Читання 27 квітня

Читання дня

Євангеліє

Після цього Іісус ходив по Галілеї, бо не хотів ходити по Іудеї, тому що іудеї шукали вбити Його.

Наближалося свято іудейське – ставлення кущів.

Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди в Іудею, щоб і учні Твої бачили діла, які Ти твориш.

Бо ніхто не робить чого-небудь таємно, а сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові.

Бо і брати Його не вірували в Нього.

На це Іісус сказав їм: Мій час ще не настав, а для вас завжди час.

Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.

Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав.

Сказавши це їм, залишився в Галілеї.

 Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно.

 Іудеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він?

 І багато було розмов про Нього в народі: одні говорили, що Він добрий, інші казали: ні, Він зваблює народ.

Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, боячись іудеїв.

Але посеред свята Іісус увійшов у храм і вчив.

І дивувалися іудеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись?

Іісус сказав їм у відповідь: Моє вчення – не Моє, а Того, Хто послав Мене;

хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу.

Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди нема вНьому.

Чи не дав вам Мойсей закону? і ніхто з вас не виконує закону. За що шукаєте вбити Мене?

Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? хто шукає Тебе вбити?

Іісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтесь.

Мойсей дав вам обрізання (хоч воно не від Мойсея, а від отців), і в суботу ви обрізуєте чоловіка.

Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого,– то чому на Мене гніваєтеся за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу?

Не судіть по зовнішності, а судіть судом справедливим.

Тут деякі з ієрусалимлян говорили: чи не Той це, Котрого шукають убити?

Ось, Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому: чи не переконались начальники, що Він справді Христос?

Але ми знаємо, звідки Він; Христос же коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він.

Тоді Іісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і знаєте Мене, і знаєте, звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте.

Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене.

І шукали схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не прийшов час Його.

Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже сотворить більше чудес, ніж Цей сотворив?

Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї і первосвященники слуг схопити Його.

Іісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав;

будете шукати Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти.

При цьому іудеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він йти в еллінське розсіяння і вчити еллінів?

Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не можете прийти?

В останній же великий день свята стояв Іісус і голосно говорив: хто хоче пити, хай іде до Мене і п’є.

Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з чрева його потечуть ріки води живої.

Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в Нього; бо ще не було на них Духа Святого, бо Іісус ще не був прославлений.

Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк.

Інші говорили: це Христос. А ще інші казали: хіба з Галілеї Христос прийде?

Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Віфлієму, з того місця, звідки був Давид?

Отож сталася в народі про Нього суперечка.

Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.

І слуги повернулися до первосвященників і фарисеїв, які сказали їм: чому ви не привели Його?

Слуги відповіли: ніколи не говорив чоловік так, як Цей Чоловік.

Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися?

Чи увірував в Нього хтось з начальників або з фарисеїв?

Але цей народ неук в законі, проклятий він.

Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм:

хіба закон наш судить людину, якщо спочатку не вислухають її і не дізнаються, що вона робить?

На це сказали йому: чи і ти не з Галілеї? роздивись і побачиш, що пророк з Галілеї не приходить.

І кожний пішов до свого дому.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава  7

Апостол

Савл же схвалював убивство його. В ті дні сталося велике гоніння на церкву в Ієрусалимі; і всі, крім Апостолів, розсіялися по різних місцях Іудеї та Самарії.

Стефана ж поховали люди благоговійні і вчинили великий плач по ньому.

А Савл терзав церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до темниці.

Ті ж, які розсіялися, ходили і благовіствували слово.

Так, Филип прийшов у місто Самарійське і проповідував їм Христа.

Народ однодушно слухав те, про що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.

Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.

І була велика радість у тому місті.

Перебував же в місті один чоловік, на ім’я Симон, який раніше волхвував і дивував народ самарійський, видаючи себе за когось великого.

Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: цей є велика сила Божа.

А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.

Коли ж повірили Филипові, який благовіствував про Царство Боже та про ім’я Іісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.

Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.

Коли почули Апостоли, які були в Ієрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоанна,

котрі, прийшовши, помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого.

Бо Він не сходив ще ні на одного з них, а тільки були вони охрещені в ім’я Господа Іісуса.

Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.

Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,

кажучи: дайте і мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.

Але Петро сказав йому: хай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив отримати дар Божий за гроші.

Нема для тебе в цьому ні частки, ні долі, бо серце твоє не праве перед Богом.

Отож покайся в цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;

бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди.

Симон же сказав у відповідь: помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами.

Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, повернулися до Ієрусалима, і в багатьох селах Самарійських проповідували Євангеліє.

А Филипові Ангел Господній сказав: встань і йди на південь, на дорогу, що йде з Ієрусалима в Газу; вона пуста.

Він встав і пішов. І ось, чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці Ефіопської, хранитель усіх скарбів її, який приїжджав до Ієрусалима на поклоніння,

повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаію.

Дух сказав Филипові: підійди і пристань до цієї колісниці.

Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаію, сказав: чи розумієш, що читаєш?

Він сказав: як можу розуміти, коли хто не навчить мене? і попросив Филипа піднятися і сісти з ним.

А місце з Писання, яке він читав, було таке: як вівцю на заклання, ведено Його і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.

У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто роз’яснить? бо відбирається від землі життя Його (Іс. 53,7–8).

І сказав євнух Филипові: прошу тебе сказати, про кого пророк говорить це? про себе, чи про когось іншого?

Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовіствував йому про Іісуса.

Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: ось вода; що перешкоджає мені хреститись?

Филип же сказав йому: якщо віруєш від усього серця, то можна. Він сказав у відповідь: вірую, що Іісус Христос є Син Божий.

І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив його.

Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс Ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою, радіючи.

Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовіствував усім містам, поки прийшов до Кесарії.

 

Діяння апостолів,
Глава 8

Старий Заповіт

В краю запанував голод. І сталося, коли закінчили споживати пшеницю, котру привезли з Єгипту, то їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи їжі. Та Юда відповів йому, промовляючи: Рішуче заявивam нам той чоловік, кажучи: Не з’являйтеся перед моїм обличчям, якщо вашого молодшого брата не буде з вами. Отож, якщо відпускаєш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі. Якщо ж не відпускаєш нашого брата з нами, – не підемо. Бо чоловік сказав нам, твердячи: Вам не бачити мого обличчя, якщо вашого молодшого брата не буде з вами. А Ізраїль промовив: Навіщо ви мені вчинили зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є брат? Вони ж сказали: Пильно випитувавan нас той чоловік і про наш рід, запитуючи: Чи ще живе ваш батько? Чи є у вас брат? І ми розповіли йому, згідно з цими запитаннями. Хіба ж ми знали, що нам скаже: приведіть вашого брата?

А Юда промовив до свого батька Ізраїля: Пошли хлопця зі мною, і встанемо та й підемо, щоб ми жили, а не повмирали – і ми, і ти, і наш маєток. Я поручаюся за нього – домагайся його з моєї руки; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, – матиму гріх перед тобою на всі дні. Адже коли б ми не зволікали, то вже вернулися б двічі! Та Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки з плодів землі й занесіть тому чоловікові дари: бальзам, мед, ладан, мирра, горіхи і мигдаль. А грошей візьміть вдвічі більше у свої руки: гроші, що повернули у ваші мішки, заберіть назад з собою, – мабуть це помилка. Тож беріть вашого брата, вставайте та йдіть до того чоловіка! А Бог мій нехай дасть вам милість в чоловіка, нехай відпустить і того вашого брата, і Веніамина. А я як був бездітним – так і залишаюся бездітним!

Чоловіки, взявши ті дари, взяли у свої руки подвійно грошей і Веніамина. Вони піднялися, пішли до Єгипту і стали перед Йосипом. Йосип побачив їх і свого брата Веніамина, і сказав тому, хто над його домом: Проведи людей в дім і заколи щось із худоби та приготуй, бо ці люди їстимуть зі мною хліб опівдні. І чоловік зробив так, як сказав Йосип, і завів людей до Йосипового дому. А люди побачили, що їх завели до дому Йосипа, та й сказали: Нас привели через гроші, повернені раніше в наші мішки, щоби звинуватити нас і схопити нас і наших ослів, щоби зробити нас рабами.

Тож вони підійшли до чоловіка, який був над Йосиповим домом, і біля дверей будинку звернулися до нього, промовляючи: Просимо, пане, ми раніше приходили купити хліба. І сталося, коли ми зупинилися для відпочинку та повідкривали наші мішки, – аж ось, гроші кожного в його мішку – наше срібло за вагою ми тепер привезли назад у своїх руках. Та й взяли ми з собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав гроші в наші мішки. А він їм сказав: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог ваших батьків, дав вам скарб у ваші мішки, а ваше добре срібло я отримав. І вивів до них Симеона. Він приніс води, щоби помити їхні ноги, і дав корму їхнім ослам. Вони ж приготовили подарунки, поки не прийде Йосип опівдні, бо почули, що має тут обідати.

Йосип увійшов до будинку, а вони принесли йому в дім дари, які тримали у своїх руках, і поклонилися йому обличчям до землі. Він же їх запитав: Як маєтеся? Чи здоровий, – сказав їм, – ваш старенький батько, про якого ви говорили? Чи ще живий? Вони ж відповіли: Твій раб, наш батько, здоровий, ще живий. А він сказав: Благословенний той чоловік перед Богом. Вони ж, схилившись, поклонилися йому. Підвівши свій погляд, Йосип побачив свого рідного по матері брата Веніамина, і сказав: Чи це ваш наймолодший брат, про якого ви говорили, що приведете до мене? І сказав: Нехай Бог помилує тебе, сину. Йосип зворушився, бо стислося його нутро через його брата, і він готовий був заплакати. Та вийшовши до іншої кімнати, заплакав там. А потім, вмивши обличчя, увійшов і, стримуючись, сказав: Подайте хліб. Йому поклали окремо, їм окремо і окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть їсти хліб разом з євреями, бо для єгиптян це огидно. Тож вони сіли перед ним: первенець, – згідно зі своїм старшинством, а молодший, – згідно зі своєю молодістю. І дивувалися чоловіки – кожний перед своїм братом. Страви носили від нього до них. А порція для Веніамина була більша від порцій усіх, – уп’ятеро більша, ніж їхні. І вони пили, і понапивалися з ним.

 

Буття,
Глава 43

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії