Читання 27 березня

Читання дня

Євангеліє

Іісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Іордану і поведений був Духом у пустиню.

Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні і по їх закінченні наостанку зголоднів.

І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.

Іісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор. 8,3).

І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить, і сказав Йому диявол: Тобі дам  владу над усіма цими царствами і славу їхню, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її; отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.

Іісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатана; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи (Втор. 6,13).

І повів Його до Ієрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз,

бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;

і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11).

Іісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).

І, закінчивши всі спокушування, диявол відійшов від Нього до часу.

І повернувся Іісус в силі духу до Галілеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.

Він учив у синагогах їхніх, і всі Його прославляли.

І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу, і встав читати.

Йому подали книгу пророка Ісаії; і Він, розкривши книгу, знайшов місце, де було написано:

Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на волю,

проповідувати літо Господнє сприятливе (Іс. 61,1–2).

І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх в синагозі були звернені до Нього.

І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви слухали.

І всі засвідчили Йому це, і дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?

Він сказав їм: звичайно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зціли Самого Себе, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.

І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.

Поправді кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,

і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську;

багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, крім Неємана сіріянина.

Почувши це, всі в синагозі наповнились гнівом і, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його;

Він же, пройшовши серед них, відійшов.

І прийшов у Капернаум, місто Галілейське, і навчав їх у дні суботні.

І дивувалися вченню Його, бо слово Його було з владою.

Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:

облиш; що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.

Іісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посеред синагоги, вийшов з нього, анітрохи не пошкодивши йому.

І усіх охопив жах, і міркували між собою: що це значить, що Він з владою і силою наказує нечистим духам і вони виходять?

І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.

Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симона; теща ж Симонова лежала в сильній гарячці; і благали Його за неї.

Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона ж відразу встала і служила їм.

Коли ж заходило сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.

Виходили також і біси з багатьох з криком і говорили: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.

А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а народ шукав Його і, прийшовши до Нього, затримував Його, щоб не йшов від них.

Він же сказав їм: і іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.

І проповідував у синагогах галілейських.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 4

Апостол

Вірне слово: коли хто єпископства бажає, доброго діла бажає.

Але єпископ повинен бути непорочний, однієї жінки чоловік, тверезий, невинний, благочинний, чесний, гостинний, здібний навчати,

не п’яниця, не забіяка, не сварливий, не користолюбний, а тихий, миролюбний, не сріблолюбний,

такий, що добре править домом своїм, дітей тримає у слухняності з усякою чесністю;

бо хто не вміє управляти власним домом, чи буде той піклуватися про Церкву Божу?

Не повинен бути з новонавернених, щоб не загордився і не підпав суду з дияволом.

Належить йому також мати добре свідчення від зовнішніх, щоб не впасти у нарікання і тенета диявольські.

Диякони також повинні бути чесні, не двомовні, не охочі до вина, не користолюбні,

такі, що зберігають таїнство віри в чистій совісті.

І таких треба спершу випробовувати, потім, якщо бездоганні, допускати до служіння.

Так само і жінки їхні повинні бути чесні, не обмовниці, тверезі, вірні в усьому.

Диякон повинен бути чоловіком однієї жінки, такий, що добре править дітьми і домом своїм.

Бо ті, що добре служать, готують собі вищий ступінь і велике дерзання у вірі в Христа Іісуса.

Це пишу тобі, надіючись незабаром прийти до тебе,

щоб, коли забарюсь, ти знав, як слід поводитись у домі Божому, який є Церква Бога живого, стовп і утвердження істини.

І беззаперечно – велика благочестя тайна: Бог явився у плоті, виправдав Себе в Дусі, показав Себе Ангелам, проповіданий у народах, прийнятий вірою в світі, вознісся у славі.

 

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

А на землі постав голод, не той голод, що був раніше, за часів Авраама. Тож пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимців, до Ґерар. З’явився ж йому Господь і сказав: Не йди до Єгипту, а оселися в землі, про яку тобі скажу. Живи на тій землі, і Я буду з тобою, і поблагословлю тебе, оскільки тобі й твоїм нащадкам дам усю цю землю, – Я виконаю Свою клятву, яку дав Авраамові, твоєму батькові: розмножу твоїх нащадків, як зорі на небі, й дам твоїм нащадкам усю цю землю, і в твоїх нащадках будуть благословенні всі народи землі, бо твій батько Авраам послухав Мого голосу і зберіг Мої веління, Мої заповіді, Мої постанови і Мої закони. Тож Ісаак поселився у Ґерарах.

А місцеві чоловіки запитали про його дружину Ревеку. Він же сказав: Вона – моя сестра, – бо побоявся сказати: Вона моя жінка, аби часом не вбили його місцеві чоловіки через Ревеку, оскільки була гарна вродою. Перебував він там довгий час. Авімелех же, цар Ґерар, зазирнувши через вікно, побачив, що Ісаак забавляється зі своєю дружиною Ревекою. Тож покликав Авімелех Ісаака і сказав йому: Але ж вона твоя дружина! Навіщо ти сказав: Вона – моя сестра? А Ісаак відповів йому: Тому що я сказавсобі: аби мені не загинути через неї. Авімелех же сказав йому: Що ж це ти нам учинив? Мало що не спав хтось з мого роду з твоєю дружиною – і довів би ти нас до переступу. Тож Авімелех наказав усьому своєму народові, кажучи: Кожний, хто доторкнеться до цього чоловіка чи до його дружини, буде підданий карі смерті.

В тому краю Ісаак засіяв поле, і одержав того ж року стократний врожай ячменю, оскільки поблагословив його Господь. І він став славним чоловіком, і мав успіх. Він ставав усе багатшим, доки не став дуже великим. Були в нього отара овець, стадо волів і багато робітників. Та позаздрили йому филистимці – і всі криниці, котрі викопали раби його батька за життя його батька, – засипали їх филистимці й заповнили їх землею. Тож Авімелех сказав Ісаакові: Йди від нас, бо ти став значно сильнішим за нас. Тож Ісаак відійшов звідти і поселився у ґерарській долині, де і замешкав. І знову повідкопував Ісаак криниці для води, які викопали раби Авраама, його батька, і які позасипали филистимці після смерті його батька Авраама; і він дав їм ті назви, якими їх назвав його батько. Коли раби Ісаака копали в ґерарській долині, то знайшли там криницю живої води. А ґерарські пастухи розпочали бійку з пастухами Ісаака, кажучи, що вода є їхня, тож він назвав криницю «Кривда», тому що скривдили його. Відійшовши звідтіля, викопав іншу криницю; та виникла суперечка і через неї. Тож дав їй назву «Ворожнеча». Вийшовши звідти, викопав ще одну криницю – і вже не воювали за неї; і дав їй назву «Широчінь», кажучи: Бо сьогодні поширив нас Господь і розмножив нас на землі.

Звідти він підійшов до Криниці клятви. І з’явився йому Господь тієї ночі, й сказав: Я – Бог твого батька Авраама; не бійся, бо Я з тобою, і поблагословив тебе, і розмножу твоїх нащадків задля твого батька Авраама. І збудував там жертовник, і прикликав Ім’я Господнє, і встановив там свій намет. А раби Ісаака викопали там криницю. Якось прийшов до нього з Ґерар Авімелех, Охозат, його приятель, і Фіхол, полководець його війська. А Ісаак сказав їм: Чого прийшли ви до мене? Адже Ви зненавиділи мене і випроводили мене геть від себе. Ті сказали: Ми справді помітилиo, що Господь був із тобою, тож ми сказали: Нехай буде клятва між нами й тобою і укладемо з тобою завіт, щоб ти не вчинив нам зла, оскільки ми не зненавиділи тебе, а ставилися до тебе добре і відіслали тебе з миром. А тепер ти благословенний Господом. І той гостинно прийняв їх; вони поїли і попили. А вставши вранці, дали клятву один одному, і Ісаак випроводив їх, і вони відійшли від нього безпечні. Сталося того дня – прийшли раби Ісаака, сповістили йому про викопану криницю і сказали: Не знайшли ми води. І назвав її «Клятвою». Тому те місто має назву Криниця клятви аж до сьогодні. А Ісав мав сорок років і взяв за дружину Юдіну – дочку Веїра, хета, і Васемату – дочку Елона, евейця. І заздрили вони Ісаакові й Ревеці.

 

Буття,
Глава 26

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії