками їх знамення і чудеса.

Тим часом народ у місті розділився: одні були на стороні іудеїв, а інші на стороні Апостолів.

Коли ж язичники та іудеї зі своїми начальниками кинулись на них, щоб осоромити і побити їх камінням,

вони, довідавшись про це, відійшли в Лікаонські міста Лістру та Дервію і околиці їх;

і там благовіствували.

У Лістрі сидів один чоловік, хворий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив.

Він слухав, що говорив Павел, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення,

сказав голосно: тобі говорю в ім’я Господа Іісуса Христа: стань прямо на ноги твої. І він відразу скочив і почав ходити.

Народ же, побачивши, що зробив Павел, підніс голос свій, говорячи лікаонською: боги в образі людському зійшли до нас.

І назвали Варнаву Зевсом, а Павла – Єрмієм, бо він начальствував у слові.

А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом з народом принести жертву.

Почувши це, Апостоли Варнава та Павел роздерли одежу свою і, кинувшись в народ, голосно говорили:

мужі! що це ви робите? І ми – такі самі люди, як і ви, і благовіствуємо вам, щоб ви навернулись від цих неправдивих до Бога Живого, Котрий створив небо і землю, і море, і все, що в них;

Котрий у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами,

хоч і не переставав свідчити про Себе благодіяннями, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця наші.

І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому. Тим часом, як вони, залишившись там, вчили,

з Антіохії та Іконії прийшли деякі іудеї і, коли Апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: вони не говорять нічого істинного, а все обманюють. І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим.

Коли ж учні зібрались біля нього, він встав і пішов до міста, а другого дня пішов з Варнавою до Дервії.

Проповідавши Євангеліє цьому місту і знайшовши чимало учнів, знову проходили Лістру, Іконію і Антіохію,

утверджуючи душі учнів, переконуючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже.

Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолились з постом і передали їх Господу, в Котрого увірували.

І, перейшовши Пісідію, прийшли до Памфілії,

і, проповідавши слово Господнє в Пергії, прийшли до Атталії;

а звідти попливли до Антіохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.

Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам.

І перебували там з учнями чимало часу.

 

Діяння апостолів,
Глава 14

Старий Заповіт

І Йосип, припавши до обличчя свого батька, заплакав за ним і поцілував його. Своїм слугам-бальзамувальникам Йосип звелів підготувати до поховання тіло свого батька, і бальзамувальники підготували до поховання тіло Ізраїля. І сповнилося йому сорок днів, тому що стільки днів триває бальзамування. А Єгипет оплакував його сімдесят днів.

Коли ж минули дні оплакування, Йосип сказав вельможам фараона, промовляючи: Якщо я знайшов ласку перед вами, донесіть до вух фараона такі слова: Мій батько взяв з мене клятву, кажучи: В гробниці, яку я собі викопав у Ханаанській землі, – там мене поховаєш. Тож тепер я піду й поховаю мого батька та й повернуся. А фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як з тебе взяв клятву.

І Йосип пішов поховати свого батька, і пішли з ним усі слуги фараона і вельможі його дому, і всі вельможі Єгипетського краю, і весь дім Йосипа, і його брати, і весь дім його батька. А рідних, овець і волів позалишали в ґесемській землі. І вирушили з ним також колісниці та вершники, тож утворився дуже великий табір. Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і оплакали його великим та дуже сильним голосінням. І Йосип вчинив семиденну жалобу за своїм батьком. І мешканці Ханаанської землі побачили жалобу на току Атада та й сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Через це названо те місце, що за Йорданом: Жалоба Єгипту. Як Яків їм заповів, так його сини йому і зробили, – там його і поховали. Його сини перенесли його до Ханаанської землі та й поховали його в подвійній печері, яку придбав у власність Авраам в Ефрона-хета, – печеру для гробниці, що напроти Мамре. І Йосип повернувся до Єгипту, – сам, його брати і ті, хто ходив ховати його батька.

Брати Йосипа побачили, що їхній батько помер, та й сказали: Щоби часом не пригадав нам Йосип усього та таки не помстивсяao нам за все зло, яке ми йому заподіяли. І, прийшовши до Йосипа, вони сказали: Твій батько взяв з нас клятву перед своєю смертю, кажучи: Так скажіть Йосипові: Прости їм злочин та їхній гріх, оскільки заподіяли тобі зло. Тож тепер прости зло Божих рабів твого батька. І Йосип розплакався, коли вони йому це говорили. А вони підійшли до нього та й сказали: Ось ми – твої раби. Та Йосип до них промовив: Не бійтеся, адже я – Божий. Ви змовилися проти мене на зло, однак Бог повернув це для мене на добро, аби лиш вийшло так, як є сьогодні: щоби прогодувати численний народ. І він сказав їм: Не бійтеся, я надалі годуватиму вас і ваші родини. І втішив їх, промовляючи до їхнього серця.

І жив Йосип у Єгипті, – він, його брати і весь дім його батька. І прожив Йосип сто десять років. І побачив Йосип Єфремових дітей аж до третього покоління. І сини Махіра, Манасіїного сина, народилися біля ніг Йосипа. І сказав Йосип своїм братам, промовляючи: Я вмираю, та Бог неодмінно відвідаєap вас і виведе вас з цієї землі у землю, яку Бог обіцяв нашим батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову. І Йосип взяв з синів Ізраїля клятву, говорячи: Коли відвідає вас Бог, – а Він неодмінно відвідає, – то заберете звідси й мої кості з собою. Йосип помер у віці ста десяти років, і зробили йому похорон, і поклали його в труну в Єгипті.

 

Буття,
Глава 50

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії