Читання 17 квітня

Читання дня

Євангеліє

1-е Євангеліє Святих Страстей

Коли він вийшов, Іісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.

Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.

Діти! недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене, і як Я сказав іудеям, що, куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.

Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви щоб любили один одного.

По тому знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою.

Симон Петро сказав Йому: Господи! куди Ти йдеш? Іісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.

Петро сказав Йому: Господи! чому я не можу йти за Тобою тепер? я душу мою покладу за Тебе.

Іісус відповів йому: душу твою покладеш за Мене? істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

Хай не тривожиться серце ваше: віруйте в Бога, і в Мене віруйте.

В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.

І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я.

А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.

Фома сказав Йому: Господи! не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?

Іісус сказав йому: Я є путь і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.

Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.

Филип сказав Йому: Господи! покажи нам Отця, і досить нам.

Іісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?

Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.

Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені; а якщо не так, то вірте Мені за самими ділами.

Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він сотворить, і більше цих сотворить; тому що Я до Отця Мого іду.

І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині.

І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю.

Якщо любите Мене, то виконуйте Мої заповіді.

І Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік,

Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде.

Не залишу вас сиротами; прийду до вас.

Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.

У той день дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас.

Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, той возлюблений буде Отцем Моїм; і Я полюблю його і явлюся йому Сам.

Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи! що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?

Іісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє виконуватиме; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього.

А хто не любить Мене, слів Моїх не виконує; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.

Це сказав Я вам, перебуваючи з вами.

Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам.

Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться серце ваше і хай не страхається.

Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.

І ось, Я сказав вам про те, перше ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться.

Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені не має нічого.

Але щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю: встаньте, підемо звідси.

Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій – виноградар.

Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду.

Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам.

Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі: так і ви, якщо не будете в Мені.

Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого.

Хто не перебуватиме в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і засохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.

Якщо перебуватимете в Мені і слова Мої у вас будуть, то, чого ви забажаєте, просіть, і буде вам.

Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учнями.

Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж в Моїй любові.

Якщо заповіді Мої виконаєте, будете перебувати в любові Моїй, як і Я виконав заповіді Отця Мого і перебуваю в Його любові.

Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала і радість ваша буде повна.

Це заповідь Моя: щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.

Нема більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх.

Ви друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.

Я вже не називаю вас рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого.

Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш перебував, щоб, чого попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам.

Це заповідаю вам: щоб ви любили один одного.

Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене раніше вас зненавидів.

Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а як ви не від світу, а Я вибрав вас від світу, тому ненавидить вас світ.

Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гонили, то гонитимуть і вас; якщо Моє слово підстерігали, будуть підстерігати і ваше.

Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене.

Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій.

Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого.

Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не сотворив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи і Мене і Отця Мого.

Але хай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно (Пс. 68,5).

Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене;

також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.

Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.

Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові.   

Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.

Але Я сказав вам це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те; не говорив вам цього спочатку, тому що був з вами.

А тепер іду до Того, Хто послав Мене , і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш?

Але від того, що Я сказав вам це, печаллю наповнилося серце ваше.

Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов, бо, як Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас,

і коли Він прийде, викриє світ про гріх і про правду, і про суд:

про гріх, що не вірують в Мене;

про правду, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене;

а про суд, що князь світу цього осуджений.

Ще багато маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити.

Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам.

Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам.

Усе, що має Отець, Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам.

Ще трохи, і ви не побачите Мене, і згодом знову побачите Мене, бо Я йду до Отця.

Тут деякі з учнів Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і не побачите Мене, і згодом знову побачите Мене, і: Я йду до Отця?

Отож вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже.

Іісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те питаєте ви один одного, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене і згодом знову побачите Мене?

Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, але печаль ваша в радість буде.

Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; але коли народить дитя, вже не пам’ятає скорботи від радості, тому що народилася на світ людина.

Так і ви тепер маєте печаль; але Я знов побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас.

І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого тільки попросите Отця в ім’я Моє, дасть вам.

Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть, і одержите, щоб радість ваша була повна.

Досі Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а просто сповіщу вам про Отця.

В той день будете просити в ім’я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас:

бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога.

Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця.

Учні Його сказали Йому: ось, тепер Ти говориш прямо, і притчі не кажеш ніякої.

Тепер бачимо, що Ти все знаєш і не потребуєш, щоб хто запитував Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов.

Іісус відповів їм: тепер віруєте?

Ось, настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний в свою сторону і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною.

Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі будете мати скорботу, але мужайтесь: Я переміг світ.

Після цих слів Іісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час, прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,

так як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.

Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа.

Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.

І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе раніше буття світу.

Я відкрив ім’я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.

Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, від Тебе є,

бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.

Я за них молю: не за весь світ молю, а за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої.

І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них.

Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх в ім’я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.

Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб збулося Писання (Пс 108,17).

Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.   

Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.

Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.

Вони не від світу, як і Я не від світу.

Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.

Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.

І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.

Не за них же тільки молю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім,

щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине,– щоб увірував світ, що Ти послав Мене.

І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине.

Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдине, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.

Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше створення світу.

Отче праведний! і світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.

І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.

Сказавши це, Іісус вийшов з учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.

Євангелії від Іоанна,
Глава 13:31-18:1

2-е Євангеліє Святих Страстей

Сказавши це, Іісус вийшов з учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.

Знав же це місце і Іуда, зрадник Його, тому що Іісус часто збирався там з учнями Своїми.

Отож Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвященників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.

Іісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?

Йому відповіли: Іісуса Назорея. Іісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.

І коли сказав їм: це Я, вони відступили назад і впали на землю.

Знову запитав їх: кого шукаєте? Вони сказали: Іісуса Назорея.

Іісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште їх, хай ідуть,

щоб збулося слово, сказане Ним: з тих, котрих Ти дав Мені, Я не погубив нікого.

Симон же Петро, маючи меч, витягнув його і вдарив раба первосвященницького і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.

Але Іісус сказав Петрові: вложи меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?

Тоді воїни і тисячоначальник і слуги іудейські взяли Іісуса і зв’язали Його,

і відвели Його спершу до Анни, бо він був тесть Каіафи, який був первосвященником на той рік.

Це був Каіафа, який порадив іудеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.

За Іісусом ішли Симон Петро і інший учень; учень же цей був знайомий первосвященникові і ввійшов з Іісусом у двір первосвященника.

А Петро стояв зовні за дверима. Потім учень, який був знайомий первосвященникові, вийшов і сказав придверниці і ввів Петра.

Тут раба придверниця каже Петрові: і ти чи не з учнів Цього Чоловіка? Він сказав: ні.

Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.

Первосвященник же спитав Іісуса про учнів Його і про вчення Його.

Іісус відповів йому: Я говорив явно світові; Я завжди учив у синагогах і в храмі, де завжди іудеї сходяться, і таємно не говорив нічого.

Чого питаєш Мене? спитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось, вони знають, що Я говорив.

Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, вдарив Іісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященникові?

Іісус відповів йому: якщо Я сказав погано, покажи, що погано, а якщо добре, що ти б’єш Мене?

Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященника Каіафи.

А Симон Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учнів Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.

Один з рабів первосвященника, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи не я бачив тебе з Ним у саду?

Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.

Від Каіафи повели Іісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти пасху.

Євангеліє від Іоанна,
Глава 18, вірші 1-28

3-є Євангеліє Святих Страстей

А воїни, які взяли Іісуса, повели Його до Каіафи, первосвященника, де зібрались книжники і старійшини.

Петро ж йшов за Ним здаля, до двору первосвященника; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.

Первосвященники і старійшини і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Іісуса, щоб убити Його,

і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки

і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.

І, вставши, первосвященник сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш? що вони проти тебе свідчать?

Іісус мовчав. І первосвященник сказав Йому: заклинаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи ти Христос, Син Божий?

Іісус говорить йому: ти сказав; а навіть кажу вам: віднині побачите Сина Людського, Котрий сидітиме праворуч сили і йтиме на хмарах небесних.

Тоді первосвященник роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? ось, тільки що ви чули богохульство Його!

Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.

Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках

і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?

Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна рабиня і сказала: і ти був з Іісусом Галілеянином.

Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.

Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша, і говорить тим, що були там: і цей був з Іісусом Назореєм.

І він знову відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка.

Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.

Тоді він почав клястися й божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

Євангеліє від Матфея,
Глава 26, вірші 57-75

4-е Євангеліє Святих Страстей

Від Каіафи повели Іісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти пасху.

Пілат вийшов до них і сказав: в чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?

Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.

Пілат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Іудеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого,–

щоб збулось слово Іісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.

Тоді Пілат знову ввійшов у преторію і покликав Іісуса, і сказав Йому: Ти Цар Іудейський?

Іісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?

Пілат відповів: хіба я іудей? Твій народ і первосвященники видали Тебе мені; що Ти зробив?

Іісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої подвизалися б за Мене, щоб Я не був виданий іудеям; але нині Царство Моє не звідси.

Пілат сказав Йому: отож Ти Цар? Іісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає голосу Мого.

Пілат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і сказав їм: я ніякої вини не знаходжу в Ньому.

Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?

Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.

Тоді Пілат взяв Іісуса і звелів бити Його.

І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову і одягли Його в багряницю,

і говорили: радуйся, Царю Іудейський! і били Його по щоках.

Пілат знову вийшов і сказав їм: ось, я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої вини.

Тоді вийшов Іісус в терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пілат: ось, Людина!

Коли ж побачили Його первосвященники і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пілат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому вини.

Іудеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим.

Пілат, почувши це слово, ще більше злякався.

І знов увійшов у преторію і сказав Іісусові: звідки Ти? Але Іісус відповіді не дав йому.

Пілат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? чи не знаєш, що я маю владу розіп’яти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?

Іісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі звище; тим-то більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.

З того часу Пілат намагався відпустити Його. Іудеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противник кесареві.

Пілат, почувши це слово, вивів Іісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон*, а по-єврейськи Гаввафа.

Тоді була п’ятниця перед Пасхою, і година шоста. І сказав Пілат іудеям: ось, Цар ваш!

Вони ж закричали: візьми, візьми розіпни Його! Пілат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященники відповіли: нема в нас царя, крім кесаря.

І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Іісуса і повели.

Євангеліє від Іоанна,
Глава 18:28-19:16

Євангеліє

5-е Євангеліє Святих Страстей

Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам,

кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.

І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.

Первосвященники ж, взявши срібняки, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові.

І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх;

тому і називається земля та «землею крові» до цього дня.

Тоді збулося сказане пророком Ієремією, який говорить: і взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля,

і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь (Зах. 11,12-13).

Іісус же став перед правителем. І спитав Його правитель: Ти Цар Іудейський? Іісус сказав йому: ти говориш.

І коли звинувачували Його первосвященники і старійшини, Він нічого не відповідав.

Тоді говорить Йому Пілат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?

І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.

На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.

Був тоді у них відомий в’язень, званий Варавва;

отже, коли вони зібрались, Пілат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Іісуса, названого Христом?

Бо знав, що видали Його через заздрість.

Коли ж він сидів на суддівському місці, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні у сні через Нього.

Але первосвященники і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Іісуса погубити.

Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.

Пілат говорить їм: що ж мені робити з Іісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розп’ятий.

Правитель сказав: яке ж зло зробив Він? Та вони ще дужче кричали: хай буде розп’ятий.

Пілат, побачивши, що ніщо не допомагає, а неспокій зростає, взяв води і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.

Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.

Тоді відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.

Тоді воїни правителя, взявши Іісуса в преторію*, зібрали на Нього весь полк

і, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю;

і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Іудейський!

і плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.

А коли наглумились над Ним, зняли з Нього багряницю, і вдягли Його в одяг Його, і повели Його на розп’яття.

Виходячи, вони зустріли одного киринеянина, на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.

Євангеліє від Матфея,
Глава 27, вірші 3-32

6-е Євангеліє Святих Страстей

Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,

і одягли Його в багряницю, та сплівши терновий вінець, поклали на Нього;

і почали вітати Його: радуйся, Царю Іудейський!

І били Його тростиною по голові, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялись Йому.

Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’ясти.

І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.

І привели Його на місце Голгофу, що означає: Лобне місце.

І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.

Ті, що розпинали Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.

Була третя година і розп’яли Його.

І був напис вини Його: Цар Іудейський.

З Ним розп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.

І збулося слово Писання: і до злочинців причислений (Іс. 53,12).

Ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: ей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!

спаси Себе Самого і зійди з хреста.

Так само і первосвященники з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!

Христос, Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.

Євангеліє від Марка,
Глава 15, вірші 16-32

7-е Євангеліє Святих Страстей

І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить: Лобне місце,

дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, спробувавши, не хотів пити.

А ті, що розп’яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб;

і, сидячи, стерегли Його там;

і поставили над головою Його напис вини Його: Цей є Іісус, Цар Іудейський.

Тоді розп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.

Ті, що проходили мимо, злословили Його, киваючи головами своїми

і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні створюєш! спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.

Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:

інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, і увіруємо в Нього;

уповав на Бога; хай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він сказав: Я – Син Божий.

Також і розбійники, розп’яті з Ним, ганьбили Його.

З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.

А близько дев’ятої години Іісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! лама савахфані? що значить: Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?

Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.

І зараз же один з них побіг, взяв губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити;

а інші говорили: почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.

Іісус же, знову скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.

І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось;

і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресло

і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з’явились багатьом.

Сотник же і ті, що стерегли з ним Іісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.

Євангеліє від Матфея,
Глава 27, вірші 33-54

8-е Євангеліє Святих Страстей

Вели з ним на смерть і двох злочинців.

І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, там розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.

Іісус же говорив: Отче! прости їм, бо не знають, що роблять. І ділили одежу Його, кидаючи жереб.

І стояли люди і дивились. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; хай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, обранець Божий.

Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,

і казали: коли Ти Цар Іудейський, спаси Себе Самого.

І був над Ним напис, написаний словами грецькими, римськими і єврейськими: Цей є Цар Іудейський.

Один з повішених злочинців лихословив Його і говорив: коли Ти Христос, спаси Себе і нас.

А другий, навпаки, докоряв йому і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?

і ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.

І сказав Іісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!

І сказав йому Іісус: істинно кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю.

Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої:

і сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.

Скрикнувши гучним голосом, Іісус сказав: Отче! у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, іспустив дух.

Сотник же, побачивши, що сталось, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.

І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.

Всі ж, хто знали Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивились на це.

Євангеліє від Луки,
Глава 23, вірші 32-49

Євангеліє

9-е Євангеліє Святих Страстей

Біля хреста Іісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.

Іісус, побачивши Матір і учня, що тут стояв, котрого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! ось, син Твій.

Потім каже учневі: ось, Мати твоя! І з цього часу учень цей взяв Її до себе.

Після того Іісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб збулося Писання, говорить: жажду!

Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.

Коли ж Іісус спробував оцту, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.

А як тоді була п’ятниця, то іудеї, щоб не залишити тіл на хресті в суботу (бо та субота була день великий), просили Пілата, щоб перебити їм гомілки і зняти їх.

І прийшли воїни і в першого перебили гомілки, і в другого, розп’ятого з Ним.

А коли, підійшовши до Іісуса, побачили, що Він уже помер, не перебили Йому гомілок.

Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекла кров і вода.

І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве; він знає, що говорить істину, щоб ви повірили.

Бо це сталося, щоб збулося Писання: кістка Його хай не зламається (Вих. 12,46).

Також і в другому місці Писання говорить: будуть дивитися на Того, Котрого пронзили (Зах. 12,10).

Євангеліє від Іоанна,
Глава 19, вірші 25-37

10-е Євангеліє Святих Страстей

Прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Іісусового.

Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер?

І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.

Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.

Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.

Євангеліє від Марка,
Глава 15, вірші 43-47

11-е Євангеліє Святих Страстей

Після цього Йосиф з Аримафеї (учень Іісуса, але таємний, з остраху перед іудеями) просив Пілата, щоб зняти тіло Іісуса; і Пілат дозволив. Він пішов і зняв тіло Іісуса.

Прийшов також і Никодим (який приходив раніше до Іісуса вночі) і приніс суміш смирни і алоя, літрів близько сотні.

І вони взяли тіло Іісуса і обгорнули Його пеленами з пахощами, як за звичаєм ховають іудеї.

На тому місці, де Його розп’яли, був сад, і в саду новий гроб, в якому ще ніхто не був покладений.

Там поклали Іісуса заради п’ятниці іудейської, тому що гроб був близько.

Євангеліє від Іоанна,
Глава 19, вірші 38-42

12-е Євангеліє Святих Страстей

На другий день, що після п’ятниці, зійшлись первосвященники і фарисеї до Пілата

і говорили: правителю! ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну;

отож звели охороняти гроб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірший від першого.

Пілат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.

Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.

Євангеліє від Матфея,
Глава 27, вірші 62-66

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії