Читання 29 березня

Читання дня

Євангеліє

Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим:

де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.

Відповідаючи йому, Іісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.

І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.

Іісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;

дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам.

Іісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.

І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір’ю.

Іісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього.

І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер.

Але Іісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав.

Коли Іісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його?

І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.

Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався.

Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб’ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 9, вірші 17–31

Апостол

Бог, даючи обітницю Авраамові, як не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою,

кажучи: істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе.

І так Авраам, довготерпівши, одержав обіцяне.

Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню.

Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив як посередництво клятву,

щоб у двох непохитних речах, в яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію,

яка для душі є неначе якір безпечний і міцний, і входить аж до середини за завісу,

куди предтечею за нас увійшов Іісус, зробившись Первосвященником навік за чином Мелхіседека.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 6, вірші 13–20

Старий Заповіт

Тож Ісаак, покликавши Якова, поблагословив його і наказав йому, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських; вставай та йди в Месопотамію, до дому Ватуїла, батька твоєї матері, й звідти візьми собі дружину з дочок Лавана, брата твоєї матері. А мій Бог поблагословить тебе, зробить тебе великим і розмножить тебе, – і ти станеш громадою народів. Нехай Він дасть тобі благословення мого батька Авраама, тобі й твоєму потомству після тебе, щоб успадкувати землю, в якій перебуваєш, котру Бог дав Авраамові. І відіслав Ісаак Якова, і той пішов у Месопотамію, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.

Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова, і той відійшов до сирійської Месопотамії, щоб узяти звідти собі дружину, і коли благословляв його, то повелів, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських, і що Яків послухав свого батька та свою матір і пішов у Месопотамію. Тож побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах його батька Ісаака, і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв собі за жінку Маелет – дочку Ізмаїла, Авраамового сина, Нaвайотову сестру, додатково до своїх жінок. І вирушив Яків від Криниці клятви, і попрямував до Харана. Він знайшов місце і заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв з того місця камінь, поклав собі під голову і провів ніч у тій місцевості. Він мав сон: ось драбина, що стояла на землі, а її верх сягав аж до неба, і Божі ангели піднімалися й опускалися по ній. А Господь став на неї і промовив: Я – Господь, Бог твого батька Авраама, і Бог Ісаака; не бійся: землю, на якій ти спиш, дам її тобі та твоїм нащадкам. А твоїх нащадків буде як земного піску; і поширяться на захід, на південь, на північ і на схід; і в тобі, й у твоїх нащадках будуть благословенні всі племена землі. Ось Я з тобою – оберігатиму тебе на кожній дорозі, куди лише підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю всього, що Я тобі сказав.

І прокинувся Яків від свого сну та й сказав: Є Господь на цьому місці, а я й не знав. Його охопив страх, і він сказав: Яке страшне це місце! Це ж ніщо інше, як Дім Божий! Це небесні брами! Яків встав уранці, взяв камінь, який там поклав був собі під голову, і поставив його як стовп, і полив олією на нього зверху. І назвав Яків те місце «Дім Божий»p; раніше назва міста була Уламлуз. І звернувся Яків у молитві, промовляючи: Якщо Господь Бог буде зі мною і оберігатиме мене на цій дорозі, котрою я йду, і дасть мені хліба їсти та вбрання зодягнутися, і здоровим поверне мене до дому мого батька, то Господь буде мені Богом, і цей камінь, якого я поставив як стовп, буде мені Божим домом, і з усього, що тільки даси мені, – дам Тобі з того десятину!

 

Буття,
Глава 28

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії