Читання 28 квітня

Читання дня

Євангеліє

Іісус же пішов на гору Єлеонську.

А вранці знов прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.

Ось книжники і фарисеї привели до Нього жінку, схоплену в перелюбстві, і, поставивши її посередині, сказали Йому:

Учителю! цю жінку взяли нині в перелюбстві;

а Мойсей у законі заповів нам побивати таких камінням, а Ти що скажеш?

Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти що-небудь для звинувачення Його. Але Іісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.

Коли ж продовжували питати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.

І знов, нахилившись додолу, писав на землі.

Вони ж, почувши це, і будучи докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Іісус і жінка, яка стояла посередині.

Іісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! де ті, що звинувачували тебе? ніхто не осудив тебе?

Вона відповіла: ніхто, Господи. Іісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди і більше не гріши.

Іісус знову говорив до народу і сказав їм: Я світло світові; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.

Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.

Іісус сказав їм у відповідь: якщо Я і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве; бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.

Ви судите по плоті; Я не суджу нікого.

А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який послав Мене.

А і в законі вашому написано, що свідчення двох чоловік є правдиве (Втор. 19,15).

Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Котрий  послав Мене.

Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Іісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого.

Ці слова говорив Іісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.

Знову сказав їм Іісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти.

Говорили ж іудеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти?

Він сказав їм: ви від нижніх, Я від вишніх; ви від світу цього, Я не від цього світу.

Тому Я і сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших, бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших.

Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Іісус відповів їм: від початку Сущий, як і кажу вам.

Багато маю говорити і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові.

Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.

Сказав же їм Іісус: коли вознесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю.

Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.

Коли Він це говорив, багато увірували в Нього.

Тоді Іісус сказав іудеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно Мої учні,

і пізнаєте істину, і істина визволить вас.

Йому відповідали: ми рід Авраама і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?

Іісус відповів їм: істинно, кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.

Але раб не перебуває в домі вічно, син перебуває вічно.

Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.

Знаю, що ви рід Авраама, однак шукаєте вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.

Я говорю те, що бачив у Отця Мого; а ви робите те, що бачили в отця вашого.

Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Іісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то діла Авраамові робили б.

А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам істину, яку чув від Бога: Авраам цього не робив.

Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; одного Отця маємо, Бога.

Іісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.

Чому ви не розумієте Моїх слів? тому що не можете чути слова Мого.

Ваш отець диявол; і ви хочете виконувати похоті отця вашого. Він був людиновбивця споконвіку і не встояв в істині, бо нема в ньому істини. Коли говорить він неправду, говорить своє, бо він лжець і батько неправди.

А як Я істину говорю, то не вірите Мені.

Хто з вас звинуватить Мене у неправді? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені?

Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви не слухаєте тому, що ви не від Бога.

На це іудеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?

Іісус відповів: у Мені біса нема; але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.

А втім, Я не шукаю слави Моєї: є Той, Хто шукає і судить.

Істинно, істинно кажу вам: хто буде дотримуватися слова Мого, той не побачить смерті повік.

Іудеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слова Мого буде дотримуватися, той не зазнає смерті повік.

Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? і від пророків, які померли: чим Ти Себе робиш?

Іісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Котрого ви говорите, що Він Бог ваш.

І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібний до вас лжець. Але Я знаю Його і дотримую слово Його.

Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив і зрадів.

На це сказали Йому іудеї: Тобі нема ще й п’ятидесяти років,– і Ти бачив Авраама?

Іісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніше, ніж був Авраам, Я є.

Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Іісус сховався і вийшов з храму, пройшовши серед них, і пішов далі.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава  8

Апостол

А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на учнів Господа, прийшов до первосвященника

і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб кого знайде з послідовників цього вчення, чоловіків та жінок, зв’язавши, приводити до Ієрусалима.

Коли ж він ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба.

Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: Савле, Савле! що ти гониш Мене?

Він сказав: хто Ти, Господи? Господь же каже: Я Іісус, Котрого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна.

Він з трепетом і жахом сказав: Господи! що повелиш мені робити? і Господь сказав йому: встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити.

Люди ж, які йшли з ним, стояли в заціпенінні, бо чули голос, а нікого не бачили.

Савл підвівся із землі, і з відкритими очима нікого не бачив. І повели його, взявши за руки, і привели в Дамаск.

І три дні він не бачив, і не їв, і не пив.

У Дамаску був один учень, на ім’я Ананія; і Господь у видінні сказав йому: Ананіє! Він сказав: я, Господи.

Господь же сказав йому: встань і піди на вулицю, так звану Пряму, і спитай в Іудиному домі тарсянина, на ім’я Савл; він зараз молиться,

і бачив у видінні мужа, на ім’я Ананія, який прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів.

Ананія відповів: Господи! я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв він святим Твоїм у Ієрусалимі;

і тут має від первосвященників владу в’язати всіх, хто призиває ім’я Твоє.

Господь же сказав йому: іди, бо він є Мій вибраний сосуд, щоб сповіщати ім’я Моє перед народами і царями, і синами Ізраїлевими.

І Я покажу йому, скільки він має постраждати за ім’я Моє.

Ананія пішов і увійшов у дім і, поклавши на нього руки, сказав: брате Савле! Господь Іісус, Котрий явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Святого Духа.

І вмить немов би луска спала з очей його, і враз він прозрів; і, вставши, охрестився,

і, прийнявши їжу, укріпився. І Савл кілька днів пробув з учнями в Дамаску.

І відразу став проповідувати в синагогах про Іісуса, що Він є Син Божий.

І всі, хто чув, дивувалися й говорили: хіба це не той самий, який гнав у Ієрусалимі тих, які призивали ім’я це? і сюди для того прийшов, щоб зв’язувати їх і приводити до первосвященників.

А Савл усе більше і більше зміцнювався і бентежив іудеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Цей є Христос.

Коли ж минуло чимало часу, іудеї змовились убити його.

Але Савл довідався про їхній намір. Вони день і ніч вартували біля воріт, щоб убити його.

Учні ж, вночі взявши його, спустили в кошику по стіні.

Савл прибув до Ієрусалима і намагався приєднатися до учнів; але всі боялися його, не вірячи, що він учень.

Варнава ж, взявши його, привів до Апостолів і розповів їм, як він дорогою побачив Господа, і що говорив йому Господь, і як він в Дамаску сміливо проповідував в ім’я Іісусове.

І перебував він з ними в Ієрусалимі, входив і виходив, і сміливо проповідував в ім’я Господа Іісуса.

Говорив також і сперечався з елліністами; а вони намірялися вбити його.

Браття, довідавшись про це, відправили його до Кесарії і перепровадили до Тарсу.

Церкви ж по всій Іудеї, Галілеї та Самарії мали спокій, навчаючись і перебуваючи в страсі Господньому; і, втішаючись від Святого Духа, примножувались.

Трапилось, що Петро, коли обходив усіх, прийшов і до святих, які жили в Лідді.

Там знайшов він одного чоловіка, на ім’я Еней, який уже вісім років лежав на постелі і був розслаблений.

Петро сказав йому: Енею! зціляє тебе Іісус Христос; встань з постелі твоєї. І він зараз же встав.

І бачили його всі жителі в Лідді і Сароні, які і навернулися до Господа.

В Іоппії ж була одна учениця, на ім’я Тавіфа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих діл і творила багато милостині.

Сталося ж у ті дні, що вона занедужала й померла. Її омили і поклали в горниці.

Лідда ж була поблизу Іоппії, то учні, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловік просити, щоб він не забарився прийти до них.

Петро, вставши, пішов з ними; і коли він прийшов, завели його в горницю, і всі вдовиці із слізьми стали перед ним і показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними.

Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, сказав: Тавіфо! встань. І вона відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла.

Він подав їй руку, підвів її, і, покликавши святих і вдовиць, поставив її перед ними живою.

Це стало відомим по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа.

І чимало днів пробув він у Іоппії, в одного Симона, шкіряника.

 

Діяння апостолів,
Глава 9

Старий Заповіт

А тим часом Йосип наказав тому, хто над його домом, говорячи: Наповніть мішки людей поживою, скільки лише можуть підняти, і вкладіть гроші кожного зверху в його мішок, а в мішок наймолодшого покладіть мою срібну чашу та ціну за його пшеницю! Все відбулося згідно з наказом Йосипа, так, як він сказав. Настав ранок. Чоловіків відпустили, – їх та їхніх ослів. І коли вони вийшли з міста, але ще не відійшли далеко, Йосип сказав тому, хто над його домом: Встань і наздоганяй чоловіків! Дожени їх і скажи їм: Навіщо ви відплатили злом за добро? Навіщо ви вкрали мою срібну чашу? Хіба це не та, з якої мій володар п’є? Він же в ній займається ворожбою! Ви зробили зло, отаке вчинивши! Знайшовши їх, той виказав їм ці слова. Вони ж відповіли йому: Навіщо володар говорить такі речі? Неможливо, щоб твої раби вчинили згідно з цими словами. Якщо ми з Ханаанської землі повернули тобі гроші, котрі знайшли в наших мішках, то як же ми могли вкрасти срібло чи золото з дому твого володаря? В кого тільки з твоїх рабів буде знайдена чаша, той нехай загине, а ми станемо рабами нашого володаря! Він же промовив: Тож тепер, як ви кажете, так нехай і буде: в кого тільки буде знайдена чаша, той стане моїм рабом, а ви будете невинні. І кожен поспішно стягнув на землю свого мішка. І кожен відкрив свій мішок, а той шукав, почавши від старшого, доки не прийшов до наймолодшого, – і знайшов чашу у Веніаминовому мішку. І вони розірвали на собі одяг, і кожен з них поклав свій мішок на свого осла, і вони повернулися до міста.

І Юда та його брати ввійшли до Йосипа, коли він ще був там, і попадали перед ним на землю. А Йосип їм сказав: Що ж це за вчинок ви зробили? Невже ви не знали, що такий чоловік, як я, займається ворожбою? Юда ж сказав: Що відповімо володареві, або що говоритимемо, або чим оправдаємося? Адже Бог виявив несправедливість твоїх рабів! Ось ми – раби нашого володаря; і ми, і той, у кого знайшлася чаша. Та Йосип сказав: Не може бути, щоб я вчинив за цим словом; чоловік, у якого була знайдена чаша, – він буде моїм рабом! Ви ж безпечно вирушайте до вашого батька.

Юда ж, підійшовши до нього, сказав: Володарю, я благаю! Дозволь твоєму рабові промовити слово до тебе і не прогнівайся на свого раба, адже ти другий після фараона. Володарю, ти запитав своїх рабів, кажучи: Чи маєте батька або брата? І ми сказали володареві: Є в нас старий батько і дитина його старості, – наймолодший у нього; його брат помер, і він один залишився у своєї матері, тож батько полюбив його. Ти сказав своїм рабам: Приведіть його до мене, і я подбаю про нього. Та ми відповіли володареві: Не може юнак залишити батька, бо коли залишить батька, то той помре. Ти ж сказав своїм рабам: Якщо ваш наймолодший брат не прибуде з вами, вам не бачити більше мого обличчя. І вийшло так, що коли ми прийшли до твого раба, – нашого батька, – то сповістили йому слова володаря. І наш батько сказав нам: Ідіть знову й купіть нам трохи хліба. Ми ж відповіли: Не можемо піти! Але підемо тільки тоді, коли наш наймолодший брат піде з нами, оскільки не зможемо побачити обличчя того чоловіка, якщо наймолодшого брата не буде з нами! Тож наш батько, твій раб, сказав нам: Ви знаєте, що двох синів мені народила дружина, і один пішов від мене, і ви сказали, що звір з’їв його, – і я його більше ніколи не бачив; тому, якщо заберете і цього з-перед мого обличчя, і скоїться йому лихо в дорозі, то смутком зведете мою старість до аду. Тепер же, якщо йду до твого раба, – нашого батька, – і юнака з нами нема, а душа того прив’язана до його душі, – і станеться: коли він побачить, що з нами немає юнака, то помре. І твої раби горем зведуть старість твого раба, а нашого батька, до аду. Оскільки твій раб одержав юнака від батька зі словами: Якщо не приведу його до тебе й не поставлю його перед тобою, то матиму гріх перед батьком на всі дні життя. Тому, нехай тепер залишиться твій раб замість хлопця рабом володареві, а юнак нехай іде з братами. Бо як піду до батька, коли з нами немає юнака? Хіба для того, щоби побачити нещастя, яке спіткає мого батька.

 

Буття,
Глава 44

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії