Читання 12 квітня

Читання дня

Євангеліє

За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.

Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.

Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.

Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:

а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?

Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.

Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.

Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.

Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.

Первосвященники ж змовились убити і Лазаря,

бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса.

Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим,

взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!

Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:

не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).

Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.

Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.

Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 12, вірші 1–18

Апостол

Радуйтесь завжди в Господі, і ще кажу: радуйтесь.

Лагідність ваша хай буде відома всім людям. Господь близько.

Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом,

і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Іісусі.

Нарешті, браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте.

Чого ви навчились, що прийняли і чули і бачили в мені, те виконуйте,– і Бог миру буде з вами.

 

Послання до филипійців святого апостола Павла,
Глава 4, вірші 4–9

Старий Заповіт

Яків, побачивши, що в Єгипті йде продаж, сказав своїм синам: Чому ви нічого не робите? Ось, я почув, що в Єгипті є пшениця. Сходіть туди й купіть нам трохи хліба, щоб ми вижили та не повмирали. І десять Йосипових братів пішли купити в Єгипті пшениці. Та Веніамина, Йосипового брата, не відпустив з його братами, бо сказав: Щоби часом не скоїлося з ним нещастя.

Тож сини Ізраїля прийшли разом з іншими, які прибули для закупівлі, оскільки в Ханаанській землі був голод. А Йосип був володарем краю; він продавав усьому народові землі. Прийшовши, Йосипові брати поклонилися йому обличчям до землі. Йосип, побачивши своїх братів, упізнав їх, та тримався на віддалі від них і говорив з ними суворо. Він запитав їх: Звідкіля ви прийшли? Вони ж сказали: З Ханаанської землі, щоб купити їжі. Тож Йосип упізнав своїх братів, а вони його не впізнали. І пригадав Йосип сни, які він бачив, і сказав їм: Ви – шпигуни, ви прийшли розвідати дороги краю. Вони ж відповіли: Ні, пане, ми, твої раби, прийшли купити хліба. Всі ми – сини одного чоловіка; ми мирні! Твої раби – не шпигуни! Та він сказав їм: Ні, ви таки прийшли, щоб вивідати дороги краю. Вони ж сказали: Ми – твої раби, нас дванадцятеро братів у Ханаанській землі; й ось молодший сьогодні з нашим батьком, а ще одного немає. Промовив до них Йосип: Як я вам сказав – так воно і є; стверджую, що ви – шпигуни! Цим ви і виявитеся! Клянусь здоров’ям фараона: не вийдете ви звідси, доки ваш молодший брат не прибуде сюди! Пошліть одного з-поміж вас і приведіть вашого брата; ви ж – чекайте, доки не будуть доведені ваші слова, – кажете правду чи ні. Якщо ні, то клянусь здоров’ям фараона, що ви – шпигуни. І вкинув їх до в’язниці на три дні.

А третього дня їм сказав: Зробіть так – і житимете, адже я боюся Бога. Якщо ви мирні, нехай один з ваших братів залишиться у в’язниці, ви ж ідіть і віднесіть куплену вами пшеницю, а вашого молодшого брата приведіть до мене, і ваші слова підтвердяться. Якщо ж ні – помрете. Вони так і зробили. І говорили брати між собою: Так, дійсно, ми грішні щодо нашого брата, бо знехтували ми біль його душі, коли благав нас, і не вислухали ми його. Ось чому прийшло на нас це нещастя. А Рувим у відповідь промовив до них: Чи не говорив я вам, твердячи: Не чиніть зла юнакові. Та ви не послухали мене. І ось – домагаються від нас його крові.

Вони ж не знали, що Йосип їх розуміє, оскільки між ними був перекладач. Тож відвернувшись від них, Йосип заплакав. Тоді знову повернувся до них і заговорив з ними. Він забрав від них Симеона і зв’язав його перед ними. А їхні торби Йосип наказав наповнити пшеницею, повернути гроші кожного в його мішок і дати їм харчів на дорогу. Так з ними і було зроблено. І навантаживши пшеницю на своїх ослів, вони пішли звідти. А там, де зупинилися, один із них розв’язав свій мішок, щоб нагодувати ослів, побачив вузлик зі своїми грішми, який був зверху в мішку. І він сказав своїм братам: Мені повернули гроші – ось вони в моєму мішку! І жах охопив їхнє серце, вони налякалися і говорили один одному: Що це Бог нам зробив?

І прибули вони в Ханаанську землю до свого батька Якова, і розповіли йому все, що з ними трапилося, кажучи: Говорив з нами суворо той чоловік, володар краю, і кинув нас у в’язницю як шпигунів країни. Ми ж йому сказали: Ми – мирні, ми не шпигуни; нас є дванадцять братів – синів нашого батька; одного немає, а найменший сьогодні з нашим батьком у Ханаанській землі. А чоловік, володар краю, сказав нам: Ось з чого довідаюся, що ви мирні: одного брата залиште тут зі мною, візьміть куплену пшеницю і повертайтеся до вашого дому. Тож приведіть вашого молодшого брата до мене, – і тоді знатиму, що ви не шпигуни, а мирні, й віддам вам вашого брата, і будете торгувати в краю.

А коли вони випорожнювали свої мішки, то виявилося, що в мішку кожного був вузол з грішми. Вони та їхній батько побачили вузлики зі своїми грішми – і перелякалися. І сказав їм Яків, їхній батько: Ви позбавили мене дітей. Йосипа немає, Симеона немає, а тепер забираєте Веніамина! Все це впало на мене. Та Рувим сказав своєму батькові, промовляючи: Вбий моїх двох синів, якщо не приведу його до тебе! Віддай його в мої руки, – і я поверну його тобі. Він же відповів: Мій син не піде з вами, бо його брат помер, і він залишився сам-один. А як спіткає його лихо в дорозі, якою підете, то смутком зведете мою старість до аду.

 

Буття,
Глава 42

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії