Читання 3 травня

Читання дня

Євангеліє

Прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Іісусового.

Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер?

І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.

Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.

Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.

Як минула субота, Марія Магдалина і Марія Яковлева і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Його.

І дуже рано, в перший день тижня, як сходило сонце, прийшли до гробу,

і говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу?

І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий.

І, увійшовши у гроб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися.

А він каже їм: не жахайтеся; Іісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого; Він воскрес; Його нема тут. Ось місце, де Його положили.

Але йдіть, скажіть учням Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галілеї; там Його побачите, як Він сказав вам.

І, вийшовши, вони побігли від гробу; їх охопив трепет і жах, і нікому нічого не сказали, бо боялися.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 15, 43–16, 8

Апостол

У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів* на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх вдовиць у щоденному роздаванні потрібного.

Тоді дванадцять Апостолів, скликавши багато учнів, сказали: не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи.

Отже, браття, виберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрості; їх поставимо на цю службу,

а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова.

І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і вибрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Николая антіохійця, наверненого з язичників;

їх поставили перед Апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки.

І ширилося слово Боже, і дуже збільшувалось число учнів в Ієрусалимі; і дуже багато священників скорилося вірі.

Діяння апостолів,
Глава 6, вірші 1–7

Старий Заповіт

І покликав Яків синів своїх та й промовив: Зберіться, щоб я звістив вам, що станеться з вами в останні дні. Зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте вашого батька Ізраїля.

Рувиме, ти – мій первенець, моя сила і перший з моїх дітей, – жорстокий та нестерпний, жорстокий та самовпевнений! Закипів ти, як вода, – гляди, щоб не вибухнув. Бо ти увійшов на ложе свого батька; тоді заплямував ти постіль, на яку ввійшов.

Симеон і Левій – брати; вони з власної волі здійснили злочин. Хай не приєднається моя душа до їхньої ради, і до їхньої змови хай не пристане моє нутро, бо у своїм гніві вбили людей і у своєму свавіллі порізали сухожилля бику. Проклятий їхній гнів, бо безжалісний, і їхня лють – бо жорстока; поділю їх у Якові й розсію їх у Ізраїлі.

Юдо, тебе похвалили твої брати; твої руки – на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька. Юдо, лев молодий, сину мій, ти вийшов із хащі, ліг і заснув: наче лев та подібно до левеняти; хто його розбудить? Не переведеться князь у Юди й володар з його лона, доки не прийде призначене для нього, Він же – очікування народів. Він прив’язує до виноградної лози свого осла, – своє осля – до лози. Він випере одяг свій у вині, свої шати – в крові виноградної лози. Іскряться його очі від вина, а зуби його біліші за молоко.

При узбережжі оселиться Завулон, – біля причалу кораблів, і простягнеться аж до Сидона.

Іссахар добро задумав, коли осів серед спадку; він побачив, що відпочинок добрий і земля багата, тож руки свої приклав до роботи і став чоловіком-землеробом.

Дан судитиме свій народ, як одне з племен Ізраїля. Нехай Дан буде змією при дорозі, яка причаїлася на стежці, яка жалить коня в п’яту, а вершник падає назад. Я чекаю на Господнє спасіння.

Ґад – ватага розбійників пограбує його, та він ограбить їх, наступаючи їм на п’яти.

Асир – багатий його хліб, він постачатиме ласощі володарям.

Нефталим – розпущена гілка, що приносить гарні плоди.

Йосип – син, який зростає; син, якому заздрять, що став славним; мій син наймолодший – повернувся до мене. Змовники – обмовляли його, і противилися йому начальники стрільців; та силою знищив їхні луки, і ослабли сухожилля в’язів їхніх рук від руки Сильного Бога Якова, – через те, що зміцнив Ізраїля, – від Бога твого батька, і допоміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Через благословення грудей і лона, – благословення твого батька і твоєї матері, – зміцнів у благословенні вічних гір і благословенням вічних вершин. Вони спочиватимуть на голові Йосипа, і на голові братів, яких він попровадив.

Веніамин – хижий вовк: вранці ще їсть, а ввечері ховає їжу.

Оце всі дванадцять синів Якова, і сказав їм це їхній батько. Він поблагословив їх – кожного з них поблагословив окремим благословенням. І сказав їм: Я приєднуюся до мого народу; поховайте мене з моїми батьками в печері, яка на полі Ефрона-хета, – в подвійній печері, що напроти Мамврії, в Ханаанській землі, в печері, котру купив Авраам у Ефрона-хета для власної гробниці. Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали й Ісаака та його дружину Ревеку, там поховали Лію, – в полі, купленому в хетових синів, – у печері, що на ньому. Давши заповіт своїм синам, Яків замовк, простягнув ноги на ліжку і помер. Він приєднався до свого народу.

 

Буття,
Глава 49

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії