Читання 8 квітня

Читання дня

Євангеліє

У той час деякі прийшли і розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з жертвами їхніми.

Іісус сказав їм на це: чи думаєте ви, що ці галілеяни були грішніші за всіх галілеян, що так постраждали?

Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.

Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Сілоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Ієрусалимі?

Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.

І сказав цю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов;

і сказав виноградареві: ось, третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її: навіщо вона і землю займає?

Але він сказав йому у відповідь: господарю! залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і обкладу гноєм,–

чи не дасть плоду; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.

В одній із синагог Він учив у суботу.

Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випрямитись.

Іісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко! ти визволена від твоєї недуги.

І поклав на неї руки; і вона зараз же випрямилась і почала славити Бога.

При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Іісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.

Господь сказав йому у відповідь: лицеміре! чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел, і не веде напувати?

А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?

І коли Він говорив це, усі, хто противився Йому, засоромились; і весь народ радів за всі славні діла Його.

Він же сказав: до чого подібне Царство Боже? і до чого уподібню його?

Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні ховались у гілках його.

Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?

Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала в три міри борошна, аж доки не вкисло все.

І проходив через міста і села, і вчив, прямуючи до Ієрусалима.

Один чоловік сказав Йому: Господи! невже мало тих, що спасаються? а Він сказав їм:

подвизайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.

Коли господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи надворі, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! відчини нам; а Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.

Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на вулицях наших Ти вчив.

А Він скаже: говорю вам: не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.

Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе вигнаними геть.

І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й від півдня, і возляжуть у Царстві Божому.

І ось, є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.

У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.

І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось, виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу;

а втім, Мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо не буває, щоб пророк загинув поза Ієрусалимом.

Ієрусалиме! Ієрусалиме! що вбивав пророків і камінням побивав посланих до тебе! скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як пташка пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!

Ось, залишається вам дім ваш пустий. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословен Грядущий в ім’я Господнє!

 

Євангеліє від Луки,
Глава 13

Апостол

Ти ж говори те, що згідно із здоровим вченням:

щоб старі чоловіки були пильні, поважні, доброчесні, здорові у вірі, в любові, в терпінні;

щоб старі жінки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не підневолювались п’янству, вчили добру;

щоб наставляли молодих любити чоловіків, любити дітей,

бути доброчесними, чистими, дбайливими про дім, добрими, покірними своїм чоловікам, щоб не зневажалося слово Боже.

Юнаків також навчай бути доброчесними.

У всьому показуй в собі взірець добрих діл, в учительстві чистоту, статечність, непошкодженість,

слово здорове, недокірливе, щоб противник був осоромлений, не маючи нічого сказати про нас поганого.

Рабів навчай коритися своїм господарям, догоджати їм у всьому, не перечити,

не красти, але виявляти всю добру вірність, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя нашого Бога.

Бо явилась благодать Божа, спасительна для всіх людей,

яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, доброчесно, праведно і благочестиво жили в нинішньому віці,

очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа,

Котрий дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити Собі людей вибраних, ревних до добрих діл.

Це говори, наставляй і викривай зі всякою владою, щоб ніхто не зневажав тебе.

 

Послання до Тита святого апостола Павла,
Глава 2

Старий Заповіт

Сталося ж, що тієї пори пішов Юда від своїх братів і прибув до одного чоловіка, одоламітця, ім’я якому – Ірас. І побачив там Юда дочку чоловіка-ханаанця, ім’я якої Сава. І взяв її, і увійшов до неї. Вона завагітніла й народила сина, і дала йому ім’я Ір. І знову завагітніла, і народила сина, і назвала його Авнаном. Згодом ще народила сина і дала йому ім’я – Силом. Вона ж перебувала в Хасві, коли їх народжувала. І взяв Юда дружину для Іра, свого первенця, ім’я якої Тамара. Та Ір, Юдин первенець, був лихий перед Господом, – і Бог його вбив. Тож Юда сказав Авнанові: Увійди до дружини свого померлого брата і одружися з нею, – подбай, щоб у твого брата були нащадки. Та Авнан зрозумів, що нащадки будуть не його. І сталося, коли він сходився з дружиною свого брата, то випускав сім’я на землю, щоб не дати нащадка своєму братові. І перед Богом поганим було, що таке той вчинив, – і Він убив і цього. Тож Юда сказав своїй невістці Тамарі: Залишайся вдовою в домі свого батька, поки не підросте мій син Силом! – бо сказав: Щоби часом не помер і цей, як і його брати. Відійшла Тамара і оселилася в домі свого батька.

Сповнилися дні – і померла Сава, Юдина дружина. І коли утішився, пішов Юда – сам та його пастух Ірас, одоламітець, – в Тамну, до тих, які стригли його овець. І сповістили його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде в Тамну стригти своїх овець. І скинувши з себе одяг удови, вона накинула намітку, прикрасилася і сіла біля брами Енана, що по дорозі до Тамни, оскільки знала, що Силом виріс, та він не віддав йому її за дружину. А Юда, побачивши її, подумав, що вона повія, бо вона накрила своє обличчя, і він не впізнав її. Він завернув до неї з дороги і сказав їй: Дозволь мені ввійти до тебе, – оскільки не впізнав, що це його невістка. А вона сказала: Що мені даси, як ввійдеш до мене? Він же відповів: Я пришлю тобі зі стада козеня. Вона ж сказала: На умові, що даси заставу, доки не пришлеш. Він же сказав: Яку дати тобі заставу? Вона ж відповіла: Твій перстень, ланцюжок з печаткою і посох, що в твоїй руці. Він дав їй і ввійшов до неї, і та завагітніла від нього. І, вставши, вона відійшла, скинула з себе намітку і зодяглася в одяг свого вдівства.

А Юда, щоб забрати заставу в жінки, послав козеня через свого пастуха-одоламійця, однак той не знайшов її. Тож запитав чоловіків, які з тої місцевості: Де та повія, котра була в Енані при дорозі? Вони відповіли: Не було тут повії! Тож він повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я її, і чоловіки на місці кажуть, що там немає повії. А Юда сказав: Нехай має те, але щоби часом нас не висміяли. Я ж послав це козеня, та ти її не знайшов.

Сталося ж, що через три місяці Юді сповістили, стверджуючи: Впала в блуд твоя невістка Тамара і ось завагітніла через розпусту. А Юда сказав: Виведіть її – і нехай буде спалена. Коли ж її вели, вона послала до свого тестя, кажучи: Я завагітніла від чоловіка, кому належить оце. Впізнавай, – сказала вона, – чий це перстень, ланцюжок з печаткою і цей посох! Юда впізнав і сказав: Тамара виявилася праведнішою за мене, оскільки я не дав її моєму синові Силомові. Та вже більше не сходився з нею.

Сталося ж, коли почалися роди, виявилося, що в її лоні були близнята. І сталося, що під час її родів один з них висунув руку. Тож повитуха взяла та й пов’язала на його ручку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим. Та коли втягнув ручку назад, то відразу ж вийшов його брат. А вона сказала: Як же ти прорвав перепону? І вона дала йому ім’я – Фарес. І після цього вийшов його брат, який мав на своїй руці червону нитку. І вона дала йому ім’я – Зара.

 

Буття,
Глава 38

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії