Читання 5 квітня

Читання дня

Євангеліє

Коли вони були в дорозі, йдучи до Ієрусалима, Іісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялись. Покликавши дванадцятьох, Він знову почав їм говорити про те, що буде з Ним:

ось, ми йдемо до Ієрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященникам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;

і знущатимуться над Ним, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.

Тоді підійшли до Нього сини Зеведеєві Яків та Іоанн і сказали: Учителю! ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.

Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?

Вони сказали Йому: дай нам сісти у Тебе, одному праворуч, а другому ліворуч у славі Твоїй.

Іісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хреститись хрещенням, яким Я хрещусь?

Вони відповідали Йому: можемо. Іісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститись;

а дати сісти праворуч і ліворуч Мене – не від Мене залежить, а кому уготовано.

І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоанна.

Іісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.

Але між вами хай не буде так: а хто хоче бути більшим між вами, хай буде вам слугою;

і хто хоче бути першим між вами, хай буде всім рабом.

Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою для визволення багатьох.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 10, вірші 32–45

Апостол

Але Христос, Первосвященник майбутніх благ, прийшовши з більшою та досконалішою скінією, нерукотворною, тобто не такого спорудження,

і не з кров’ю козлів і телят, але зі Своєю Кров’ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне викуплення.

Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло,

то тим більше Кров Христа, Котрий Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу живому і істинному!

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 9, вірші 11–14

Старий Заповіт

Бог промовив до Якова: Встань і піди до місцевості Бетель, там оселися й зроби там жертовника Богові, Який з’явився тобі, коли ти втікав від обличчя свого брата Ісава. Тож сказав Яків своєму домові й усім, які були з ним: Усуньте з-поміж себе чужих богів, які є у вас, і очистіться, і змініть ваш одяг. Вставайте, підемо до Бетелю, спорудимо там жертовника Богові, Який вислухав мене в день смутку, Котрий був зі мною і зберіг мене в дорозі, якою я йшов.

І вони віддали Якову чужих богів, які були в їхніх руках, і сережки, що в їхніх вухах, і закопав їх Яків під модриною, що в Сікімах, і знищив їх аж до сьогодні. І вирушив Ізраїль з Сікімів, а Божий страх охопив навколишні міста, – тож не погналися за Ізраїлевими синами. Яків, – він і весь народ, який був з ним, прийшли до Лузи, котра в Ханаанській землі, що власне і є Бетелем. Він збудував там жертовника і дав назву місцевості – Бетель, бо, коли він утікав від обличчя свого брата Ісава, там йому з’явився Бог. І померла Девора – годувальниця Ревеки – нижче Бетелю, під дубом, і дав йому назву: Дуб плачу.

І знову з’явився Бог Якову в Лузі, коли той прийшов з Месопотамії сирійської, і поблагословив його Бог. І сказав йому Бог: Якове, твоє ім’я вже буде не Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я. Далі Бог сказав йому: Я – твій Бог; зростай і розмножуйся; народи і громади народів постануть з тебе, і царі вийдуть зі стегон твоїх. Адже земля, яку Я віддав Авраамові й Ісаакові, – це тобі Я її дав, – вона буде твоя. Я дам цю землю твоїм нащадкам після тебе. І Бог з того місця, де говорив з ним, піднявся від нього вгору. І поставив Яків стовп на місці, на якому Бог говорив з ним, – кам’яний стовп, і приніс на ньому жертву, і злив на нього олію. І назвав Яків місце, там де Бог говорив з ним, – Бетель.

Вирушив Яків з Бетелю і поставив свій намет неподалік від башти Ґадер. Сталося ж: коли наблизився до Хаврати, щоб іти в землю Ефрат, відбулися роди Рахилі, – тяжкі були її роди. І було, коли вона тяжко народжувала, сказала їй повитуха: Кріпися, бо й цей у тебе син. Сталося ж, коли покидала її душа, бо вона вмирала, то дала йому ім’я: Син мого болю. Батько ж назвав його: Веніамин. Рахиль померла. Її поховали в дорозі до Ефрата (це Вифлеєм). І Яків поставив стовп на її могилі. Це могильний стовп Рахилі, який існує до сьогодні.

– Сталося ж, коли поселився Ізраїль у тій землі, то Рувим пішов і увійшов до Вали – наложниці свого батька. І про це довідався Ізраїль, і йому це видалося злом. Було ж у Якова дванадцять синів. Сини Лії: Рувим, первенець Якова, Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон. Сини Рахилі: Йосип і Веніамин. Сини Вали, Рахилиної рабині: Дан і Нефталим. Сини Зелфи, Ліїної рабині: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися в нього в сирійській Месопотамії.

І прийшов Яків до Ісаака, свого батька, в Мамре, до міста на рівнині (це Хеврон) в Ханаанській землі, де жив Авраам та Ісаак. Було ж днів Ісаака, які прожив, – сто вісімдесят років. Він відійшов, помер і старцем приєднався до свого роду, у повноті віку. Його поховали Ісав та Яків – його сини.

 

Буття,
Глава 35

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії