Читання 11 квітня

Читання дня

Євангеліє

Сказав же Господь і учням Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно;

і, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? дай звіт про управительство твоє: бо ти не можеш більше керувати.

Тоді управитель сказав сам в собі: що мені робити? господар мій відбирає в мене управління домом: копати не можу, просити соромлюсь;

знаю, що зробити, щоб прийняли мене в свої доми, коли буду усунутий від управління домом.

І, покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?

Він сказав: сто мір олії. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.

Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.

І похвалив господар управителя невірного, що розсудливо зробив; бо сини віку цього здогадливіші синів світла в роді своїм.

І Я кажу вам: здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.

Вірний у малому і у великому вірний; а невірний у малому невірний і у великому.

Отже, якщо ви в неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?

І якщо не були вірні в чужому, хто вам дасть ваше?

Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного буде ненавидіти, а другого любити, або одному виявлятиме старанність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.

Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.

Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзотне перед Богом.

Закон і пророки до Іоанна; з цього часу Царство Боже благовіствується, і всякий зусиллям входить у нього.

Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону пропаде.

Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.

Один чоловік був багатий, одягався в порфіру і віссон**  і щодня розкішно бенкетував.

Був також один убогий, на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах

і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача, і пси, приходячи, лизали струпи його.

Прийшов час вмерти вбогому і віднесений був Ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.

І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його

і, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме! змилосердься наді мною і пошли Лазаря, хай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.

Але Авраам сказав: чадо! згадай, що ти одержав уже добре твоє в житті твоєму, а Лазар – зле; отже, тепер він тут утішається, а ти страждаєш;

і до всього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не можуть, так само звідти до нас не переходять.

Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого,

бо в мене є п’ять братів; хай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.

Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; хай слухають їх.

Він же сказав: ні, отче Аврааме! але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.

Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 16

Апостол

Бог, Котрий багаторазово й різноманітно говорив здавна отцям через пророків,

в останні ці дні говорив нам через Сина, Котрого поставив спадкоємцем усього, через Котрого і віки створив.

Цей, будучи сяйво слави і образ іпостасі Його і тримаючи все словом сили Своєї, здійснивши Собою очищення гріхів наших, сів праворуч (престолу) величі на висоті.

Будучи настільки перевершуючим Ангелів, наскільки славніше над ними успадкував ім’я.

Бо кому коли з Ангелів сказав Бог: Ти – Син Мій, Я нині родив Тебе? І ще: Я буду Йому Отцем, і Він буде Мені Сином?

Також, коли вводить Первородного у всесвіт, промовляє: і хай поклоняться Йому всі Ангели Божі.

Про Ангелів сказано: Ти твориш Ангелами Своїми духів і служителями Своїми пломеніючий вогонь (Пс. 103,4).

А про Сина: престол Твій, Боже, у вік віку; жезл царства Твого – жезл правоти.

Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радості більше спільників Твоїх. (Пс. 44,7–8).

І: на початку Ти, Господи, заснував землю, і небеса – діло рук Твоїх;

вони загинуть, а Ти перебуваєш, і всі постаріють, як риза,

і як одежу згорнеш їх, і зміняться; але Ти Той самий, і літа Твої не скінчаться.

Кому коли з Ангелів сказав Бог: сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх?

Чи не всі вони є службові духи, що посилаються служити тим, які мають успадкувати спасіння?

 

Послання до євреїв  святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

І сталося, що через два роки часу фараон побачив сон. Здавалося йому, що він стоїть біля ріки, і ось, наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті. А слідом за ними вийшли з ріки інших сім корів – жалюгідні на вигляд і виснажені тілом – і паслися з коровами на березі ріки. І сім жалюгідних та виснажених тілом корів з’їли сімох добірних, гарних на вигляд корів. І фараон прокинувся. І вдруге побачив сон: ось сім колосків виростали з одного стебла – добірні й гарні; аж ось інших сім колосків – тонких та спалених суховієм – виросли після них; і сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім добірних, повних колосків. Фараон прокинувся – то був сон.

А вранці сталося таке: його душа стривожилася, і він послав, щоби покликали всіх віщунів Єгипту і всіх його мудреців. Фараон розповів їм сон, але не було нікого, хто б його міг пояснити фараонові. Та до фараона звернувся головний виночерпій, кажучи: Я пригадую собі сьогодні свій гріх. Якось фараон розгнівався на своїх слуг і вкинув нас до в’язниці в тюрмі начальника в’язниці, – мене та головного пекаря. Однієї ночі ми бачили сон, я і він, – кожний бачив свій власний сон. Був же там з нами молодий єврей, раб начальника в’язниці, й ми розповіли сни йому, а він їх нам пояснив. І сталося: так, як нам пояснив, – отак і збулося: мене відновили на моїй посаді, а того повісили.

Тоді фараон послав покликати Йосипа, і його вивели з в’язниці. Його підстригли, змінили його одяг, і він пішов до фараона. А фараон сказав Йосипові: Я бачив сон і немає нікого, хто би його міг пояснити. Та я чув, що про тебе кажуть, ніби ти, почувши сни, можеш їх пояснити. У відповідь Йосип сказав фараонові: Без Бога не сповіститься фараонові спасіння. А фараон промовив до Йосипа, кажучи: В моєму сні мені здалося, що я стояв на березі ріки, і наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті. Аж ось за ними вийшли з ріки інших сім корів – нещасних і жалюгідних на вигляд та виснажених тілом, – гірших за них я не бачив в усій Єгипетській землі. І сім жалюгідних і худих корів з’їли сімох перших – гарних і добірних корів. І попали ті в їхнє черево, але не було помітно, що потрапили в їхнє черево, бо вигляд у них залишився таким жалюгідним, як і на початку. Я прокинувся – та згодом заснув. І знову побачив я у своєму сні, наче сім колосків виросли з одного стебла – повні та гарні. А після них виросли інші сім колосків, тонкі та спалені суховієм. І сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім гарних та повних колосків. Отже, я розповів сон віщунам – та не було нікого, хто пояснив би його мені.

І сказав Йосип фараонові: сон фараона – один. Бог показав фараонові те, що Він чинить. Сім гарних корів – це сім років, і сім гарних колосків – також сім років. Сон фараона – один. І сім худих корів, які виходили після них, – є сім років, і сім тонких та спалених суховієм колосків – це сім років голоду. Це саме те, про що я сказав фараонові: Бог показав фараонові те, що Він чинить. Ось надходять сім років великого достатку в усій Єгипетській землі. А після цього настане сім років голоду, і в усій Єгипетській землі забудуть про достаток, і голод спустошить землю. І не буде видно достатку на землі через голод, що настане після цього, бо він буде дуже тяжкий. А повторився сон фараонові двічі тому, що неодмінно здійсниться сказане Богом, і Бог не забариться з його виконанням. Тому підшукай тепер мудрого й розумного чоловіка і постав його над Єгипетською землею. Тож нехай так зробить фараон: нехай настановить на землі місцевих правителів, і хай збирають п’яту частину всього врожаю на Єгипетській землі за сім років достатку, і хай зберуть усі запаси їжі за цих сім сприятливих років, що надходять; нехай буде зібране зерно у розпорядження фараона. І ці запаси їжі хай зберігаються в містах. І буде зроблено запас їжі в краю на сім років голоду, які настануть у Єгипетській землі, й не загине край від голоду.

Сподобалися ці слова фараонові й усім його слугам. І фараон сказав усім своїм слугам: Чи знайдемо таку людину, яка має в собі Божого Духа? Тож фараон сказав Йосипові: Оскільки Бог показав усе це тобі, то немає людини мудрішої і розумнішої за тебе. Ти будеш над моїм домом, і слів твоїх уст буде слухатися весь мій народ. Тільки престолом я буду вищий за тебе. Ось, сьогодні, – сказав фараон Йосипові, – ставлю тебе над усією Єгипетською землею. І, знявши перстень зі своєї руки, фараон заклав його Йосипові на руку і одягнув його в червоний одяг, а золотий ланцюжок одягнув йому на шию. Він посадив його на свою другу колісницю, а вісник виголошував перед ним; і він поставив його над усією Єгипетською землею. І сказав фараон Йосипові: Я – фараон! Без тебе ніхто не поворухне своєю рукою в усій Єгипетській землі. І дав фараон Йосипові ім’я Псонтомфаних, а за дружину дав йому Асенету, дочку Пентефрія, жерця міста Сонця. Йосипові ж було тридцять років, коли постав перед фараоном, царем Єгипту. Відійшов же Йосип від присутності фараона і пройшов усю Єгипетську землю.

І протягом семи років достатку земля давала щедро родила; і Йосип зібрав усі запаси їжі за сім років, коли був достаток у Єгипетському краю, і склав припаси в містах; у кожному місті він склав запаси полів, які були довкола нього. І зібрав Йосип зерна – як морського піску: так багато, що не можна було порахувати, бо не було числа.

До того, як настали сім років голоду, у Йосипа було двоє синів, яких народила йому Асенет – дочка Пентефрія, жерця міста Сонця. Первенцеві Йосип дав ім’я Манасія, бо сказав: Бог дав мені забути весь мій біль і все, що пов’язане з моїм батьком. Ім’я ж другому дав Єфрем, бо сказав: Розмножив мене Бог у землі моєї недолі.

Та сім років достатку, що були в Єгипетській землі, минули і почалися сім років голоду – як і казав Йосип. І настав голод по всьому краю, а в усій Єгипетській землі був хліб. Та почався голод і по всій Єгипетській землі, тож народ заволав до фараона про хліб. А фараон сказав усім єгиптянам: Ідіть до Йосипа, і що лише скаже вам, – зробіть. І голод був по всій землі. А Йосип відчинив усі зерносховища і продавав усім єгиптянам; і з усіх країн поприходили до Єгипту купувати в Йосипа, бо голод запанував по всій землі.

 

Буття,
Глава 41

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії