Читання 20 березня

Читання дня

Євангеліє

Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити; але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.

І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, – прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.

Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?

Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.

Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.

Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.

Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло до погребіння.

Істинно кажу вам: по всьому світі, де буде проповідане це Євангеліє, буде сказано, на спомин про неї, і про те, що вона зробила.

І пішов Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, до первосвященників, щоб видати Його їм.

Вони ж, почувши, зраділи, і пообіцяли дати йому срібняків. І він шукав, як би в зручний час видати Його.

У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, учні сказали Йому: де хочеш їсти пасху? ми підемо і приготуємо.

І посилає двох з учнів Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,

і куди він увійде, скажіть господареві дому того: Учитель говорить: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?

І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.

І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.

Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.

І коли вони возлежали і їли, Іісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, той, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.

Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? і інший: чи не я?

Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцятьох, який вмочає зі Мною в блюдо.

Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б тій людині не родитися.

І коли вони їли, Іісус взяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.

І, взявши чашу та подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.

І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.

Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плода виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.

І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.

І сказав їм Іісус: цієї ночі всі ви спокуситеся про Мене, бо написано: уражу пастиря і розбіжаться вівці (Зах. 13,7).

По воскресінні ж Моєму, буду раніш за вас у Галілеї.

Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.

І говорить йому Іісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.

Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.

Прийшли до селища, що зветься Гефсіманія; і Він сказав учням Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.

І взяв з собою Петра, Якова та Іоанна; і почав жахатися й сумувати.

І сказав їм: смертельно сумує душа Моя; побудьте тут і пильнуйте.

І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минув Його час цей;

і говорив: Авва Отче! все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю; але не чого Я хочу, а чого Ти.

Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне! ти спиш? не міг ти пильнувати одної години?

Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.

І знову відійшов і молився, сказавши те саме слово.

І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі в них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.

І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.

Встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто видає Мене.

І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і книжників і старійшин.

Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.

І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Равві! Равві! і поцілував Його.

А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.

Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча і вдарив раба первосвященника і відсік йому вухо.

Тоді Іісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.

Кожний день Я бував з вами в храмі і вчив, і ви не брали Мене. Але хай збудуться Писання.

Тоді, залишивши Його, всі повтікали.

Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов вслід за Ним; і воїни схопили його.

Але він, покинувши покривало, нагий утік від них.

І привели Іісуса до первосвященника; і зібрались до нього всі первосвященники і книжники та старійшини.

Петро віддалік ішов вслід за Ним аж до середини двору первосвященника; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.

Первосвященники ж і весь синедріон шукали свідчення на Іісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.

Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не були достатні.

І деякі, вставши, неправдиво свідчили проти Нього і говорили:

ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.

Але й таке свідчення їхнє не було достатнім.

Тоді первосвященник став посередині і спитав Іісуса: що ж Ти нічого не відповідаєш? що вони проти Тебе свідчать?

Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященник спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?

Іісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, сидячого праворуч сили і грядущого на хмарах небесних.

Тоді первосвященник, розірвавши одяг свій, сказав: навіщо ще нам свідки?

Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі визнали Його повинним смерті.

І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.

Коли Петро був на дворі внизу, прийшла одна із служниць первосвященника

і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Іісусом Назарянином.

Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.

Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.

Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галілеянин, і мова твоя схожа.

Він же почав клястися і божитися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.

Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж двічі проспіває півень, тричі відречешся від Мене; і почав плакати.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 14

Апостол

Про часи ж і строки, браття, нема потреби вам писати,

бо ви самі достовірно знаєте, що день Господній так прийде, як злодій уночі.

Бо коли говоритимуть: мир і безпека, тоді несподівано спаде на них погибель, подібно як муки родів приходять на ту, що має в утробі, і не уникнуть.

Але ви, браття, не в темряві, щоб день застав вас, як злодій;

бо всі ви – сини світла і сини дня: ми – не сини ночі, ні темряви.

Отже, не будемо спати, як і інші, а будемо пильнувати і трезвитись.

Бо ті, що сплять, вночі сплять, і ті, що упиваються, вночі упиваються.

Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезі, одягнувшись у броню віри й любові та в шолом надії спасіння,

тому що Бог визначив нас не для гніву, а на одержання спасіння через Господа нашого Іісуса Христа,

Котрий помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, жили разом з Ним.

Тому втішайте один одного і повчайте один одного, як ви і робите.

Просимо ж вас, браття, поважати тих, що трудяться у вас, і предстоятелів ваших у Господі, і тих, що наставляють вас,

і шанувати їх з великою любов’ю за діло їхнє; будьте в мирі між собою.

Благаємо вас також, браття, наставляйте на розум безчинних, втішайте малодушних, підтримуйте слабких, будьте довготерпеливі до всіх.

Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло; але завжди дбайте про добро один одному і всім.

Завжди радійте.

Безперестанно моліться.

За все дякуйте: бо така про вас воля Божа у Христі Іісусі.

Духа не вгашайте.

Пророцтва не зневажайте.

Все досліджуйте, доброго держіться.

Утримуйтесь від усякого роду зла.

Сам же Бог миру хай освятить вас у всій повноті, і ваш дух і душа і тіло у всій цілості хай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Іісуса Христа.

Вірний, Хто прикликує вас, Котрий і сотворить це.

Браття! моліться за нас.

Вітайте всіх братів цілуванням святим.

Заклинаю вас Господом прочитати це послання всім святим браттям.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа з вами. Амінь.

 

Перше послання до фессалонікійців святого апостола Павла,
Глава 5

Старий Заповіт

А ввечері до Содома прибули два ангели. Лот сидів при содомській брамі. Побачивши їх, Лот пішов їм назустріч, вклонився обличчям до землі та сказав: Ось, панове, зайдіть до дому вашого раба і переночуйте, помийте ваші ноги, а вставши зранку, підете своєю дорогою. Та вони сказали: Ні, ми зупинимося на площі. Він же наполягав – тож завернули до нього і ввійшли до його дому. Він зробив їм гостину – напік їм опрісноків, і вони поїли перш ніж лягти спати.

А чоловіки міста, содомці – від малого до старого, увесь народ разом – оточили дім. Вони викликали Лота та й гукали до нього: Де ті чоловіки, які ввійшли до тебе вночі? Виведи їх до нас, щоб ми були з ними. Тож Лот вийшов до них до входу, замкнув за собою двері, а їм сказав: Ні, брати, не чиніть зла. Та є у мене дві дочки, з яких жодна не пізнала чоловіка – їх виведу до вас і робіть з ними все, що вам до вподоби. Лише цим мужам не робіть нічого поганого, – адже тому й увійшли під покрівлю мого будинку. Ті ж сказали: Відійди геть! Сам ти прийшов сюди жити, а не чинити суд. Тож тепер тобі більше зла заподіємо, ніж їм. Вони сильно налягали на чоловіка – Лота; і підступили, щоб вибити двері. Та мужі, висунувши руки, втягли Лота до себе, в дім, а двері будинку замкнули. На чоловіків же, які були перед дверима дому, наслали сліпоту – від малого до великого, – і ті вибились із сил, шукаючи дверей. А Лотові мужі сказали: Чи є хто тут із твоїх, – зяті, сини чи дочки, або, може, хтось інший з твоїх є у місті? Виведи [їх] з цього місця! Адже ми знищимо це місце, оскільки піднялося їхнє волання перед Господа; тож послав нас Господь знищити його. Лот вийшов і промовив до своїх зятів, які взяли його дочок, говорячи: Встаньте і вийдіть з цього місця, бо Господь знищить місто. Та його зятям здалося, що він жартує.

А коли настав світанок, ангели підганяли Лота, кажучи: Вставай, бери свою дружину, обох дочок, яких маєш, і виходь, аби і ти не загинув разом із беззаконнями міста. Вони перелякалися. Тож ангели схопили його за руку, і його дружину за руку, і обох його дочок за руки, – бо його помилувано [Господом]. І сталося, коли вивели їх звідти, то сказали: Рятуйj свою душу! Не оглядайся назад і не зупиняйся ніде в околиці. Рятуйся на горі, щоби раптом ти не був захоплений.

А Лот сказав їм: Прошу, Господи, оскільки Твій раб знайшов в Тебе милість, і Ти поширив Свою справедливість, яку чиниш для мене, щоб жила моя душа, аби не захопило мене лихо і я не загинув, адже я не зможу врятуватися на горі! Ось близько це місто, куди я можу втекти; воно мале, там я врятуюся. Хіба ж воно не маленьке? І житиме душа моя. І сказав йому: Ось Я поважаю твою особу і це слово, щоб не знищити місто, про яке ти сказав; отже, мерщій рятуйся там, бо не зможу здійснити справу, доки ти не ввійдеш туди. Тому дав назву тому місту – Сиґор.

Сонце зійшло над землею, і Лот увійшов до Сиґора, а Господь послав дощ на Содом і Гоморру – сірку й вогонь від Господа з неба; і зруйнував ті міста й усю околицю, всіх мешканців міст і все, що виростало із землі. А його дружина озирнулася назад – і стала соляним стовпом.

Вранці Авраам поспішив до місця, де стояв перед Господом, поглянув в напрямку Содома й Гоморри та навколишньої землі і побачив: аж ось – підноситься полум’я з землі, наче дим з печі. І сталося, що коли знищував Бог усі міста околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з місця спустошення, коли Господь знищував міста, в яких жив Лот.

Вийшов Лот із Сиґора і поселився на горі – сам та його обидві дочки з ним. Оскільки побоявся жити в Сиґорі, то оселився в печері – сам та обидві його дочки з ним. Якось сказала старшадочка молодшій: Батько наш старий, і немає нікого на землі, хто ввійшов би до нас – за звичаєм всієї землі. Давай напоїмо нашого батька вином, переспимо з ним і воскресимо нащадків від нашого батька. Тож тієї ночі напоїли свого батька вином, і старша, ввійшовши, переспала зі своїм батьком тієї ночі; і не знав він, коли вона лягла й коли встала. А наступного дня трапилося, що старша сказала молодшій: Ось, я вчора переспала з батьком; напоїмо його вином і цієї ночі, і ти ввійдеш, переспиш з ним, та й воскресимо нащадків від нашого батька. Тож вони і цієї ночі напоїли свого батька вином, і, ввійшовши, молодша переспала зі своїм батьком; і не знав він, коли вона лягла й коли встала.

І обидві Лотові дочки завагітніли від свого батька. Старша народила сина й дала йому ім’я – Моав, говорячи: Від батька мого. Він – батько моавійців аж до сьогодні.  Народила і молодша сина й дала йому ім’я Аммон: син мого роду. Він – батько аммонійців аж до сьогодні.

 

Буття,
Глава 19

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії