Читання 1 квітня

Читання дня

Євангеліє

Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять,

і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів,

і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.

Коли ж зібралося багато народу і з усіх міст жителі сходились до Нього, Він почав говорити притчею:

вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;

а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;

а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;

інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця?

Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють.

Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже;

а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись;

а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають;

а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду;

а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не ставить під ліжко, а ставить на підсвічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.

Отже, пильнуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.

Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.

І дали знати Йому: Мати і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.

Він сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

Одного дня увійшов Він у човен з учнями Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.

Коли пливли вони, Він заснув. На озері знялася велика буря і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.

І, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! гинемо. Але Він, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і настала тиша.

Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж в страсі і здивуванні говорили один одному: хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і підкоряються Йому?

І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галілеї.

Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одяг не вдягався, і в домі не жив, а в гробах.

Побачивши Іісуса, він закричав, упав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене!

Бо Іісус звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він довгий час мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги і гнав його біс у пустиню.

Іісус запитав його: як твоє ім’я? Він сказав: легіон, бо багато бісів увійшло в нього.

І вони просили Іісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.

Тут же на горі паслося велике стадо свиней: і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І дозволив їм.

Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.

Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розказали в місті і по селах.

І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Іісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Іісусових, і вжахнулись.

А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.

І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і вернувся.

Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Іісус відпустив його, сказавши:

вернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Іісус.

Коли ж Іісус вернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.        

І ось, прийшов чоловік на ім’я Іаір, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Іісусових, благав Його увійти до нього в дім,

бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він йшов, народ тіснив Його.

І жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, яка, витративши на лікарів все своє майно,  ні в жодного не змогла вилікуватися,

підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і відразу кровотеча у неї зупинилась.

І сказав Іісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялись, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику! народ оточує Тебе і тіснить,– і Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?

Іісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене.

Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилась.

Він сказав їй: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром.

Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла; не турбуй Учителя.

Іісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасена буде.

Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоанна і Якова, та батька і матері тієї дівчини.

Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, а спить.

І сміялися з Нього, знаючи, що вона вмерла.

Він же, виславши всіх геть, взявши її за руку, виголосив: дівчино! встань.

І вернувся дух її; і вона зараз же встала, і Він звелів дати їй їсти.

І здивувалися батьки її. Він же звелів їм нікому не казати про те, що сталося.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 8

Апостол

Павел, з волі Божої Апостол Іісуса Христа, за обітницею життя в Христі Іісусі,

Тимофію, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Іісуса, Господа нашого.

Дякую Богові, Котрому служу від прародителів з чистою совістю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі,

і бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб мені сповнитися радістю,

пам’ятаючи нелицемірну віру твою, яка раніше була в бабці твоїй Лоїді і в матері твоїй Євниці; впевнений, що вона і в тобі.

З цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх;

бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любові, і здорового розуму.

Отже, не соромся свідчення Господа нашого Іісуса Христа, ні мене, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога,

Котрий спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Іісусі раніше вікових часів,

а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Іісуса Христа, Котрий зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя,

для якого я поставлений проповідником і Апостолом, і вчителем язичників.

З цієї причини я і страждаю так; але не соромлюсь. Бо я знаю, в Кого увірував, і впевнений, що Він має силу зберегти запоруку мою на той день.

Держись взірця здорового вчення, яке ти чув від мене, з вірою і любов’ю в Христі Іісусі.

Бережи добрий заповіт Духом Святим, що живе в нас.

Ти знаєш, що всі асійські залишили мене; між ними Фігел та Єрмоген.

Хай дасть Господь милість дому Онисифора за те, що він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх,

а, бувши в Римі, з великим старанням шукав мене і знайшов.

Хай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день; а скільки він служив мені в Єфесі, ти краще знаєш.

 

Друге послання до Тимофія святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

Якось почув Яків слова Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, й з того, що належало нашому батькові, здобув усю цю славу. І поглянув Яків на Лаванове обличчя: він став не таким до нього, як учора чи три дні тому. Господь же промовив до Якова: Повернися на землю свого батька і до свого роду, – Я буду з тобою.

Тож послав Яків покликати Лію та Рахиль на рівнину, де були отари, та й сказав їм: Бачу я обличчя вашого батька, – він не такий до мене, як учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною. Ви ж самі знаєте, що всіма своїми силами я працював на вашого батька. А ваш батько ошукав мене: змінював мені платню щодо десяти овечок, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло. Коли скаже так: Рябі будуть твоєю платнею, – то народжуються всі вівці рябими; коли ж скаже: Білі будуть твоєю платнею, – то народжуються всі вівці білими. Тож Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав її мені. І сталося, що коли вівці парувалися, то я побачив їх уві сні на власні очі: ось козли й барани строкаті та рябі й крапчасто-рябі стрибали на овець і кіз. І сказав мені Божий ангел уві сні: Якове! Я ж озвався: Що? А він сказав: Поглянь своїми очима і подивися на козлів і баранів – строкатих, рябих і крапчасто-рябих, – вони скачуть на овець і кіз. Адже Я побачив те, що тобі чинить Лаван. Я є Бог, Який з’явився тобі на Божому місці, – де ти Мені помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отож, сьогодні встань і вийди з цієї землі та повертайся в землю свого народження, – Я буду з тобою.

У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: немає нам більше частки чи спадщини в домі нашого батька. Хіба не за чужинок став вважати він нас? Адже продав нас і поглинув, мов страву, наші гроші. Все багатство і слава, що їх забрав Бог у нашого батька, будуть нам і нашим дітям. Тому роби тепер те, що сказав тобі Бог.

Вставши, Яків посадив своїх жінок та своїх дітей на верблюдів, забрав усе своє майно і весь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все, що належало йому, щоб вирушити в Ханаанську землю до свого батька Ісаака. Якось Лаван пішов стригти своїх овець, а Рахиль викрала божків свого батька. Яків же втаїв від Лавана-сирійця, не сповістив йому, що відходить геть. Він утік зі всім, що належало йому, перейшов ріку і поспішив до гори Ґалаад.

А на третій день Лаванові-сирійцеві сповістили, що Яків утік. Узявши всіх своїх братів із собою, він гнався слідом за ним сім днів; і наздогнав його на горі Ґалаад. Та вночі Бог прийшов уві сні до Лавана-сирійця і сказав йому: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! І наздогнав Лаван Якова. Яків поставив своє шатро на горі, а Лаван розставив своїх братів під горою Ґалаад. Чому ти так вчинив? – промовив Лаван до Якова. Чому ти таємно втік та ще й обікрав мене, забрав моїх дочок, мов полонених мечем? Якби ти мені дав знати, – я відпустив би тебе з радістю, з музикою, тимпанами й гуслами. Невже я не удостоївся поцілувати своїх дітей і дочок? Тепер же нерозумно ти вчинив! У цей час у моїх руках влада накоїти тобі лиха, але Бог твого батька вчора сказав мені таке: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! Тому тепер іди, бо палко ти забажавz піти до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?

У відповідь Яків сказав Лаванові: Я сказав: Щоби часом не забрав ти від мене своїх дочок і все, що в мене є. Впізнавай, що є твого в мене, – і забирай. Та він не знайшов у нього нічого. І Яків сказав: У кого тільки знайдеш своїх божків, той не житиме перед нашими братами. Та Яків не знав, що його дружина Рахиль їх викрала. Ввійшовши у Ліїне житло, Лаван шукав – і не знайшов. Вийшовши з Ліїного житла, шукав і в житлі Якова, і в житлі і обох рабинь – і не знайшов. Тож увійшов і до житла Рахилі. А Рахиль узяла божків і запхала їх під верблюже сідло та й сіла на них. І сказала своєму батькові: Не обурюйся, володарю, що не можу встати перед тобою, – бо в мене звичайне жіноче. Тож Лаван обшукав все житло – і не знайшов божків.

Лють охопила Якова, і він накинувся на Лавана. І відказуючи Лаванові, Яків запитав: Яка моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався і обшукав усі мої речі? Що ж ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед своїми братами й моїми братами, – і хай розсудять нас обох! Я вже двадцять років з тобою. Твої вівці й твої кози не залишалися без ягнят, і баранів із твоєї отари я не їв; розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам відшкодовував вкрадене вдень і вкрадене вночі. Бувало зі мною, що вдень мене палила спека, а вночі – мороз; і сон утікав з моїх очей. Уже двадцять років я провів у твоєму домі! Я працював на тебе: чотирнадцять років – за двох твоїх дочок, і шість років – за твоїх овець, а ти міняв мою платню щодо десятьох ягниць. Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, – сьогодні відіслав би ти мене з нічим. Та Бог побачив моє приниження і важку працю моїх рук, – і докорив тобі вчора.

А Лаван у відповідь сказав Якову: Дочки – мої дочки, і сини – мої сини, і худоба – моя худоба, і все, що ти бачиш, – належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні заподію їм чи їхнім дітям, яких вони народили? Тому давай тепер складемо заповіт – я і ти; і буде він свідком між мною і тобою. І він сказав йому: Ось немає біля нас нікого, – Бог свідок між мною і тобою. Взявши камінь, Яків поставив його як стовп. А своїм братам Яків сказав: Назбирайте каміння. Вони зібрали каміння, і зробили насип; і поїли, і попили там на насипі. І сказав йому Лаван: Ця могила сьогодні свідчить між мною і тобою. І назвав її Лаван Могилою свідчення. Яків же її назвав: Могила-свідок. Тож сказав Лаван Якову: Ось ця могила і стовп, котрий я встановив між мною і тобою, – свідчить ця могила і свідчить цей стовп. Через це дано їй назву: Могила свідчить і Бачення, оскільки сказав: Нехай Бог буде на сторожі між мною і тобою, бо ми розійшлися один з одним. Якщо скривдиш моїх дочок, якщо візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, – гляди ж, немає між нами нікого. І якщо я не перейду до тебе, то і ти не перейдеш до мене поза цю могилу і за цей стовп, щоби заподіяти зло, – Бог Авраама і Бог Нахора буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака. Яків на горі приніс жертву і покликав своїх братів; і їли, і пили, і заночували на горі.

 

Буття,
Глава 31

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії