Читання 25 квітня

Читання дня

Євангеліє

Після цього пішов Іісус на той бік Тиверіадського моря в Галілеї.

За Ним йшло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.

Іісус зійшов на гору і сидів там з учнями Своїми.

Наближалася ж Пасха, іудейське свято.

Іісус, звівши очі й побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: де нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?

Говорив же це, випробовуючи його; бо Сам знав, що хотів зробити.

Филип відповів Йому: їм на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.

Один з учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, говорить Йому:

тут у одного юнака є п’ять хлібів ячмінних і дві риби; але що то на таку кількість?

Іісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отож сіло людей близько п’яти тисяч.

Іісус, взявши хліби і воздавши подяку, роздав учням, а учні – тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.

І коли наситились, то сказав учням Своїм: зберіть куски, що залишились, щоб нічого не пропало.

І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків кусками від п’яти ячмінних хлібів, що залишились у тих, котрі їли.

Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Іісус, сказали: це воістину Той Пророк, Котрий має прийти у світ.

Іісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.

Коли ж настав вечір, то учні Його зійшли до моря

і, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Іісус не приходив до них.

Дув сильний вітер і море хвилювалось.

Пропливши стадій* близько двадцяти п’яти чи тридцяти, вони побачили Іісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.

Але Він сказав їм: це Я; не бійтесь.

Вони хотіли взяти Його в човен; і відразу човен пристав до берега, куди пливли.

Другого дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли учні Його, і що Іісус не входив у човен з учнями Своїми, а відпливли одні учні Його.

Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб з благословіння Господнього.

Отже, коли народ побачив, що тут нема Іісуса, ні учнів Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Іісуса.

І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Равві! коли Ти прийшов сюди?

Іісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.

Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо на Ньому поклав печать Свою Отець, Бог.

Вони сказали Йому: що нам робити, щоб творити діла Божі?

Іісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже: щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.

На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти сотвориш, щоб ми побачили і повірили Тобі? що Ти робиш?

Батьки наші їли манну в пустині, як написано: хліб з неба дав їм їсти (Пс. 77,29).

Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.

Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.

На це сказали Йому: Господи! завжди давай нам такий хліб.

Іісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.

Але Я вам сказав, що ви і бачили Мене, і не віруєте.

Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,

бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Котрий послав Мене.

Воля ж Отця, Котрий послав Мене, є та, щоб із того, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.

Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.

Нарікали на Нього іудеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.

І говорили: чи не Іісус це, син Йосифа, батька і Матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?

Іісус сказав їм у відповідь: не нарікайте між собою.

Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не покличе його; і Я воскрешу його в останній день.

У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув від Отця і навчився, приходить до Мене (Іс. 54,13).

Це не те, щоб хто бачив Отця, крім Того, Хто від Бога; Він бачив Отця.

Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.

Я є хліб життя.

Батьки ваші їли манну в пустині й померли;

хліб, який сходить з небес, є такий, що, хто його їсть, той не помре.

Я хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.

Тоді іудеї почали сперечатись між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?

Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти Плоті Сина Людського і пити Його Крові, то не будете мати життя в собі.

Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.

Бо Плоть Моя істинно є їжа, і Кров Моя істинно є пиття.

Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров в Мені перебуває, і Я в ньому.

Як послав Мене живий Отець, і Я живу Отцем, так і той, хто їсть Мене, житиме Мною.

Цей-то є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.

Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.

Багато хто з учнів Його, слухаючи те, говорили: які дивні слова! хто може це слухати?

Але Іісус, знаючи Сам у Собі, що учні Його нарікають на те, сказав їм: чи це спокушає вас?

А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніше?

Дух животворить; плоть аніскільки не допомагає. Слова, які Я говорю вам, є дух і життя.

Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Іісус знав спочатку, хто не вірує і хто зрадить Його.

І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.

Відтоді багато з учнів Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.

Тоді Іісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?

Симон Петро відповів Йому: Господи! до кого нам йти? Ти маєш слова життя вічного:

і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.

Іісус відповів їм: чи не дванадцятьох вас вибрав Я? але один з вас диявол.

Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо цей мав зрадити Його, будучи одним з дванадцятьох.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 6

Апостол

Тоді сказав первосвященник: чи справді це так?

Він же сказав: мужі браття і отці! послухайте. Бог слави явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його в Харран,

і сказав йому: вийди із землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого і йди в землю, яку покажу тобі (Бут. 12,1).

Тоді він вийшов із землі Халдейської і оселився в Харрані; а звідти, після смерті батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.

І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього потомству його, хоч у нього ще не було дітей.

І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста.

Але Я, сказав Бог, судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці.

І дав йому заповіт обрізання. І коли родив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак родив Якова, Яків же – дванадцять патріархів.

Патріархи, із заздрості, продали Йосифа в Єгипет; але Бог був з ним,

і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського фараона, який поставив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм.

І прийшов голод і велика скорбота на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і отці наші не знаходили їжі.

Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз.

А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.

І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять.

Яків прибув до Єгипту, і помер сам і отці наші;

і перенесені були в Сіхем і покладені у гробі, який купив Авраам ціною срібла у синів Еммора Сіхемового.

А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті,

до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа.

Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими.

У цей час народився Мойсей, і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.

А коли він був покинутий, взяла його дочка фараонова і виховала його у себе, як сина.

І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрості, і був сильний у словах та ділах.

Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.

І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина.

Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли.

Наступного дня, коли дехто з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: мужі, ви – брати; навіщо кривдите один одного?

А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: хто тебе поставив начальником і суддею над нами?

Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?

І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилось від нього двоє синів.

А як минуло сорок років, з’явився йому в пустині гори Сінаю Ангел Господній у полум’ї палаючого тернового куща.

Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній:

Я Бог отців твоїх, Бог Авраама і Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей, затремтівши, не смів дивитись.

І сказав йому Господь: скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.

Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його: отож йди, Я пошлю тебе в Єгипет.

Цього Мойсея, якого вони відцурались, сказавши: хто тебе поставив начальником і суддею? цього Бог через Ангела, який явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.

Цей вивів їх, сотворивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустині протягом сорока років.

Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте (Втор. 18,15).

Це той, який був у зібранні в пустині з Ангелом, котрий промовляв до нього на горі Сінаї, та з отцями нашими, і який прийняв живі слова, щоб передати нам,

якому отці наші не хотіли коритися, а відмовились від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту,

сказавши Ааронові: зроби нам богів, які йшли б перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської.

І в ті дні зробили тельця, і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.

Бог відвернувся і залишив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: доме Ізраїлів! чи приносили ви Мені заколене та жертви протягом сорока років у пустині?

Ви прийняли скінію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавілон (Амос 5,25–27).

У отців наших була в пустині скінія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним.

Отці наші з Іісусом, взявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида,

який знайшов ласку перед Богом і молив, щоб знайти оселю для Бога Якова.

Соломон же збудував Йому дім.

Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:

небо – престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх. Який дім збудуєте Мені, говорить Господь, або яке місце для спокою Мого?

Чи не Моя рука сотворила все це? (Іс. 66,1–2).

Жорстокосердні! люди з необрізаним серцем та вухами! ви завжди противитесь Духові Святому, як отці ваші, так і ви.

Кого із пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Котрого нині стали ви,–

ви, які прийняли закон при служінні Ангелів і не зберегли.

Слухаючи це, вони розлютувалися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.

А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Іісуса, Який стояв праворуч Бога,

і сказав: ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога.

Вони ж, закричавши голосно, позатуляли вуха свої і одностайно кинулись на нього,

і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака, на ім’я Савл,

і побивали камінням Стефана, який молився і говорив: Господи Іісусе! прийми дух мій.

І, преклонивши коліна, викликнув голосно: Господи! не вміни їм гріха цього. І, сказавши це, упокоївся.

 

Діяння апостолів,
Глава 7