Читання дня
Євангеліє
Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
Фарисеї ж та книжники нарікали, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
Але Він сказав їм таку притчу:
хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не покине дев’яносто дев’ять у пустині і не піде за загубленою, доки не знайде її?
А коли знайде її, з радістю візьме на плечі свої
і, прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
Кажу вам, що так на небесах більше буде радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не мають потреби в покаянні.
Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не засвітить світла і не почне мести кімнату і шукати старанно, доки не знайде,
а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною; я знайшла загублену драхму.
Так, кажу вам, буває радість у Ангелів Божих і за одного грішника, що кається.
Ще сказав: у одного чоловіка було два сини;
і сказав молодший з них батькові: отче! дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпутно.
Коли ж він усе прожив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати;
і пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней;
і він радий був насититись ріжками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надмір хліба, а я вмираю з голоду;
встану, піду до батька мого і скажу йому: отче! согрішив я проти неба і перед тобою
і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг, і кинувся йому на шию і цілував його.
Син же сказав йому: отче! я согрішив проти неба і перед тобою і вже недостойний зватись твоїм сином.
А батько сказав рабам своїм: принесіть кращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
і приведіть годоване теля, і заколіть; будемо їсти й веселитись!
бо син мій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся. І почали веселитися.
А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув співи та радощі;
і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
Він сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов годоване теля, бо зустрів його здоровим.
Він розгнівався і не хотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
Але він сказав у відповідь батькові: ось, я стільки років служу тобі і ніколи не переступав наказів твоїх, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
А коли цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього годоване теля.
Він же сказав йому: сину мій! ти завжди зі мною, і все моє твоє,
а з того належить радіти й веселитись, що брат твій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.
Євангеліє від Луки,
Глава 15
Апостол
Павел, в’язень Іісуса Христа, і Тимофій брат, Филимонові улюбленому і співробітникові нашому,
і Апфії (сестрі) улюбленій, та Архипові, сподвижникові нашому, і домашній твоїй церкві:
благодать вам і мир від Бога, Отця нашого і Господа Іісуса Христа.
Дякую Богові моєму, завжди згадуючи про тебе в молитвах моїх,
коли чую про твою любов і віру, яку маєш до Господа Іісуса і до всіх святих,
щоб спільність віри твоєї стала діяльною у пізнанні всякого у вас добра у Христі Іісусі.
Бо ми маємо велику радість і втішення в твоїй любові; тому що тобою, брате, заспокоєні серця святих.
Тому, маючи велике у Христі дерзання наказувати тобі, що треба,
з любові краще прошу, не хто інший, як я, Павел старець, а тепер і в’язень Іісуса Христа,
прошу тебе за сина мого Онисима, котрого я родив у кайданах моїх.
Він був колись непотрібний для тебе, а тепер потрібний тобі і мені; я повертаю його тобі,
а ти прийми його, як моє серце.
Я хотів при собі затримати його, щоб він замість тебе послужив мені в кайданах за благовістя;
але без твоєї згоди нічого не хотів зробити, щоб добре діло твоє було не вимушене, а добровільне.
Бо, можливо, він для того тимчасово відлучився, щоб ти прийняв його назавжди,
вже не як раба, але вище за раба, брата улюбленого, особливо мені, а тим більше тобі, і за плоттю, і в Господі.
Отже, якщо ти маєш спілкування зі мною, то прийми його, як мене.
Коли ж він чимось образив тебе або винен, вважай це на мені.
Я, Павел, написав моєю рукою: я заплачу; не кажу тобі про те, що ти і самим собою мені винен.
Так, брате, дай мені скористатися від тебе у Господі; заспокой моє серце у Господі.
Надіючись на твою слухняність, я написав тобі, знаючи, що ти зробиш і більше, ніж кажу.
Одночасно приготуй для мене і приміщення, бо надіюся, що за вашими молитвами я буду дарований вам.
Вітають тебе Єпафрас, в’язень разом зі мною заради Христа Іісуса,
Марк, Арістарх, Димас, Лука – співробітники мої.
Благодать Господа нашого Іісуса Христа з духом вашим. Амінь.
Послання до Филимона святого апостола Павла,
Глава 1
Старий Заповіт
Сталося ж, що після цих подій головний виночерпій єгипетського царя і головний пекар провинилися перед своїм володарем, царем єгипетським. І розгнівався фараон на обох своїх євнухів – на головного виночерпія та на головного пекаря. І кинув їх до в’язниці при начальникові тюрми, – в те місце в’язниці, куди посадили і Йосипа. А начальник в’язниці передав їх Йосипові, й той обслуговував їх. Деякий час вони перебували у в’язниці. І обидва побачили сон – кожний свій сон – в одну ніч кожний мав своє видіння уві сні – головний виночерпій та головний пекар, які були в царя Єгипту, котрі перебували у в’язниці.
Якось Йосип увійшов до них уранці і побачив їх: вони були стурбовані. Тож запитав фараонових євнухів, які разом з ним були у в’язниці його пана, кажучи: Чому сьогодні ваші обличчя сумні? Вони ж йому відповіли: Ми бачили сон – і немає нікого, хто би його міг пояснити. Та Йосип сказав їм: Хіба не від Бога їх пояснення? Тож розкажіть мені.
І головний виночерпій розповів Йосипові свій сон, і сказав: У моєму сні переді мною була виноградна лоза. У виноградної ж лози – три галузки; розрісшись, вона видала китиці – дозрілі грона винограду. А в моїй руці була фараонова чаша. Я взяв виноград і вичавив його в чашу, й дав чашу в руки фараона.
А Йосип сказав йому: Ось його пояснення: три галузки – це три дні. Ще три дні – й фараон згадає твою посаду, і знову поставить тебе головним виночерпієм, і ти даватимеш чашу фараонові в його руки, – згідно з твоїм попереднім становищем, коли ти був виночерпієм. Але, коли тобі стане добре, згадай собі й мене; і вчиниш мені милість: згадаєш про мене перед фараоном і виведеш мене з цієї в’язниці. Бо мене справді викраденоaj із землі євреїв, та й тут я не скоїв нічого, проте мене вкинули до цієї ями.
Головний пекар побачив, що він правильно пояснив, і сказав Йосипові: І я бачив сон; мені здалося, що три кошики хлібовиробів ніс я на своїй голові. У верхньому кошику – різні види пекарських виробів, котрі цар-фараон їсть, а небесні птахи клювали їх з кошика, що на моїй голові.
У відповідь Йосип промовив до нього: Ось його пояснення: три кошики – це три дні. Ще три дні – й тобі фараон зітне твою голову, і повісить тебе на дереві, й небесні птахи з тебе клюватимуть твоє тіло.
Сталося ж: третього дня був день народження фараона, і він робив бенкет для всіх своїх слуг. І згадав посаду головного виночерпія і посаду головного пекаря серед своїх слуг. І він відновив головного виночерпія на його посаді, й той давав у руки фараона чашу, а головного пекаря повісив, як і пояснив їм Йосип. Та головний виночерпій не згадав про Йосипа, оскільки забув про нього.
Буття,
Глава 40
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії