Читання 21 березня

Читання дня

Євангеліє

Негайно вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв’язавши Іісуса, відвели і видали Пілатові.

Пілат спитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.

І первосвященники звинувачували Його багато в чому.

Пілат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато звинувачень проти Тебе.

Але Іісус і на це нічого не відповідав, так що Пілат дивувався.

На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.

Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.

І народ почав кричати і просити Пілата про те, що він завжди робив для них.

Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?

Бо знав, що первосвященники через заздрість видали Його.

Та первосвященники підбурили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.

Пілат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?

Вони знову закричали: розіпни Його.

Пілат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Але вони ще дужче закричали: розіпни Його.

Тоді Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.

Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,

і одягли Його в багряницю, та сплівши терновий вінець, поклали на Нього;

і почали вітати Його: радуйся, Царю Іудейський!

І били Його тростиною по голові, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялись Йому.

Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’ясти.

І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.

І привели Його на місце Голгофу, що означає: Лобне місце.

І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.

Ті, що розпинали Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.

Була третя година і розп’яли Його.

І був напис вини Його: Цар Іудейський.

З Ним розп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.

І збулося слово Писання: і до злочинців причислений (Іс. 53,12).

Ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: ей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!

спаси Себе Самого і зійди з хреста.

Так само і первосвященники з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!

Христос, Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.

О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.

О дев’ятій годині Іісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Ламма савахфані? – що значить: Боже Мій! Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?

Деякі з тих, що тут стояли, почувши те, говорили: Він кличе Іллю.

А один побіг, наповнив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.

Іісус же, скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.

І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.

Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, що Він, так скрикнувши, іспустив дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.

Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними була і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,

які і тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Ієрусалима.

І як настав уже вечір,– бо була п’ятниця, тобто день перед суботою,–

прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Іісусового.

Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер?

І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.

Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.

Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 15

Апостол

Павел і Силуан і Тимофій – Фессалонікійській церкві в Богові Отці нашому і Господі Іісусі Христі:

благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.

Завжди по справедливості ми повинні дякувати Богові за вас, браття, тому що зростає віра ваша і примножується любов кожного, один до одного, між усіма вами,

так що ми самі хвалимось вами в церквах Божих, терпінням вашим і вірою в усіх гоніннях і скорботах, які ви переносите

на доказ того, що буде праведний суд Божий, щоб вам сподобитися Царства Божого, задля якого і страждаєте.

Бо праведно перед Богом – відплатити скорботою тим, що кривдять вас,

а вам, скривдженим,– відрадою разом з нами в явлення з неба Господа Іісуса з Ангелами сили Його,

Котрий у полум’яному вогні здійснює помсту тим, які не пізнали Бога і не підкоряються благовіствуванню Господа нашого Іісуса Христа,

які приймуть кару, вічну погибель, від лиця Господнього і від слави могутності Його,

коли Він прийде прославитись у святих Своїх і явиться дивним в день той у всіх вірувавших, бо ви повірили нашому свідченню.

За це і молимось завжди за вас, щоб Бог наш сподобив вас бути гідними покликання і здійснив усяке благовоління благості і діло віри в силі,

щоб прославилось ім’я Господа нашого Іісуса Христа у вас, і ви в Ньому, з благодаті Бога нашого і Господа Іісуса Христа.

Друге послання до фессалонікійців святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

Авраам вирушив звідти в землю на південь і поселився між Кадесом і Суром, – він замешкав у Ґерарах. І сказав Авраам про свою дружину Сарру: Вона моя сестра, оскільки побоявся сказати «вона моя дружина», щоби часом через неї його не вбили чоловіки міста. І послав Авімелех, цар Ґерар, і взяв Сарру.

І прийшов Бог до Авімелеха вночі уві сні й сказав: Ось ти вмираєш через жінку, яку ти взяв, бо вона живе з чоловіком. Авімелех не був із нею, тож він сказав: Господи, чи знищиш праведний народ, який через незнання грішить? Хіба ж не він мені сказав: Вона є моєю сестрою? І вона мені сказала: Він є моїм братом. З чистим серцем і з праведністю рук я зробив це.

А Бог сказав йому уві сні: Тож Я, знаючи, що з чистим серцем зробив ти це, пощадив тебе, щоб не згрішив ти проти Мене. Тому й не допустив Я, щоб ти був з нею. Тепер же поверни жінку чоловікові, бо він пророк; тож помолиться він за тебе, – і житимеш. Якщо ж не повернеш, – знай, що помреш ти і всі твої.

Авімелех встав уранці, закликав усіх своїх слуг і переказав усі ці слова в їхні вуха; тож усі люди дуже налякалися. Тож Авімелех покликав Авраама і сказав йому: Навіщо це ти нам зробив? Хіба згрішили ми чимось перед тобою, що ти навів на мене і на моє царство тяжкий гріх? Те, чого ніхто не робить, – ти зробив мені. Промовив Авімелех Авраамові: Що ти задумав, коли робив це? Авраам же промовив: Бо сказав я: Ось, на цьому місці немає пошани до Бога, тож мене вб’ють через мою дружину. Але вона й справді моя сестра – по батькові, але не по матері, і стала моєю дружиною. І сталося, коли вивів мене Бог з дому мого батька, то я сказав їй: Скрізь, куди лише підемо, кажи про мене, що це твій брат, – зроби мені таку ласку.

Тож Авімелех узяв тисячу дідрахм, овець і телят, рабів і рабинь, і дав Авраамові, й повернув йому Сарру, його дружину. І сказав Авімелех Авраамові: Ось, перед тобою моя земля; де лише буде тобі до вподоби, – там і перебувай. А Саррі сказав: Ось, дав я тисячу дідрахм твоєму братові, – це буде тобі на вшанування твоєї особи і всім, які з тобою; і завжди говори правду. Помолився Авраам до Бога, і зцілив Бог Авімелеха, його дружину та його рабинь – і вони почали народжувати. Тому що Господь справді замкнувk зовні кожну утробу в Авімелеховому домі через Сарру, Авраамову дружину.

 

Буття,
Глава 20

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії