Читання дня
Євангеліє
Оскільки вже багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події,
як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім’я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім’я її Єлисавета.
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
Одного разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом,
за жеребом, як звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння, а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння, – тоді з’явився йому Ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
Захарія, побачивши його, збентежився, і страх напав на нього.
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоанн;
і буде тобі радість і втіха, і багато народженню його зрадіють,
бо він буде великий перед Господом; вина і сікера* не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї;
і багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього;
і йтиме перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб представити Господу народ приготований.
І сказав Захарія Ангелові: з чого я знатиму це? бо я старий, і жінка моя вже похилого віку.
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі це;
і ось, ти будеш мовчати і не матимеш можливості говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться в свій час.
Тим часом народ чекав Захарію і дивувався, що він забарився в храмі.
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
так сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми.
Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет,
до Діви, зарученої з мужем, на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви: Марія.
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.
Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?
І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога;
і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Іісус.
Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його;
і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця.
Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць,
бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.
Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.
Вставши ж Марія у дні ці, з поспіхом пішла до нагірньої країни, в місто Іудине,
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
Коли почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Єлисавета Духа Святого.
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї!
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
І блаженна, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасові Моєму,
що зглянувся Він на смирення Раби Своєї, бо віднині ублажатимуть Мене всі роди;
що сотворив Мені велич Сильний, і святе ім’я Його;
і милість Його в роди родів на тих, що бояться Його;
явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих в помислах сердець їхніх;
скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
голодних сповнив благ, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим;
прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його довіку.
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю і раділи з нею.
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його – Захарією.
На це мати його сказала: ні, а назвати його Іоанном.
І сказали їй: адже ніхто з рідних твоїх не звався ім’ям цим.
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
Він попросив дощечку і написав: Іоанн ім’я йому. І всі здивувались.
І відразу відкрилися уста його і мова його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідалося про все це по всій нагірній країні Іудейській.
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: що буде дитина ця? І рука Господня була з ним.
І Захарія, батько його, сповнився Святого Духа і пророкував, кажучи:
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і сотворив визволення йому,
і підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
сотворить милість з батьками нашими і спом’яне святий завіт Свій
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
щоб ми, визволившись від руки ворогів наших, безбоязно
служили Йому в святості й праведності перед Ним у всі дні життя нашого.
І ти, дитя, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати шляхи Йому,
дати зрозуміти народові Його спасіння у відпущенні гріхів їхніх,
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній, спрямувати ноги наші на шлях миру.
Дитя зростало і міцніло духом, і був він у пустинях до дня явлення свого Ізраїлеві.
Євангеліє від Луки,
Глава 1
Апостол
Отож моліться за нас, браття, щоб слово Господнє ширилося й славилось, як і у вас,
і щоб нам визволитися від непорядних та лукавих людей, бо не в усіх є віра.
Але вірний Господь, Котрий укріпить вас і збереже від лукавого.
Ми впевнені про вас в Господі, що ви робите і будете робити те, що ми повеліваємо вам.
Господь же хай направить серця ваші в любов Божу і в терпіння Христове.
Заповідаємо ж вам, браття, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа, віддалятися від усякого брата, який поводиться безчинно, а не за переданням, яке прийняли від нас,
бо ви самі знаєте, як належить вам наслідувати нас, бо ми у вас не безчинствували,
ні в кого не їли хліба даром, але були в труді і подвизі вночі і вдень, щоб не обтяжити кого з вас,–
не тому, щоб ми не мали влади, але щоб себе самих дати вам за зразок, щоб ви наслідували нас.
Бо коли ми були у вас, то заповідали вам таке: якщо хто не хоче трудитися, той хай і не їсть.
Та чуємо, що деякі у вас поводять себе безчинно, нічого не роблять, тільки метушаться.
Таких наставляємо і переконуємо Господом нашим Іісусом Христом, щоб вони, безмовно працюючи, їли свій хліб.
Ви ж, браття, не сумуйте, роблячи добро.
Коли ж хто не послухає слова нашого в цьому посланні, того майте на увазі, і не знайтеся з ним, щоб присоромити його.
Тільки не майте його за ворога, а наставляйте на розум, як брата.
Сам же Господь миру хай дасть вам мир завжди в усьому. Господь з усіма вами!
Вітання моєю рукою, Павловою, що є ознакою у кожному посланні; пишу я так:
благодать Господа нашого Іісуса Христа з усіма вами. Амінь.
Друге послання до фессалонікійців святого апостола Павла,
Глава 3
Старий Заповіт
Був же вік Сарри – сто двадцять сім років. І померла Сарра в місті Арвок (це Хеврон), що в долині, у Ханаанській землі. Тож прийшов Авраам голосити за Саррою і ридати. І підвівся Авраам від своєї померлої дружини, і промовив синам Хетовим, кажучи: Я є у вас чужинцем і мандрівником; дайте ж мені у вас місце для гробниці, й поховаю мою небіжчицю з-перед мого обличчя. А Хетові сини відповіли Авраамові, кажучи: Ні, пане, послухай же нас. Ти серед нас – цар від Бога; в найкращих наших гробницях поховай свою небіжчицю. Адже ніхто з нас не відмовить тобі у своїй гробниці, аби поховати в ній твою небіжчицю.
Підвівшись, Авраам вклонився народові тієї землі, синам Хетовим; і заговорив до них Авраам, кажучи: Якщо маєте в душі вашій, щоби поховати мою небіжчицю з-перед обличчя мого, то послухайте мене і поговоріть про мене з Ефроном Саарським, нехай дасть мені подвійну печеру, яка належить йому, на частині його поля. За добре срібло нехай при вас віддасть її мені у власність для гробниці. Ефрон же сидівn серед синів Хетових. У відповідь Ефрон-хет сказав Авраамові так, що чули сини Хетові й усі, які входили до міста, кажучи: Будь зі мною, пане, і послухай мене. Поле і печеру на ньому я тобі даю. Перед усіма моїми громадянами віддав я тобі. Поховай свою небіжчицю. І поклонився Авраам перед народом тієї землі, й сказав Ефронові, щоби чув народ землі: Оскільки ти на моєму боці, послухай мене. Візьми в мене гроші за поле, і я поховаю там мою небіжчицю. Та Ефрон відповів Авраамові, кажучи: Ні, пане. Бо я чув, що земля варта чотириста дідрахм срібла; та що то є між мною і тобою? Тож похорони свою небіжчицю.
І послухав Авраам Ефрона, і дав Авраам Ефронові срібло, про яке оголосив, так що чули Хетові сини, – чотириста дідрахм чистого купецького срібла. І стало Ефронове поле з подвійною печерою, що напроти Мамврії, – поле й печера, яка була на ньому, і кожне дерево, яке було на полі, що в довкіллі, у його межах, – Авраамовою власністю перед синами Хетовими та всіма, які входили до міста. Після цього поховав Авраам Сарру, свою дружину, в подвійній печері на полі, що напроти Мамврії (це Хеврон), у землі Ханаанській. Так Хетовими синами було закріплено за Авраамом поле й печеру, що була на ньому, – як власність для поховання.
Буття,
Глава 23
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії