Читання 28 березня

Читання дня

Євангеліє

Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Геннісаретського, і побачив Він два човни, що стояли на озері; а рибалки, вийшовши з них, промивали сіті.

Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відпливти трохи від берега і, сівши, повчав народ з човна.

Коли ж перестав учити, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.

Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! ми трудилися всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіть.

Зробивши це, вони піймали дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.

І дали знак товаришам з іншого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.

Побачивши це, Симон Петро припав до колін Іісуса і сказав: Господи! вийди від мене, бо я чоловік грішний.

Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, який зловили;

також і Якова та Іоанна, синів Зеведеєвих, які були товаришами Симона. І сказав Іісус Симонові: не бійся; віднині будеш ловцем людей.

І витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

Коли Іісус був в одному місті, прийшов чоловік увесь в проказі і, побачивши Іісуса, упав ниць і благав Його: Господи! якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.

Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.

І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священникові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.

Але тим більше розповсюджувалася чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від недугів своїх.

А Він відходив у безлюдні місця і молився.

Одного дня, коли Він вчив, і сиділи тут фарисеї і вчителі закону, що поприходили з усіх місць Галілеї та Іудеї і з Ієрусалима, і сила Господня являлася в зціленні хворих,–

ось, принесли деякі на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Іісусом;

і, не знайшовши де пронести його через багатолюдність, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину перед Іісусом.

І Він, бачачи віру їхню, сказав чоловікові тому: прощаються тобі гріхи твої.

Книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: хто Цей, що богохульствує? хто може прощати гріхи, крім одного Бога?

Іісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що ви помишляєте в серцях ваших?

Що легше сказати: прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?

Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– сказав Він розслабленому: тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.

І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, і пішов до дому свого, славлячи Бога.

І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страху, говорили: дивні діла бачили ми нині.

І після цього вийшов Іісус і побачив митаря* на ім’я Левій, що сидів біля митниці, і сказав йому: йди за Мною.

І він, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.

І влаштував Йому Левій в домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.

Книжники ж і фарисеї нарікали і говорили учням Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?

Іісус же сказав їм у відповідь: не здорові мають потребу в лікареві, а недужі;

Я прийшов покликати не праведників до покаяння, а грішників.

Вони ж сказали Йому: чому учні Іоаннові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?

Він же сказав їм: чи можете примусити синів чертога весільного поститися, коли з ними наречений?

Але прийдуть дні, коли заберуть від них нареченого, і тоді поститимуть в ті дні.

При цьому сказав їм притчу: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нову розірве, і до старої не підійде латка від нової.

І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, бо молоде вино розірве міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть;

а молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те і друге.

І ніхто, хто пив старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 5

Апостол

Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські,

через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй,

які забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, вкушали з подякою.

Бо всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, якщо приймається з подякою,

бо освячується словом Божим і молитвою.

Навчаючи цьому братів, будеш добрий служитель Іісуса Христа, годований словами віри і добрим вченням, за яким ти пішов.

Від негідних і бабських байок відвертайся, а вправляй себе в побожності,

бо тілесна вправа мало корисна, а побожність корисна на все, маючи обітницю життя теперішнього і майбутнього.

Слово це вірне і всякого прийняття гідне.

Бо ми для того і трудимся і ганьбу терпимо, що надіємося на Бога живого, Котрий є Спаситель всіх людей, а найбільше вірних.

Проповідуй це і навчай.

Хай ніхто не нехтує твоєю молодістю; але будь взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті.

Доки не прийду, займайся читанням, наставлянням, повчанням.

Не занедбуй дарування, що перебуває в тобі і дане тобі за пророцтвом з покладанням рук священства.

Про це турбуйся, в цьому перебувай, щоб успіх твій для всіх був очевидний.

Вникай в себе та у вчення; займайся цим постійно, бо, так роблячи, і себе спасеш і тих, що слухають тебе.

 

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла,
Глава 4

Старий Заповіт

Сталося ж, коли Ісаак постарів і зір його ослаб, то покликав він свого старшого сина Ісава та й сказав йому: Сину мій! А той відповів: Ось я. Він же промовив: Ось я зістарівся і не знаю дня моєї смерті. Тому візьми тепер свою зброю, сагайдака та лука, і піди на рівнину, і вполюй мені дичини, приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені, щоб я попоїв, аби моя душа поблагословила тебе, перш ніж я помру.

А Ревека почула, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тож пішов Ісав на рівнину вполювати дичину для свого батька, а Ревека сказала Якову, своєму молодшому синові: Слухай-но, я почула, як твій батько говорив твоєму братові Ісаву, кажучи: Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, поблагословив я тебе перед Господом, перш ніж помру. Тому послухай тепер мене, сину, що я тобі наказую. Піди до отари, принеси мені звідти двоє молодих та гарних козенят, і я твоєму батькові приготую з них страву, яку він любить. Ти занесеш своєму батькові й він попоїсть, – аби поблагословив тебе твій батько, перше ніж помре. Та Яків сказав своїй матері Ревеці: Брат мій Ісав – волохатий чоловік, а я – чоловік гладкошкірий. Ану ж, обмацає мене мій батько – і буду перед ним як той кепкун! Тож накличу на себе прокляття, а не благословення. А мати сказала йому: На мені твоє прокляття, сину; лише послухайся мого голосу та піди й принеси мені.

Він, пішовши, взяв і приніс матері, а його мати приготувала страву, яку любив його батько. Тоді Ревека, взявши гарний одяг свого старшого сина Ісава, котрий був у неї в хаті, одягнула свого молодшого сина Якова; козлячими шкурами вона обмотала його руки і гладку його шию, дала в руки свого сина Якова страву і хліб, що приготувала, і той відніс своєму батькові та й сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я. Хто ти, дитино? А Яків сказав батькові: Я Ісав, твій первенець! Я зробив так, як ти мені сказав; вставай, сядь і їж мою дичину, аби мене поблагословила твоя душа. Ісаак же сказав своєму синові: Як це ти так швидко знайшов, сину? Той же відповів: Те, що дав Господь, Бог твій, переді мною. Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче до мене, сину, і я тебе обмацаю, – чи ти мій син Ісав, чи ні. Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той обмацав його та й сказав: Голос – це голос Якова, а руки – руки Ісава. І не впізнав його, бо його руки були волохаті, як руки його брата Ісава; і поблагословив його. І запитав: Чи ти мій син Ісав? Той відповів: Я. Принеси мені й попоїм твоєї дичини, сину, – промовив він, – щоб поблагословила тебе моя душа. І той приніс йому, і він попоїв; і приніс йому вина, і він випив. Тоді Ісаак, його батько, сказав йому: Підійди ближче до мене і поцілуй мене, сину. Тож наблизившись, він поцілував його, а той понюхав запах його одягу і поблагословив його, та й сказав: Ось запах мого сина – як запах багатого поля, котре Господь поблагословив. І нехай дасть тобі Бог від небесної роси, й від багатства землі, й багато пшениці та вина. І хай тобі служать народи, і хай поклоняться тобі князі. Будь володарем над своїми братами, і тобі хай поклоняться сини твого батька. Хто проклинає тебе – проклятий; хто тебе благословляє – благословенний.

І сталося, коли закінчив Ісаак благословляти свого сина Якова, – це сталося, коли відійшов Яків від обличчя свого батька Ісаака, – то прийшов із полювання його брат Ісав. Приготував і він їжу та приніс своєму батькові, і сказав батькові: Встань, мій батьку, і їж дичину свого сина, аби мене поблагословила твоя душа. І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я твій син-первенець Ісав. Ісаака охопив надзвичайно великий жах, і він сказав: Хто ж тоді зловив дичину і приніс мені? І, перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і його поблагословив, – тож буде благословенним! Сталося ж, коли почув Ісав слова свого батька Ісаака, то закричав дуже гучним і пронизливим голосом, вигукнувши: Поблагослови ж і мене, батьку! Та він сказав йому: Твій брат прийшов і обманом забрав твоє благословення. А той сказав: Справедливо дано йому ім’я Яків. Адже ось уже вдруге він обманув мене: забрав моє первородство, а тепер забрав і моє благословення. І сказав Ісав своєму батькові: Чи не залишилося і мені благословення, батьку?

У відповідь Ісаак сказав Ісаву: Якщо я зробив його паном над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами і забезпечив його пшеницею і вином, то що для тебе зроблю, сину? Та Ісав запитав свого батька: Чи в тебе є одне благословення, батьку? Поблагослови ж і мене, батьку! Коли Ісаак розчулився, Ісав голосно заволав і заплакав. А у відповідь Ісаак, його батько, сказав йому: Ось, від багатства землі та від небесної роси згори буде твоє житло. Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Але буде й так, що колись зламаєш і скинеш його ярмо зі своєї шиї.

І став ворогувати Ісав з Яковом – через благословення, яким його поблагословив його батько. А про себе Ісав сказав: Хай пройдуть дні жалоби за моїм батьком, і тоді я вб’ю мого брата Якова. Та Ревеці передали слова її старшого сина Ісава. Тож вона, пославши, покликала свого молодшого сина Якова та й сказала йому: Ось твій брат Ісав погрожує вбити тебе. Тому тепер, сину, послухай мого голосу: піднявшись, втікай до Месопотамії, до мого брата Лавана, в Харан. І поживи з ним деякий час, поки не пройде лють і гнів твого брата на тебе, – він забуде те, що ти йому заподіяв! А тобі, пославши, я приведу тебе звідти… Щоби часом за один день не залишилася я без дітей – без вас обох. А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через дочок Хетових синів. Якщо візьме Яків дружину з дочок цієї землі, – то навіщо мені жити?

 

Буття,
Глава 27

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії