Читання 9 квітня

Читання дня

Євангеліє

Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських вкусити хліба, і вони стежили за Ним.

І ось став перед Ним чоловік, який страждав водяною хворобою.

Тоді Іісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?

Вони мовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.

При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не зразу ж витягнете його і в суботу?

І не змогли відповісти Йому на це.

Помічаючи ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:

коли будеш запрошений ким на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,

і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі: поступися цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.

Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: друже! пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою,

бо всякий, хто сам себе високо ставить, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.

Сказав же і тому, хто запросив Його: коли робиш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили, і не одержав ти відплати.

Але, коли робиш гостину, клич убогих, калік, кривих, сліпих,

і блаженний будеш, що вони не мають чим віддати тобі; бо віддасться тобі у воскресіння праведних.

Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто вкусить хліба у Царстві Божому!

Він же сказав йому: один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох,

і коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.

І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.

Другий сказав: я купив п’ять пар волів і йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.

Третій сказав: я оженився і через те не можу прийти.

І, повернувшись, раб той розказав про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар дому сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.

І сказав раб: господарю! зроблено, як ти звелів, і ще є місце.

Господар сказав рабові: піди на дороги і загорожі і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.

Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званних, та мало вибраних.           

З Ним ішло багато народу; і, обернувшись, Він сказав їм:

коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учнем;

і хто не несе хреста свого і йде за Мною, той не може бути Моїм учнем.

Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи має він, що потрібне для її будівництва,

щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,

кажучи: цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити?

Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи зможе він з десятьма тисячами стати проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?

Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.

Так і кожний з вас, хто не відречеться від усього, що має, не може бути Моїм учнем.

Сіль – добра річ; але якщо сіль втратить силу, то чим виправити її?

Ні в землю, ні на гній не годиться; геть викидають її. Хто має вуха слухати, хай слухає!

 

Євангеліє від Луки,
Глава 14

Апостол

Нагадуй їм, щоб слухалися і корилися начальству і властям, були готові на всяке добре діло,

нікого не лихословили, були не сварливі, а тихі, і виявляли всяку лагідність до всіх людей.

Бо і ми були колись нерозумні, непокірні, заблудші, раби похотей і різних розкошів, жили в злобі та в заздрощах, були огидні, ненавиділи один одного.

Коли ж явилась благодать і людинолюбство Спасителя нашого, Бога,

Він спас нас не за діла праведності, які б ми сотворили, а з Своєї милості, через купіль відродження і оновлення Святим Духом,

Якого щедро вилив на нас через Іісуса Христа Спасителя нашого,

щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя.

Слово це вірне; і я хочу, щоб ти підтверджував це, щоб ті, які увірували в Бога, старались бути ревними до добрих діл: це добре і корисне людям.

Нерозумних же змагань і родоводів, і суперечок, і чвар про закон уникай, бо вони некорисні і марні.

Єретика, після першого і другого напоумлення, цурайся,

знаючи, що такий розбестився і грішить, будучи самозасудженим.

Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Нікополь, бо я вирішив там провести зиму.

Законника Зину та Аполлоса потурбуйся відправити так, щоб у них ні в чому не було недостатку.

Хай і наші вчаться дбати про добрі діла, в задоволенні необхідних потреб, щоб не були безплідні.

Вітають тебе всі, що знаходяться зі мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усіма вами. Амінь.

 

Послання до Тита святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

А Йосипа привели до Єгипту. І купив його з рук ізмаїльців, які привели його туди, Петефрій – євнух фараона, начальник охорони, чоловік-єгиптянин. Та Господь був з Йосипом. Він був людиною здібною і перебував в домі біля пана-єгиптянина. Його пан знав, що Господь з ним, і що б він не робив, – Господь виводить на добре. І знайшов Йосип ласку у свого пана, бо догоджав йому, і той настановив його над своїм домом, і все, що мав, він віддав у руки Йосипа.

Сталося ж після того, як поставив його над своїм домом, і над усім, що було у нього, – поблагословив Господь дім єгиптянина задля Йосипа, і Господнє благословення було на всьому його маєтку, в домі та на полі. І все, що належало йому, він передав в руки Йосипа й нічого не знав про своє, хіба що про хліб, який сам їв. А Йосип був гарної будови і дуже вродливий з обличчя. І сталося після цих подій, що дружина його пана кинула свій погляд на Йосипа і сказала: Переспи зі мною. Він же не захотів і сказав дружині свого пана: Якщо мій пан завдяки мені про ніщо у своєму домі не знає, а все, що належить йому, передав у мої руки, і в цьому домі немає більшого від мене, і не заборонено мені нічого, крім тебе, бо ти – його дружина, – то як зроблю цей поганий вчинок і згрішу перед Богом? І хоч вона день у день говорила Йосипові, щоб лягти з нею і щоби зійтися з нею, та він її не слухав.

Сталося ж, що одного з таких днів Йосип увійшов до будинку виконувати свої справи, а всередині не було нікого з прислуги, вона схопила його за одяг, наполягаючи: Ляж зі мною! Та він утік, залишивши одяг у її руках, і вибіг надвір. І сталося: коли вона побачила, що він залишив свій одяг у її руках і втік, і вибіг надвір, то покликала тих, які були в домі, й сказала їм, стверджуючи: Дивіться, привів нам раба-єврея, щоб насміхався з нас! Він увійшов до мене, кажучи: Переспи зі мною, – та я закричала гучним голосом. Коли ж він почув, що я зняла галас і закричала, то залишив свій одяг у мене, втік і вибіг надвір. Вона залишила одяг при собі, доки не прийшов пан до свого дому. До нього вона заговорила цими ж словами, кажучи: Ввійшов до мене раб-єврей, якого ти привів до нас, аби поглузувати з мене, і сказав мені: Пересплю з тобою. А коли він почув, що я зняла галас і закричала, то залишив свій одяг у мене, утік і вибіг надвір. Сталося ж: коли його пан почув слова своєї дружини, які сказала йому, промовляючи: Так учинив мені твій раб, – то запалав гнівом.

І володар, взявши Йосипа, кинув його до в’язниці – в місце, де в тій в’язниці тримали в’язнів царя. Та Господь був з Йосипом і злив на нього милість, і дарував йому ласку перед начальником в’язниці; і начальник в’язниці передав в’язницю та всіх ув’язнених, які були у в’язниці, й усе, що там відбувалося, – в руки Йосипа. Начальник в’язниці не вникав у жодну справу, оскільки все було в руках Йосипа, бо Господь був з ним, і все, що він чинив, Господь добре скеровував його руками.

 

Буття,
Глава 39

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії