Читання 24 березня

Читання дня

Євангеліє

Оскільки вже багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події,

як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,

то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,

щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.

У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім’я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім’я її Єлисавета.

Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.

У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.

Одного разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом,

за жеребом, як звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння, а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння, – тоді з’явився йому Ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.

Захарія, побачивши його, збентежився, і страх напав на нього.

Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоанн;

і буде тобі радість і втіха, і багато народженню його зрадіють,

бо він буде великий перед Господом; вина і сікера* не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї;

і багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього;

і йтиме перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб представити Господу народ приготований.

І сказав Захарія Ангелові: з чого я знатиму це? бо я старий, і жінка моя вже похилого віку.

Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі це;

і ось, ти будеш мовчати і не матимеш можливості говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться в свій час.

Тим часом народ чекав Захарію і дивувався, що він забарився в храмі.

Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.

А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.

Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:

так сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми.

Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет,

до Діви, зарученої з мужем, на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви: Марія.

Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.

Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?

І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога;

і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Іісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його;

і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця.

Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?

Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.

Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць,

бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.

Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.

Вставши ж Марія у дні ці, з поспіхом пішла до нагірньої країни, в місто Іудине,

і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.

Коли почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Єлисавета Духа Святого.

І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї!

І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?

Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.

І блаженна, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.

І сказала Марія: величає душа Моя Господа,

і зрадів дух Мій у Бозі, Спасові Моєму,

що зглянувся Він на смирення Раби Своєї, бо віднині ублажатимуть Мене всі роди;

що сотворив Мені велич Сильний, і святе ім’я Його;

і милість Його в роди родів на тих, що бояться Його;

явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих в помислах сердець їхніх;

скинув сильних з престолів і підніс смиренних;

голодних сповнив благ, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим;

прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,

як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його довіку.

Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.

Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.

І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю і раділи з нею.

І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його – Захарією.

На це мати його сказала: ні, а назвати його Іоанном.

І сказали їй: адже ніхто з рідних твоїх не звався ім’ям цим.

І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.

Він попросив дощечку і написав: Іоанн ім’я йому. І всі здивувались.

І відразу відкрилися уста його і мова його, і він почав говорити, благословляючи Бога.

І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідалося про все це по всій нагірній країні Іудейській.

Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: що буде дитина ця? І рука Господня була з ним.

І Захарія, батько його, сповнився Святого Духа і пророкував, кажучи:

благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і сотворив визволення йому,

і підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,

як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,

що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;

сотворить милість з батьками нашими і спом’яне святий завіт Свій

дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,

щоб ми, визволившись від руки ворогів наших, безбоязно

служили Йому в святості й праведності перед Ним у всі дні життя нашого.

І ти, дитя, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати шляхи Йому,

дати зрозуміти народові Його спасіння у відпущенні гріхів їхніх,

з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,

просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній, спрямувати ноги наші на шлях миру.

Дитя зростало і міцніло духом, і був він у пустинях до дня явлення свого Ізраїлеві.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 1

Апостол

Отож моліться за нас, браття, щоб слово Господнє ширилося й славилось, як і у вас,

і щоб нам визволитися від непорядних та лукавих людей, бо не в усіх є віра.

Але вірний Господь, Котрий укріпить вас і збереже від лукавого.

Ми впевнені про вас в Господі, що ви робите і будете робити те, що ми повеліваємо вам.

Господь же хай направить серця ваші в любов Божу і в терпіння Христове.

Заповідаємо ж вам, браття, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа, віддалятися від усякого брата, який поводиться безчинно, а не за переданням, яке прийняли від нас,

бо ви самі знаєте, як належить вам наслідувати нас, бо ми у вас не безчинствували,

ні в кого не їли хліба даром, але були в труді і подвизі вночі і вдень, щоб не обтяжити кого з вас,–

не тому, щоб ми не мали влади, але щоб себе самих дати вам за зразок, щоб ви наслідували нас.

Бо коли ми були у вас, то заповідали вам таке: якщо хто не хоче трудитися, той хай і не їсть.

Та чуємо, що деякі у вас поводять себе безчинно, нічого не роблять, тільки метушаться.

Таких наставляємо і переконуємо Господом нашим Іісусом Христом, щоб вони, безмовно працюючи, їли свій хліб.

Ви ж, браття, не сумуйте, роблячи добро.

Коли ж хто не послухає слова нашого в цьому посланні, того майте на увазі, і не знайтеся з ним, щоб присоромити його.

Тільки не майте його за ворога, а наставляйте на розум, як брата.

Сам же Господь миру хай дасть вам мир завжди в усьому. Господь з усіма вами!

Вітання моєю рукою, Павловою, що є ознакою у кожному посланні; пишу я так:

благодать Господа нашого Іісуса Христа з усіма вами. Амінь.

 

Друге послання до фессалонікійців святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

Був же вік Сарри – сто двадцять сім років. І померла Сарра в місті Арвок (це Хеврон), що в долині, у Ханаанській землі. Тож прийшов Авраам голосити за Саррою і ридати. І підвівся Авраам від своєї померлої дружини, і промовив синам Хетовим, кажучи: Я є у вас чужинцем і мандрівником; дайте ж мені у вас місце для гробниці, й поховаю мою небіжчицю з-перед мого обличчя. А Хетові сини відповіли Авраамові, кажучи: Ні, пане, послухай же нас. Ти серед нас – цар від Бога; в найкращих наших гробницях поховай свою небіжчицю. Адже ніхто з нас не відмовить тобі у своїй гробниці, аби поховати в ній твою небіжчицю.

Підвівшись, Авраам вклонився народові тієї землі, синам Хетовим; і заговорив до них Авраам, кажучи: Якщо маєте в душі вашій, щоби поховати мою небіжчицю з-перед обличчя мого, то послухайте мене і поговоріть про мене з Ефроном Саарським, нехай дасть мені подвійну печеру, яка належить йому, на частині його поля. За добре срібло нехай при вас віддасть її мені у власність для гробниці. Ефрон же сидівn серед синів Хетових. У відповідь Ефрон-хет сказав Авраамові так, що чули сини Хетові й усі, які входили до міста, кажучи: Будь зі мною, пане, і послухай мене. Поле і печеру на ньому я тобі даю. Перед усіма моїми громадянами віддав я тобі. Поховай свою небіжчицю. І поклонився Авраам перед народом тієї землі, й сказав Ефронові, щоби чув народ землі: Оскільки ти на моєму боці, послухай мене. Візьми в мене гроші за поле, і я поховаю там мою небіжчицю. Та Ефрон відповів Авраамові, кажучи: Ні, пане. Бо я чув, що земля варта чотириста дідрахм срібла; та що то є між мною і тобою? Тож похорони свою небіжчицю.

І послухав Авраам Ефрона, і дав Авраам Ефронові срібло, про яке оголосив, так що чули Хетові сини, – чотириста дідрахм чистого купецького срібла. І стало Ефронове поле з подвійною печерою, що напроти Мамврії, – поле й печера, яка була на ньому, і кожне дерево, яке було на полі, що в довкіллі, у його межах, – Авраамовою власністю перед синами Хетовими та всіма, які входили до міста. Після цього поховав Авраам Сарру, свою дружину, в подвійній печері на полі, що напроти Мамврії (це Хеврон), у землі Ханаанській. Так Хетовими синами було закріплено за Авраамом поле й печеру, що була на ньому, – як власність для поховання.

 

Буття,
Глава 23

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії