Читання 10 квітня

Читання дня

Євангеліє

Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.

Фарисеї ж та книжники нарікали, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.

Але Він сказав їм таку притчу:

хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не покине дев’яносто дев’ять у пустині і не піде за загубленою, доки не знайде її?

А коли знайде її, з радістю візьме на плечі свої

і, прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.

Кажу вам, що так на небесах більше буде радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не мають потреби в покаянні.

Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не засвітить світла і не почне мести кімнату і шукати старанно, доки не знайде,

а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною;  я знайшла загублену драхму.

Так, кажу вам, буває радість у Ангелів Божих і за одного грішника, що кається.

Ще сказав: у одного чоловіка було два сини;

і сказав молодший з них батькові: отче! дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.

Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпутно.

Коли ж він усе прожив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати;

і пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней;

і він радий був насититись ріжками, які їли свині, але ніхто не давав йому.

Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надмір хліба, а я вмираю з голоду;

встану, піду до батька мого і скажу йому: отче! согрішив я проти неба і перед тобою

і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.

Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг, і кинувся йому на шию і цілував його.

Син же сказав йому: отче! я согрішив проти неба і перед тобою і вже недостойний зватись твоїм сином.

А батько сказав рабам своїм: принесіть кращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;

і приведіть годоване теля, і заколіть; будемо їсти й веселитись!

бо син мій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся. І почали веселитися.

А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув співи та радощі;

і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?

Він сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов годоване теля, бо зустрів його здоровим.

Він розгнівався і не хотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.

Але він сказав у відповідь батькові: ось, я стільки років служу тобі і ніколи не переступав наказів твоїх, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.

А коли цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього годоване теля.

Він же сказав йому: сину мій! ти завжди зі мною, і все моє твоє,

а з того належить радіти й веселитись, що брат твій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 15

Апостол

Павел, в’язень Іісуса Христа, і Тимофій брат, Филимонові улюбленому і співробітникові нашому,

і Апфії (сестрі) улюбленій, та Архипові, сподвижникові нашому, і домашній твоїй церкві:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого і Господа Іісуса Христа.

Дякую Богові моєму, завжди згадуючи про тебе в молитвах моїх,

коли чую про твою любов і віру, яку маєш до Господа Іісуса і до всіх святих,

щоб спільність віри твоєї стала діяльною у пізнанні всякого у вас добра у Христі Іісусі.

Бо ми маємо велику радість і втішення в твоїй любові; тому що тобою, брате, заспокоєні серця святих.

Тому, маючи велике у Христі дерзання наказувати тобі, що треба,

з любові краще прошу, не хто інший, як я, Павел старець, а тепер і в’язень Іісуса Христа,

прошу тебе за сина мого Онисима, котрого я родив у кайданах моїх.

Він був колись непотрібний для тебе, а тепер потрібний тобі і мені; я повертаю його тобі,

а ти прийми його, як моє серце.

Я хотів при собі затримати його, щоб він замість тебе послужив мені в кайданах за благовістя;

але без твоєї згоди нічого не хотів зробити, щоб добре діло твоє було не вимушене, а добровільне.

Бо, можливо, він для того тимчасово відлучився, щоб ти прийняв його назавжди,

вже не як раба, але вище за раба, брата улюбленого, особливо мені, а тим більше тобі, і за плоттю, і в Господі.

Отже, якщо ти маєш спілкування зі мною, то прийми його, як мене.

Коли ж він чимось образив тебе або винен, вважай це на мені.

Я, Павел, написав моєю рукою: я заплачу; не кажу тобі про те, що ти і самим собою мені винен.

Так, брате, дай мені скористатися від тебе у Господі; заспокой моє серце у Господі.

Надіючись на твою слухняність, я написав тобі, знаючи, що ти зробиш і більше, ніж кажу.

Одночасно приготуй для мене і приміщення, бо надіюся, що за вашими молитвами я буду дарований вам.

Вітають тебе Єпафрас, в’язень разом зі мною заради Христа Іісуса,

Марк, Арістарх, Димас, Лука – співробітники мої.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа з духом вашим. Амінь.

 

Послання до Филимона святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

Сталося ж, що після цих подій головний виночерпій єгипетського царя і головний пекар провинилися перед своїм володарем, царем єгипетським. І розгнівався фараон на обох своїх євнухів – на головного виночерпія та на головного пекаря. І кинув їх до в’язниці при начальникові тюрми, – в те місце в’язниці, куди посадили і Йосипа. А начальник в’язниці передав їх Йосипові, й той обслуговував їх. Деякий час вони перебували у в’язниці. І обидва побачили сон – кожний свій сон – в одну ніч кожний мав своє видіння уві сні – головний виночерпій та головний пекар, які були в царя Єгипту, котрі перебували у в’язниці.

Якось Йосип увійшов до них уранці і побачив їх: вони були стурбовані. Тож запитав фараонових євнухів, які разом з ним були у в’язниці його пана, кажучи: Чому сьогодні ваші обличчя сумні? Вони ж йому відповіли: Ми бачили сон – і немає нікого, хто би його міг пояснити. Та Йосип сказав їм: Хіба не від Бога їх пояснення? Тож розкажіть мені.

І головний виночерпій розповів Йосипові свій сон, і сказав: У моєму сні переді мною була виноградна лоза. У виноградної ж лози – три галузки; розрісшись, вона видала китиці – дозрілі грона винограду. А в моїй руці була фараонова чаша. Я взяв виноград і вичавив його в чашу, й дав чашу в руки фараона.

А Йосип сказав йому: Ось його пояснення: три галузки – це три дні. Ще три дні – й фараон згадає твою посаду, і знову поставить тебе головним виночерпієм, і ти даватимеш чашу фараонові в його руки, – згідно з твоїм попереднім становищем, коли ти був виночерпієм. Але, коли тобі стане добре, згадай собі й мене; і вчиниш мені милість: згадаєш про мене перед фараоном і виведеш мене з цієї в’язниці. Бо мене справді викраденоaj із землі євреїв, та й тут я не скоїв нічого, проте мене вкинули до цієї ями.

Головний пекар побачив, що він правильно пояснив, і сказав Йосипові: І я бачив сон; мені здалося, що три кошики хлібовиробів ніс я на своїй голові. У верхньому кошику – різні види пекарських виробів, котрі цар-фараон їсть, а небесні птахи клювали їх з кошика, що на моїй голові.

У відповідь Йосип промовив до нього: Ось його пояснення: три кошики – це три дні. Ще три дні – й тобі фараон зітне твою голову, і повісить тебе на дереві, й небесні птахи з тебе клюватимуть твоє тіло.

Сталося ж: третього дня був день народження фараона, і він робив бенкет для всіх своїх слуг. І згадав посаду головного виночерпія і посаду головного пекаря серед своїх слуг. І він відновив головного виночерпія на його посаді, й той давав у руки фараона чашу, а головного пекаря повісив, як і пояснив їм Йосип. Та головний виночерпій не згадав про Йосипа, оскільки забув про нього.

 

Буття,
Глава 40

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії