Читання 31 березня

Читання дня

Євангеліє

Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то увійшов у Капернаум.

У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким він дорожив.

Почувши про Іісуса, він послав до Нього старійшин іудейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.

І вони, прийшовши до Іісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,

бо любить народ наш і збудував нам синагогу.

Іісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи! не трудись, бо я недостойний, щоб Ти під покрівлю мою увійшов;

тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; а скажи тільки слово, і одужає слуга мій.

Бо я і підвладний чоловік, але маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить.

Почувши це, Іісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.

Посланці, повернувшись в дім, знайшли хворого слугу здоровим. 

Після цього Іісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним йшло багато учнів Його і безліч народу.

Коли ж Він підійшов до воріт міста, якраз виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста.

Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач.

І, підійшовши, доторкнувся до одра; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе! тобі кажу, встань!

Мертвий, піднявшись, сів і почав говорити; і віддав його Іісус матері його.

І всіх охопив страх і славили Бога, кажучи: великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав народ Свій.

Така чутка про Нього розійшлася по всій Іудеї і по всьому тому краю.

І сповістили про все те Іоанна учні його.

Іоанн, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Іісуса спитати: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи іншого нам чекати?

Вони, прийшовши до Іісуса, сказали: Іоанн Хреститель послав нас до Тебе спитати: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи іншого нам чекати?

А в той час Він зцілив багатьох від хвороб і недугів і від злих духів, і багатьом сліпим дарував зір.

І сказав їм Іісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоаннові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовіствують;

і блаженний той, хто не спокуситься про Мене!

А як відійшли послані Іоанном, Він почав говорити народові про Іоанна: на що ходили ви дивитися в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?

На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палацах.

На що ж ви ходили дивитися? на пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.

Це той, про кого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, котрий приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).

Бо кажу вам: з народжених жінками нема жодного пророка, більшого за Іоанна Хрестителя, але менший в Царстві Божому більший за нього.

І весь народ, що слухав Його, та митарі воздали славу Богові, охрестившись хрещенням Іоанновим;

а фарисеї і законники відкинули волю Божу про себе,  не хрестившись від нього.

Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього? і до кого вони подібні?

Вони подібні до дітей, що сидять на вулиці, кличуть один одного і кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не плакали.

Бо прийшов Іоанн Хреститель: ні хліба не їсть, ні вина не п’є; і говорите: в ньому біс.

Прийшов Син Людський: їсть і п’є; і говорите: ось чоловік, Який любить їсти і пити вино, друг митарям і грішникам.

І виправдана премудрість всіма дітьми своїми*.

Один з фарисеїв просив Його, щоб вкусив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг.

І ось, жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром

і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.

Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам у собі: якби Він був пророк, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.

Звернувшись до нього, Іісус сказав: Симоне! Я маю щось сказати тобі. Він же говорить: кажи, Вчителю.

Іісус сказав: у одного лихваря було два боржники: один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят,

та коли вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?

Симон відповідав: думаю, що той, котрому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.

І, повернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, а вона слізьми облила ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла;

ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої;

Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.

А тому кажу тобі: прощається багато гріхів її за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.

Їй же сказав: прощаються тобі гріхи.

Ті, що возлежали з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає?

Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе, йди з миром.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 7

Апостол

Раби, що перебувають під ярмом, повинні вважати господарів своїх достойними всякої честі, щоб не було хули на ім’я Боже і вчення.

Ті, які мають господарів вірних, не повинні поводитись з ними недбало, бо вони браття; але тим більше повинні служити їм, що вони вірні і улюблені і благодіють їм. Навчай цьому і умовляй.

Хто навчає іншому і не додержується розумних слів Господа нашого Іісуса Христа і вчення про благочестя,

той гордий, нічого не знає, але заражений пристрастю до змагань і суперечок, від яких походять заздрість, чвари, лихомовство, лукаві підозри.

Пусті суперечки між людьми з ушкодженим розумом, які позбавлені істини і які думають, ніби благочестя служить для прибутку. Віддаляйся від таких.

Велике надбання – бути благочестивим і задоволеним.

Бо ми нічого не принесли у світ; явно, що нічого не можемо і винести з нього.

Маючи їжу й одежу, будемо задоволені тим.

А бажаючі збагачуватися впадають у спокусу і в тенета і в багато які безрозсудні і шкідливі похоті, які занурюють людей у бідування і пагубу;

бо корінь всіх зол є сріблолюбство, якому віддавшись, деякі ухилились від віри і самі себе віддали багатьом скорботам.

Ти ж, чоловіче Божий, тікай від цього, а досягай успіхів у правді, благочесті, вірі, любові, терпінні, лагідності.

Подвизайся добрим подвигом віри, держись вічного життя, до якого ти і покликаний, і сповідував добре сповідання перед багатьма свідками.

Перед Богом, все животворящим, і перед Христом Іісусом, Котрий засвідчив перед Понтієм Пілатом добре сповідання, заповідаю тобі

виконати заповідь чисто і бездоганно, навіть до явлення Господа нашого Іісуса Христа,

яке в свій час відкриє блаженний і єдиний сильний Цар царюючих і Господь господствуючих,

єдиний, Котрий має безсмертя і живе у неприступному світлі, Котрого ніхто з людей не бачив і бачити не може. Йому честь і держава вічна! Амінь.

Багатих у нинішньому віці наставляй, щоб вони були невисокої думки про себе і надіялись не на багатство невірне, а на Бога живого, Котрий дає нам усе щедро для насолоди;

щоб вони благодіяли, багатіли добрими ділами, були щедрі і доступні в спілкуванні,

збираючи собі скарб, добру основу для майбутнього, щоб досягти життя вічного.

О, Тимофію! бережи передане тобі, відвертаючись від негідного марнослів’я і суперечок неправдивого знання,

віддавшись якому, деякі ухилились від віри. Благодать з тобою. Амінь.

 

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла,
Глава 6

Старий Заповіт

Побачила ж Рахиль, що не народила дитини Якову, і сповнилася заздрощів Рахиль до своєї сестри, і промовила до Якова: Дай мені дітей! Якщо ж ні – я помру! Тоді Яків обурився на Рахиль і сказав: Хіба ж я замість Бога, Який позбавив тебе плоду лона? А вона сказала Якову: Ось моя рабиня Вала; ввійди до неї, – і народить на мої коліна, тож матиму і я дітей від неї. І вона дала йому свою рабиню Валу – за дружину, і Яків увійшов до неї. Вала, рабиня Рахилі, завагітніла й народила Якову сина. І сказала Рахиль: Бог присудив на мою користь, і почув мій голос, і дав мені сина. Тому-то й дала йому ім’я – Данu. І завагітніла знову Вала, рабиня Рахилі, й народила другого сина Якову. І сказала Рахиль: Підтримав мене Бог: я змагалася з моєю сестрою – і перемогла. Тож дала йому ім’я – Нефталимv.

Побачила ж Лія, що перестала народжувати, і взяла свою рабиню Зелфу, і дала її Якову за дружину. Яків увійшов до неї – і Зелфа, Ліїна рабиня, завагітніла і народила Якову сина. Тож сказала Лія: Яке щастя! Й вона дала йому ім’я – Ґадw. І ще завагітніла Зелфа, Ліїна рабиня, і знову народила Якову – другого сина. А Лія сказала: Я щаслива, бо жінки називатимуть мене блаженною. І дала йому ім’я – Асирx.

Якось вийшов Рувим у дні жнив пшениці й знайшов у полі мандраґорові яблука; він приніс їх своїй матері Лії. А Рахиль сказала Лії: Дай мені мандраґорових яблук твого сина. Та Лія сказала: Хіба не досить тобі того, що ти забрала мого чоловіка? Невже ще й мандраґорові яблука мого сина забереш? А Рахиль відповіла: Гаразд, нехай за мандраґорові яблука твого сина цієї ночі він спить з тобою. Прийшов же Яків увечері з поля, а Лія вийшла йому назустріч та й сказала: Сьогодні заходь до мене, бо я найняла тебе за мандраґорові яблука мого сина. Тож тієї ночі він спав з нею. І Бог вислухав Лію, і вона завагітніла, й народила Якову п’ятого сина. І сказала Лія: Бог винагородив мене за те, що я дала мою рабиню своєму чоловікові. І дала йому ім’я – Іссахар, тобто Винагорода.

І знову завагітніла Лія, і народила Якову шостого сина. І сказала Лія: Обдарував мене Бог чудовим даром. Саме тепер вибере мене мій чоловік, бо я народила йому шістьох синів. І дала йому ім’я – Завулон. А після цього народила дочку і дала їй ім’я – Діна.

Згадав же Бог Рахиль, і Бог вислухав її, і відкрив її лоно. Завагітнівши, вона народила Якову сина. І сказала Рахиль: Бог зняв з мене ганьбу; і дала йому ім’я – Йосипy, кажучи: Нехай додасть мені Бог іншого сина.

Сталося ж: коли народила Рахиль Йосипа, то Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, щоб я відійшов у свою місцевість і до свого краю. Віддай моїх дружин і дітей, задля яких я на тебе працював, щоб я пішов. Бо ти знаєш ту примусову роботу, котру я відробив тобі. А Лаван сказав йому: Якщо я знайшов у тебе ласку… адже через знамення я побачив, що поблагословив мене Бог з твоїм приходом. Визнач мені, скільки тобі платити, – і я дам. А Яків йому сказав: Ти знаєш, як для тебе я працював, і скільки було твоєї худоби зі мною. Адже мало було того, що належало тобі до мого приходу, а стало численним, і поблагословив тебе Господь з моїм прибуттям. А тепер, коли я подбаю за власний дім? А Лаван запитав його: Що тобі дати? Не давай мені нічого, – відповів йому Яків, – я знову пастиму і стерегтиму твоїх овець, якщо зробиш мені те, що я скажу: Сьогодні обійди свою отару й вилучи звідти кожну рябу овечку з-поміж овець і кожну чисто білу та крапчасту тварину між козами. Оце буде моя платня. І завтра свідчитиме про мене моя праведність, бо моя платня буде перед тобою; все, що не крапчасте або чисто біле серед кіз та рябе серед овець, – те мною вкрадене. А Лаван йому сказав: Нехай буде за твоїм словом.

І відділив того дня рябих і чисто білих козлів, і всі рябі та чисто білі кози, і все, що мало в собі біле, а все, що серед баранів було рябе, дав у руки своїх синів. І розділив їх з Яковом відстанню в три дні ходи. Яків же пас ту отару Лавана, яка залишилася.

Взяв собі Яків зеленого галуззя з тополі, з мигдалевого дерева і з платана; нарізав Яків білих пасів, здираючи зелену кору; на галузках появлялося те, що набіло обстругане – полосате. І поклав палиці, котрі обстругав, у жолоби для води, щоб як вівці прийдуть пити біля палиць, то під час водопою вівці паруватимуться при галузках. І народжували вівці чисто білих, крапчастих і крапчасто-рябих ягнят. Яків розділив ягнят, а перед вівцями поставив чисто білого барана і також кожне крапчасте з ягнят. І відділив собі отари окремо – не змішував їх з вівцями Лавана. Сталося ж, що в час, коли вівці парувалися і зачинали, Яків клав палиці перед вівцями в коритах, щоб вони парувалися перед палицями. А коли вівці дали приплід, – палиць вже не клав. Тож непозначені належали Лаванові, а позначені – Якову І надзвичайно розбагатів той чоловік – і було в нього багато худоби і волів, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.

 

Буття,
Глава 30

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії