Читання 15 квітня

Читання дня

Євангеліє

Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.

Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.

Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.

Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни;

вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.

Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.

Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.

Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.

Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.

Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.

Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.

Отче! прослав ім’я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.

Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.

Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.

Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.

І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.

Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.

Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?

Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.

Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.

Стільки чудес сотворив Він перед ними і вони не вірували в Нього,

щоб збулося слово пророка Ісаії, який сказав: Господи! хто повірив почутому від нас? і кому відкрилася сила Господня? (Іс. 53,1).

Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісаія:

засліпив цей народ очі свої, окам’янив серце своє, щоб не бачити очима і не розуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,10).

Це сказав Ісаія, коли бачив славу Його і говорив про Нього.

Проте і з начальників багато увірували в Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги,

бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.

Іісус же проголосив: віруючий в Мене не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.

І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.

Я світло прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.

І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.

Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я казав, воно судитиме його в останній день.

Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити.

І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець.

Євангеліє від Іоанна,
Глава 12, вірші 17-50

Коли ж Іісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,

підійшла до Нього жінка з алавастровою посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, возлежалому, на голову.

Побачивши це, учні Його обурились і говорили: до чого така трата?

Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.

Але Іісус, зрозумівши це, сказав їм: що турбуєте жінку? вона добре діло зробила для Мене:

бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте;

зливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на погребіння;

істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світі, сказано буде в пам’ять її і про те, що вона зробила.

Тоді один з дванадцяти, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвященників

і сказав: що дасте ви мені, і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібняків;

і відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 26, вірші 6-16