Читання 22 квітня

Читання дня

Євангеліє

Був же чоловік з фарисеїв, на ім’я Никодим, із начальників іудейських.

Він вночі прийшов до Іісуса і сказав Йому: Равві! ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо таких чудес, які Ти твориш, ніхто не може творити, якщо не буде з ним Бог.

Іісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.

Никодим говорить Йому: як може людина родитися, будучи старою? хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?

Іісус відповів: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже.

Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.

Не дивуйся тому, що Я сказав тобі: треба вам родитися звище.

Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа.

Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути?

Іісус відповів йому і сказав: ти – учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш?

Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.

Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?

Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах.

І як Мойсей возніс змія в пустині, так належить піднесеному бути Синові Людському,

щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.

Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.

Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ був спасений через Нього.

Віруючий в Нього не буде осуджений, а невіруючий уже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого.

Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були злі;

бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрились діла його, бо вони злі,

а хто поступає по правді, йде до світла, щоб відкрились діла його, бо вони творені в Бозі.

Після цього прийшов Іісус з учнями Своїми в Іудейську землю, і там жив з ними і хрестив.

Іоанн же хрестив в Єноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди і хрестилися,

бо Іоанн ще не був ув’язнений в темницю.

Тоді виникла суперечка учнів Іоанна з іудеями про очищення.

І прийшли до Іоанна і сказали йому: равві! Той, Котрий був з тобою по той бік Іордана, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього.

Іоанн сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба.

Ви самі мені свідки в тому, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним.

Хто має наречену, той наречений, а друг нареченого, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос нареченого. Отже, ця радість моя сповнилась.

Йому належить рости, а мені умалятися.

Хто з неба приходить, над усіма є, а хто від землі – земний і є і поземному говорить; Хто з неба приходить, є вище всіх,

і що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає.

Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний,

бо Той, Котрого послав Бог, говорить слова Божі; бо не мірою дає Бог Духа.

Отець любить Сина і все дав у руки Його.

Віруючий в Сина має життя вічне, а невіруючий в Сина не побачить життя, а гнів Божий перебуває на ньому.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 3

Апостол

Коли вони говорили до народу, до них приступили священники й начальники охорони храму і саддукеї,

гніваючись на те, що вони навчають народ і проповідують в Іісусі воскресіння з мертвих;

і наклали на них руки, і віддали їх під варту до ранку; бо вже був вечір.

Багато ж з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п’яти тисяч.

На другий день зібралися в Ієрусалим начальники їхні, і старійшини та книжники,

і первосвященник Анна, і Каіафа, і Іоанн, і Олександр та інші з роду первосвященницького;

і, поставивши їх посередині, питали: якою силою або яким іменем ви зробили це?

Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: начальники народу і старійшини ізраїльські!

Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,

то хай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Іісуса Христа Назорея, Котрого ви розп’яли, Котрого Бог воскресив з мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий.

Він є камінь, відкинутий вами, будівничими, Який став наріжним, і нема ні в кому іншому спасіння (Пс. 117,22),

бо нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам.

Побачивши сміливість Петра та Іоанна й помітивши, що вони люди некнижні й прості, вони дивувались, а разом з тим впізнавали їх, що вони були з Іісусом;

бачачи ж зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти.

І, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою,

кажучи: що нам робити з цими людьми? Бо всім, хто живе в Ієрусалимі, відомо, що ними зроблене явне чудо, і ми не можемо відкинути цього;

але, щоб це не розголошувалось більше в народі, погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це ім’я нікому з людей.

І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім’я Іісуса.

Але Петро та Іоанн сказали їм у відповідь: розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?

Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули.

Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх, через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.

Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.

Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященники й старійшини.

Вони ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико Боже, Котрий створив небо й землю, і море та все, що в них!

Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: чого заметушились язичники, і народи задумують марне?

Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його (Пс. 2,1–2).

Бо справді зібрались у місті цьому на Святого Сина Твого Іісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пілат з язичниками та народом ізраїльським,

щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя.

І нині, Господи, споглянь на погрози їхні, і дай рабам Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє,

коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Іісуса.

І після молитви їхньої, захиталося місце, де вони зібрались, і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновінням.

У багатьох з тих, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все в них було спільне.

Апостоли ж з великою силою свідчили про воскресіння Господа Іісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.

Не було між ними жодного вбогого; бо всі, хто володів землями або домами, продавали їх і приносили гроші за продане

і клали до ніг Апостолів; і давалось кожному, хто чого потребував.

Так Іосія, прозваний Апостолами Варнавою, що значить – син утіхи, левіт, родом кіпрянин,

у якого була своя земля, продавши її, приніс гроші й поклав до ніг Апостолів.

 

Діяння апостолів,
Глава 4