Читання 25 березня

Читання дня

Євангеліє

У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.

Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією.

І всі йшли записатися, кожен до свого міста.

Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, в Іудею, в місто Давидове, що зветься Віфлієм, бо він був з дому і роду Давидового, записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.

Коли ж вони були там, прийшов час родити Їй;

і народила Сина Свого Первенця, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.

У тій стороні були на полі пастухи, які ночували і стерегли отару свою.

Раптом з’явився їм Ангел Господній, і слава Господня осіяла їх; злякалися вони страхом великим.

І сказав їм Ангел: не бійтеся; я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям:

бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Котрий є Христос Господь;

і ось вам ознака: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.

І відразу з’явилося з Ангелом численне воїнство небесне, яке славило Бога і виголошувало:

слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!

Коли Ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Віфлієму і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.

І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.

Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.

І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.

А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.

Пастухи ж повернулись, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.

А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім’я Іісус, наречене Ангелом до зачаття Його в утробі.        

І коли настали дні очищення їх за законом Мойсеєвим, принесли Його до Ієрусалима, щоб поставити перед Господом, як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу, і щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голубенят.

Був тоді в Ієрусалимі чоловік, на ім’я Симеон. Він був муж праведний та побожний, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.

Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.

І прийшов він, натхненний Духом, у храм. І коли батьки принесли Немовля Іісуса, щоб виконати над Ним законний обряд,

він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:

нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,

бо бачили очі мої спасіння Твоє,

яке Ти приготував перед лицем усіх народів,

світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.

Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.

І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання,– і Тобі Самій меч пройде душу,– щоб відкрились помисли багатьох сердець.

Тут була також Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асірова, яка досягла глибокої старості, проживши з чоловіком після свого дівоцтва сім років,

вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч.

Прийшовши в той час, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав визволення в Ієрусалимі.

І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галілеї, в місто своє Назарет.

Дитя ж зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрості, і благодать Божа була на Ньому.

Щороку батьки Його ходили до Ієрусалима на свято Пасхи.

І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Ієрусалима на свято.

Як скінчилися дні свята, і вони повертались, Отрок Іісус залишився в Ієрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його, а думали, що Він іде з іншими. Пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих і, не знайшовши Його, повернулись до Ієрусалима, шукаючи Його.

Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і запитував їх;

усі, хто слухав Його, дивувались розумові і відповідям Його.

І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я з великою скорботою шукали Тебе.

Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? хіба ви не знали, що Мені повинно бути в тому, що належить Отцю Моєму?

Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.

І Він пішов з ними і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.

Іісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 2

Апостол

Павел, Апостол Іісуса Христа за повелінням Бога, Спасителя нашого, і Господа Іісуса Христа, надії нашої,

Тимофієві, істинному синові у вірі: благодать, милість, мир від Бога Отця нашого і Христа Іісуса, Господа нашого.

Йдучи до Македонії, я просив тебе залишитися в Єфесі і умовляти деяких, щоб вони не навчали іншому

і не займались байками та нескінченними родоводами, які викликають більше суперечок, ніж Боже повчання у вірі.

Метою ж умовляння є любов від щирого серця і доброї совісті та нелицемірної віри,

від чого відступивши, деякі ухилились в марнослів’я,

бажаючи бути законовчителями, але не розуміючи ні того, про що говорять, ні того, що стверджують.

А ми знаємо, що закон добрий, якщо хто законно вживає його,

знаючи, що закон призначений не для праведника, а для беззаконних і непокірних, нечестивих і грішників, розпусників і осквернених, для тих, що кривдять батька й матір, для людиновбивців,

для блудників, мужоложників, людинокрадів (наклепників, скотоложників), лжеців, клятвопорушників та для всього, що противне здоровому вченню,

за славним благовістям блаженного Бога, яке мені довірене.

Дякую Христу Іісусу, Господу нашому, Котрий дав мені силу, що Він визнав мене вірним, поставивши на служіння,

мене, колишнього хулителя і гонителя і кривдника, але помилуваного тому, що так чинив за невіданням, у невір’ї;

благодать же Господа нашого (Іісуса Христа) відкрилася в мені щедро з вірою і любов’ю у Христі Іісусі.

Вірне і всякого прийняття гідне слово, що Христос Іісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я перший.

Та для того я й помилуваний, щоб Іісус Христос на мені першому показав усе довготерпіння, як приклад для тих, які будуть вірувати в Нього, для життя вічного.

Цареві ж віків нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богові честь і слава на віки вічні. Амінь.

Передаю тобі, сину мій Тимофію, згідно з пророцтвами, що були про тебе раніше, такий заповіт, щоб ти воював згідно з ними, як добрий воїн,

маючи віру і добру совість, яку деякі відкинувши, зазнали загибелі корабля у вірі,

такі Іменей і Олександр, котрих я передав сатані, щоб вони навчилися не хулити Бога.

 

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

Авраам постарів, став дуже старим, а Господь поблагословив Авраама в усьому. Якось Авраам сказав своєму слузі, старшому над його домом, який був відповідальний за все його майно: Поклади свою руку під моє стегно і поклянися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові Ісаакові дружини з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, а підеш до моєї землі, звідки я походжу, до мого роду, й звідти візьмеш дружину моєму синові Ісаакові. Слуга ж сказав йому: А якщо жінка не захоче піти слідом за мною до цієї землі, то чи повернути твого сина в землю, звідки ти вийшов? Та Авраам сказав йому: Остерігайся, не повертай мого сина туди! Господь, Бог неба і Бог землі, Який узяв мене з дому мого батька та із землі, де я народився, – Він сказав мені й поклявся мені, кажучи: Цю землю Я дам тобі та твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина Ісаака. А коли жінка не захоче піти з тобою до цієї землі, то будеш вільний від цієї клятви. Тільки мого сина не повертай туди! І поклав раб свою руку під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тій справі.

З-поміж верблюдів свого пана слуга взяв із собою десять верблюдів, а також дещо з усього добра свого пана, встав і пішов у Месопотамію, до міста Нахора. А надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він поставив верблюдів поза містом, біля криниці з водою, і сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, пошли мені успіх сьогодні й вияви милість моєму пану Авраамові. Ось я зупинився біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять брати воду; і як станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Нахили до мене своє відро, щоб я напився, – скаже мені: Пий! Я дам напитися твоїм верблюдам, аж доки не нап’ються! – оцю приготував Ти Своєму рабові Ісаакові; і з цього дізнаюся, що Ти виявив милість моєму пану Авраамові.

І сталося, перш ніж він закінчив про себе говорити, аж ось вийшла Ревека, яка народилася у Ватуїла, сина Мелхи, дружини Нахора, Авраамового брата, і вона мала відро на плечі. Дівчина була дуже вродлива на вигляд, – була дівиця, яка ще не знала чоловіка. Прийшовши до джерела, вона наповнила відро та й пішла. А слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай напитися мені трохи води з твого відра. Вона ж відповіла: Пий, пане! І поспішно зняла відро на свою руку й дала йому напитися, – аж перестав пити. А тоді вона сказала: І твоїм верблюдам начерпаю води, доки всі не нап’ються. Вона швидко пішла й випорожнила відро до корита і знову побігла набрати до криниці, й вона дала пити всім верблюдам.

А чоловік придивлявся до неї, щоби дізнатися, чи на добру дорогу спрямував його Господь, чи ні, і мовчав. Сталося, коли всі верблюди перестали пити, чоловік узяв золоті сережки, вартістю в драхму, і два браслети на її руки, – вагою десять одиниць золота вони, і запитав її, сказавши: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є в твого батька місце для нас, аби переночувати? Вона відповіла йому: Я дочка Ватуїла, сина Мелхи, котрого вона народила Нахорові. А соломи і паші в нас багато, – сказала йому, – і місце є, аби переночувати. Тож чоловік, задоволений, поклонився Господеві та й сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, Який не порушив справедливості й правди щодо мого пана. Господь мене успішно привів до дому брата мого пана.

І побігши, дівчина розповіла в хаті своєї матері про цю справу. Ревека мала брата на ім’я Лаван. І вибіг Лаван до чоловіка надвір, до джерела. І сталося, коли він побачив у своєї сестри сережки, а на руках – браслети, коли почув слова своєї сестри Ревеки, яка говорила: Так сказав мені чоловік, – то прийшов до чоловіка, який стояв біля верблюдів неподалік джерела,  і сказав йому: Нуж-бо, заходь! Благословенний Господь! Чому ти став надворі? Я ж приготував домівку і місце для верблюдів. Тож чоловік увійшов до хати і розв’ючив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, і води для його ніг і ніг чоловіків, які з ним. Перед ними поставили хліб, щоб вони їли. А той сказав: Не їстиму, доки не розповім про свої справи. Вони ж мовили: Говори.

І він сказав: Я слуга Авраама. Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великим. Дав йому овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів. А Сарра, дружина мого пана, вже в його старості, народила моєму панові одного сина; тож той дав йому все, що належало йому. А з мене мій пан узяв клятву, кажучи: Не візьмеш дружини для мого сина з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, – на їхній землі. Але натомість підеш до дому мого батька і до мого роду й звідти візьмеш дружину для мого сина. Та я сказав своєму панові: А якщо жінка не піде зі мною? А той мені відповів: Господь, Якому я вгодив, пошле Свого ангела з тобою, успішно проведе тебе дорогою, і ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька, – і будеш вільний від своєї клятви. І коли підеш до мого роду й тобі не дадуть, – будеш вільний від своєї клятви.

Тож прийшовши сьогодні до джерела, я сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, – пошли успіх на моєму шляху, яким я сьогодні прямую! Ось я став біля джерела води, а дочки людей міста вийдуть набрати води; і якщо станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Дай мені напитися трохи води з твого відра, – скаже мені: І сам напийся, і твоїм верблюдам наллю, – це жінка, яку приготував Господь Своєму слузі Ісаакові. З цього я переконаюся, що Ти вчинив милість моєму пану Авраамові. І сталося, перш ніж закінчив я подумки говорити, аж ось, вийшла Ревека, маючи відро на плечі, спустилася до джерела і набрала води. Я ж сказав їй: Дай мені напитися. Вона швидко зняла з себе відро і сказала: Пий ти, й твоїм верблюдам дам пити. І я напився, і моїх верблюдів вона напоїла. Тож запитав я її, мовлячи: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я дочка Ватуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мелха. І дав я їй сережки й браслети на її руки. Із вдячністю я поклонився Господеві й поблагословив Господа, Бога мого пана Авраама, Який успішно провів мене правильною дорогою, щоб узяти дочку брата мого пана для його сина. Тому, якщо ви чините милість і правду моєму панові, – скажіть мені, і якщо ні, – також скажіть мені, щоб я повернув праворуч або ліворуч.

У відповідь Лаван та Ватуїл сказали: Від Господа вийшло це рішення, тож не можемо тобі відповісти злом на добро. Ось Ревека перед тобою. Бери, йди і нехай буде дружиною синові твого пана, – так, як сказав Господь. І сталося, коли почув слуга Авраама ці слова, то поклонився Господеві до землі. А раб, вийнявши срібний та золотий посуд і одяг, дав Ревеці; і дав подарунки її братові й матері. І їли й пили – він та чоловіки, які були з ним, і заночували. А вставши вранці, він сказав: Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. Та її брати й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами днів із десять, а після цього піде. Він же відповів їм: Не затримуйте мене, бо Господь успішно провів мене дорогою. Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. Вони ж сказали: Покличемо дівчину і її саму запитаємо. Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти з цим чоловіком? Вона ж відповіла: Піду. І відіслали свою сестру Ревеку, її майно, слугу Авраама і тих, які були з ним. Поблагословили свою сестру Ревеку і сказали їй: Ти наша сестра, – стань незліченними тисячами; і хай твої нащадки успадкують міста ворогів. Вставши, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили з чоловіком, і слуга, взявши Ревеку, пустився в дорогу.

А Ісаак подорожував пустелею біля Криниці видіння. Він жив на землі, що на півдні. Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися; підвівши очі, він побачив верблюдів, які йшли. І Ревека, звернувши погляд, побачила Ісаака, зіскочила з верблюда і запитала слугу: Хто цей чоловік, який йде рівниною нам назустріч? Раб сказав: Це мій пан. Вона ж, узявши намітку, закрила обличчя. А слуга докладно розповів Ісаакові все те, що зробив. Увійшов Ісаак до оселі своєї матері, взяв він Ревеку, і стала йому дружиною, і він покохав її. І потішений був Ісаак після смерті Сарри, його матері.

 

Буття,
Глава 24

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії