Читання 30 березня

Читання дня

Євангеліє

У суботу, першу після другого дня Пасхи, довелось Йому йти засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.

Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботи?

Іісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?

Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби предложення*, яких не можна було їсти нікому, крім священників, і їв, і дав тим, що були з ним.

І сказав їм: Син Людський є господар і суботи.

Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і учити. Там був чоловік, у якого права рука була суха.

Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.

Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов.

Тоді сказав їм Іісус: запитаю вас: що годиться робити в суботу? добро, чи зло? спасти душу, чи згубити? Вони мовчали.

І, оглянувши всіх їх, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.

Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Іісусом.

У ті дні Він зійшов на гору помолитися і пробув всю ніч у молитві до Бога.

Коли ж настав день, покликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцять, котрих назвав Апостолами:

Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоанна, Филипа та Варфоломія,

Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зілотом,

Іуду Якового та Іуду Іскаріота, який потім і став зрадником.

І, зійшовши з ними, став Він на рівному місці, і багато учнів Його і безліч народу з усієї Іудеї та Ієрусалима і приморських місць Тирських і Сидонських,

що прийшли послухати Його і зцілитися від недугів своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів; і зцілялися.

І весь народ шукав, щоб доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.

І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, говорив:

Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.

Блаженні ті, що голодні нині, бо насититесь.

Блаженні ті, що плачуть нині, бо втішитесь.

Блаженні ви, коли зненавидять вас люди, і коли відлучать вас, і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського.

Радійте в той день і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили з пророками батьки їхні.

Навпаки, горе вам, багаті! бо ви вже одержали свою втіху.

Горе вам, ситі нині! бо зголоднієте. Горе вам, що смієтесь нині! бо будете плакати і ридати.

Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре! бо так робили з лжепророками батьки їхні.

Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;

благословляйте тих, що проклинають вас і моліться за тих, хто кривдить вас.

Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто знімає з тебе верхню одежу, не борони взяти і сорочку.

Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто взяв твоє, не вимагай.

І як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними.

І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те подяка? бо і грішники люблять тих, хто їх любить.

І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те подяка? бо і грішники те саме роблять.

І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати назад, яка за те вам подяка, бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати.

Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть, і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних і злих.

Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

Не судіть, і не будете судимі; не осуджуйте, і не будете осуджені; прощайте, і простять вам;

давайте, і дасться вам: мірою доброю, утрясенною, натоптаною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам.

Сказав також їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? чи не впадуть обидва в яму?

Учень не буває вищим від свого вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.

Що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?

Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму сучок з ока твого, коли сам не бачиш колоди у твоєму оці? Лицеміре! вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого.

Нема доброго дерева, яке б приносило поганий плід, і нема поганого дерева, яке б приносило плід добрий.

Бо всяке дерево пізнається по плодах своїх: не збирають смокви з терновника і не знімають винограду з чагарника.

Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле, бо з повноти серця промовляють уста її.

Що ж ви зовете Мене: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?

Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, скажу вам, до кого він подібний.

Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода ринула на той дім, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.

А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 6

Апостол

Старця не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братів;

старих жінок, як матерів; молодих, як сестер, з усякою чистотою.

Вдовиць шануй, справжніх вдовиць.

Коли ж яка вдовиця має дітей або внуків, то вони спочатку хай вчаться шанувати свою сім’ю і віддавати належне батькам, бо це угодне Богові.

Справжня вдовиця і одинока надіється на Бога і перебуває день і ніч у благаннях та молитвах;

а сластолюбна живою померла.

І цьому повчай їх, щоб були безпорочні.

Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного.

Вдовицю треба вибирати не менше, як шестидесятирічну, яка була жінкою одного чоловіка,

відома добрими ділами, якщо вона виховала дітей, приймала подорожніх, умивала ноги святим, допомагала знедоленим і була старанна до всякого доброго діла.

Молодих же вдовиць не приймай, бо вони, впадаючи в розкіш, у противність Христу, хочуть виходити заміж.

Вони підлягають осудженню, бо відреклися попередньої віри;

до того ж вони, будучи бездіяльні, привчаються ходити по домах і бувають не тільки бездіяльні, але й балакучі, цікаві і говорять, чого не слід.

Отож я хочу, щоб молоді вдови заміж виходили, народжували дітей, правили домом і не давали противникові ніякого приводу до лихомовства;

бо деякі вже пішли слідом за сатаною.

Коли який вірний чи вірна має вдовиць, то повинні їх утримувати і не обтяжувати Церкви, щоб вона могла утримувати справжніх вдовиць.

Пресвітерам, які начальствують достойно, належить виявляти сугубу честь, особливо тим, що трудяться в слові і навчанні.

Бо Писання говорить: не закривай рота волові, що молотить; і: працюючий вартий нагороди своєї.

Звинувачення на пресвітера приймай не інакше, як при двох чи трьох свідках.

А тих, хто грішить, викривай перед усіма, щоб і інші страх мали.

Перед Богом і Господом Іісусом Христом та вибраними Ангелами заклинаю тебе зберегти це без упередження, нічого не роблячи за пристрастю.

Рук ні на кого не клади поспішно, і не ставай учасником чужих гріхів. Бережи себе чистим.

Надалі пий не одну воду, а вживай трохи вина, ради шлунка твого і частих твоїх недугів.

Гріхи деяких людей явні і прямо ведуть до осуду, а деяких відкриваються згодом.

Так само і добрі діла явні; а якщо і не такі, утаїтися не можуть.

 

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла,
Глава 5

Старий Заповіт

Підвівшись на ноги, Яків пішов до краю на схід, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава. Він поглянув, – і ось у долині криниця, а там – три отари овець, які відпочивали біля неї, бо з тієї криниці напували стада. А на отворі криниці був великий камінь. Збиралися там усі стада. І відкочували камінь від отвору криниці, напували овець і клали камінь на отвір криниці – на своє місце.

Яків запитав їх: Брати, звідки ви? Вони ж промовили: Ми з Харана. Чи знаєте Лавана – Нахорового сина? – запитав їх. Вони ж відповіли: Знаємо. А він запитав їх: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. Ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями. А Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу; дайте пити вівцям та йдіть пасти. Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи та не відкотять камінь від отвору криниці – тоді напоїмо овець. Ще коли він розмовляв з ними, Рахиль, Лаванова дочка, проходила з вівцями свого батька; вона пасла овець свого батька. Сталося ж: як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, – тоді підійшов Яків, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері. Яків поцілував Рахиль і, голосно вигукнувши, заплакав. І розповів Рахилі, що він племінник її батька – син Ревеки, а та, побігши, передала ці слова своєму батькові. Сталося ж: як почув Лаван ім’я Якова, сина своєї сестри, вибіг йому назустріч, обнявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І той докладно розповів Лаванові про всі ці події. А Лаван сказав йому: Ти є з моїх кісток і з мого тіла. І Яків перебував у нього місяць.

Сказав Лаван Якову: Хіба працюватимеш мені задарма, тому що ти мій родич? Скажи мені, скільки тобі платити. У Лавана було дві дочки: ім’я старшої – Лія, ім’я молодшої – Рахиль. Лія мала хворі очі, а Рахиль була гарна на вигляд і прекрасна обличчям. І Яків покохав Рахиль, тож сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку. А Лаван йому сказав: Мені краще віддати її за тебе, ніж дати її за іншого чоловіка. Живи в мене. І працював Яків за Рахиль сім років, та вони видалися йому, наче декілька днів, оскільки він її кохав. Тоді Яків сказав Лаванові: Дай мою дружину, щоб я до неї увійшов, адже закінчилися мої дні. Тож зібрав Лаван усіх чоловіків місцевості та й зробив весілля.

А коли настав вечір, Лаван, узявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків зійшовся з нею. Своїй дочці Лії Лаван дав рабиню Зелфу, щоби була їй за служницю. Вранці ж виявилося, що то була Лія. Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти таке мені вчинив? Хіба не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув? А Лаван відповів: У нашій місцевості так не заведено, щоб віддавати молодшу раніше від старшої. Коли ж закінчиться тиждень із нею, то віддам тобі ще й ту – за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.

Яків так і зробив. А закінчився тиждень цієї, і Лаван дав йому свою дочку Рахиль за дружину. Своїй дочці Рахилі Лаван дав Валу, свою рабиню, щоби була їй за служницю. І ввійшов до Рахилі, й покохав Рахиль більше, ніж Лію. І працював у нього ще наступних сім років.

Та Господь побачив, що зненавиджена Лія, і відкрив її лоно. А Рахиль залишалася неплідною. Лія завагітніла і народила Якову сина; вона дала йому ім’я – Рувим, кажучи: Бо побачив Господь моє приниження; тепер мене любитиме мій чоловік! І знову завагітніла Лія, й народила Якову другого сина, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені й цього; вона дала йому ім’я – Симеонr. І знову завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буде мій чоловік зі мною, бо я народила йому трьох синів, тому й дано йому ім’я – Левій. І знову завагітніла, народила сина і сказала: Цього разу ось ще прославлятиму Господа; тому й дала йому ім’я – Юда. І перестала народжувати.

 

Буття,
Глава 29

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії