Читання 19 квітня

Читання дня

Євангеліє

Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.

Воно було споконвіку у Бога.

Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталось, що сталось.

У Ньому було життя, і життя було світлом людям.

І світло в темряві світить, і темрява не огорнула Його.

Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоанн.

Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.

Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.

Було Світло істинне, Яке просвічує кожну людину, яка приходить у світ.

У світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав.

До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.

А тим, котрі прийняли Його, віруючим в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,

які не від крові, не від хотіння плоті, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.

І Слово стало плоттю, і перебувало з нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.

Іоанн свідчить про Нього і голосно каже: Цей був Той, про Кого я говорив: Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.

І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,

бо закон даний через Мойсея; а благодать і істина сталися через Іісуса Христа.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 1, вірші 1–17

Апостол

Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Іісус творив і чому вчив від початку

до того дня, коли Він вознісся, давши Святим Духом повеління Апостолам, яких Він вибрав,

перед якими після страждань Своїх і являв Себе живим з багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.

І, зібравши їх, Він звелів їм: не відлучайтесь з Ієрусалима, а ждіть обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,

бо Іоанн хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим.

Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлю?

Він же сказав їм: не ваше діло знати часи і строки, які Отець поклав у Своїй владі,

але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Мені свідками в Ієрусалимі та по всій Іудеї і Самарії та аж до краю землі.

Сказавши це, Він піднявся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з виду їхнього.

І коли вони дивились на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білій одежі

і сказали: мужі галілейські, що ви стоїте і дивитесь на небо? Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо.

Тоді вони повернулися до Ієрусалима з гори, що зветься Єлеон і знаходиться поблизу Ієрусалима, на відстані суботньої путі.

І, прийшовши, увійшли до горниці, де й перебували, Петро та Яків, Іоанн та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зілот, і Іуда, брат Якова.

Усі вони однодушно перебували в молитві й молінні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Іісуса, та з братами Його.

В ті дні Петро, ставши посеред учнів, сказав

(зібралося ж близько ста двадцяти чоловік): мужі браття! Належало статися тому, що в Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього проводиря тих, що взяли Іісуса;

він був причислений до нас і одержав жереб служіння цього;

але придбав землю за неправедну плату і коли впав додолу, розпалось черево його і випали всі нутрощі його;

і це стало відоме всім жителям Ієрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою Акелдама, тобто земля крові.

У книзі ж Псалмів написано: хай опустіє двір його, і хай не буде жильця в ньому; і: гідність його хай прийме інший (Пс. 68,26; 108,8).

Отож треба, щоб один з тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив з нами Господь Іісус,

починаючи від хрещення Іоаннового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його.

І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Іустом, та Матфія;

24 і помолились і сказали: Ти, Господи, Серцевидець всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти вибрав

прийняти жереб цього служіння і Апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти в своє місце.

І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфія, і він причислений до одинадцяти Апостолів.

 

Діяння апостолів,
Глава 1

Старий Заповіт

І покликав Яків синів своїх та й промовив: Зберіться, щоб я звістив вам, що станеться з вами в останні дні. Зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте вашого батька Ізраїля.

Рувиме, ти – мій первенець, моя сила і перший з моїх дітей, – жорстокий та нестерпний, жорстокий та самовпевнений! Закипів ти, як вода, – гляди, щоб не вибухнув. Бо ти увійшов на ложе свого батька; тоді заплямував ти постіль, на яку ввійшов.

Симеон і Левій – брати; вони з власної волі здійснили злочин. Хай не приєднається моя душа до їхньої ради, і до їхньої змови хай не пристане моє нутро, бо у своїм гніві вбили людей і у своєму свавіллі порізали сухожилля бику. Проклятий їхній гнів, бо безжалісний, і їхня лють – бо жорстока; поділю їх у Якові й розсію їх у Ізраїлі.

Юдо, тебе похвалили твої брати; твої руки – на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька. Юдо, лев молодий, сину мій, ти вийшов із хащі, ліг і заснув: наче лев та подібно до левеняти; хто його розбудить? Не переведеться князь у Юди й володар з його лона, доки не прийде призначене для нього, Він же – очікування народів. Він прив’язує до виноградної лози свого осла, – своє осля – до лози. Він випере одяг свій у вині, свої шати – в крові виноградної лози. Іскряться його очі від вина, а зуби його біліші за молоко.

При узбережжі оселиться Завулон, – біля причалу кораблів, і простягнеться аж до Сидона.

Іссахар добро задумав, коли осів серед спадку; він побачив, що відпочинок добрий і земля багата, тож руки свої приклав до роботи і став чоловіком-землеробом.

Дан судитиме свій народ, як одне з племен Ізраїля. Нехай Дан буде змією при дорозі, яка причаїлася на стежці, яка жалить коня в п’яту, а вершник падає назад. Я чекаю на Господнє спасіння.

Ґад – ватага розбійників пограбує його, та він ограбить їх, наступаючи їм на п’яти.

Асир – багатий його хліб, він постачатиме ласощі володарям.

Нефталим – розпущена гілка, що приносить гарні плоди.

Йосип – син, який зростає; син, якому заздрять, що став славним; мій син наймолодший – повернувся до мене. Змовники – обмовляли його, і противилися йому начальники стрільців; та силою знищив їхні луки, і ослабли сухожилля в’язів їхніх рук від руки Сильного Бога Якова, – через те, що зміцнив Ізраїля, – від Бога твого батька, і допоміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Через благословення грудей і лона, – благословення твого батька і твоєї матері, – зміцнів у благословенні вічних гір і благословенням вічних вершин. Вони спочиватимуть на голові Йосипа, і на голові братів, яких він попровадив.

Веніамин – хижий вовк: вранці ще їсть, а ввечері ховає їжу.

Оце всі дванадцять синів Якова, і сказав їм це їхній батько. Він поблагословив їх – кожного з них поблагословив окремим благословенням. І сказав їм: Я приєднуюся до мого народу; поховайте мене з моїми батьками в печері, яка на полі Ефрона-хета, – в подвійній печері, що напроти Мамврії, в Ханаанській землі, в печері, котру купив Авраам у Ефрона-хета для власної гробниці. Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали й Ісаака та його дружину Ревеку, там поховали Лію, – в полі, купленому в хетових синів, – у печері, що на ньому. Давши заповіт своїм синам, Яків замовк, простягнув ноги на ліжку і помер. Він приєднався до свого народу.

 

Буття,
Глава 49

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії