Читання 17 березня

Читання дня

Євангеліє

Коли наблизились до Ієрусалима, до Віффагії та Віфанії, до гори Єлеонської, Іісус посилає двох з учнів Своїх і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ніхто з людей не сідав; відв’язавши його, приведіть.

І якщо хто скаже вам: що це ви робите? – відповідайте, що він потрібний Господу; і відразу пошле його сюди.

Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його.

І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите? навіщо відв’язуєте осля?

Вони відповідали їм, як звелів Іісус; і ті відпустили їх.

І привели осля до Іісуса; і поклали на нього одяг свій; Іісус сів на нього.

Багато ж людей стелили свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встеляли ними дорогу.

І ті, які йшли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, вигукували: осанна! благословен, Хто йде в ім’я Господнє!

Благословенне грядуще в ім’я Господа царство отця нашого Давида! осанна у вишніх!

І ввійшов Іісус в Ієрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов з дванадцятьма до Віфанії.

На другий день, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів;

і, побачивши здалеку смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не настав час для збирання смокв.

 І сказав їй Іісус: віднині хай ніхто не споживає твоїх плодів довіку. І чули те учні Його.

Прийшли до Ієрусалима. Іісус, увійшовши в храм, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняльників, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав;

і не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ.

І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр 7,11).

Почули це книжники і первосвященники і шукали, як би погубити Його, бо боялись Його, тому що весь народ дивувався Його вченню.

Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.

Уранці, проходячи мимо, побачили, що смоковниця всохла до кореня.

І, згадавши, Петро сказав Йому: Равві! дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.

Іісус, відповідаючи, говорить їм:

майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: підведись і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом,– буде йому, що тільки скаже.

Тому кажу вам: усе, чого попросите в молитві, вірте, що одержите,– і буде вам.

І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний простив вам провини ваші.

Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших.

Прийшли знову до Ієрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященники і книжники, і старійшини і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? і хто дав Тобі владу робити це?

Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.

Хрещення Іоаннове з небес було чи від людей? відповідайте Мені.

Вони міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?

а сказати: від людей – боялись народу, бо всі вважали, що Іоанн воістину був пророк.

І сказали у відповідь Іісусові: не знаємо. Тоді Іісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 11

Апостол

Ви самі знаєте, браття, про наш вхід до вас, що він не був марний;

але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филипах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом.

Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства;

але, як Бог удостоїв нас того, щоб доручити нам благовіствування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Котрий випробовує серця наші.

Бо ніколи не було в нас перед вами ні лестощів, як ви знаєте, ні наміру користолюбства: Бог свідок!

Не шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших:

ми могли прийти з поважністю, як Апостоли Христові, але були тихі серед вас, подібно як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми.

Так ми, з прихильності до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі наші, тому що ви стали нам любі.

Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш і виснаження: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповідували вам благовістя Боже.

Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих,

тому що ви знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх,

ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Котрий покликав вас у Своє Царство і славу.

Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що, прийнявши від нас почуте слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як слово Боже, яким воно є (істинно), яке і діє у вас, віруючих.

Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Іісусі, які знаходяться в Іудеї, тому що і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, як і ті від іудеїв,

котрі вбили і Господа Іісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не угождають, і всім людям противляться,

котрі забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це наповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця.

Ми ж, браття, розлучившись з вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше.

І тому ми, я Павел, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана.

Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Іісусом Христом у пришестя Його?

Бо ви – слава наша і радість.

 

Перше послання до фессалонікійців святого апостола Павла,
Глава 2

Старий Заповіт

Сара, Аврамова дружина, не народжувала йому. Та була в неї рабиня-єгиптянка на ім’я Агар. Тож Сара сказала Аврамові: Ось стримав мене Господь, щоб не родити. Тому увійди до моєї рабині, щоб мати від неї дітей. І Аврам послухав голосу Сари. Аврамова дружина Сара – по десятьох роках проживання Аврама в землі Ханаанській – взяла Агар, свою рабиню-єгиптянку, та віддала її Аврамові, своєму чоловікові, за жінку.

Він увійшов до Агари, – і вона зачала. І коли вона побачила, що вагітна, то її господиня відчула від неї зневажливе ставлення. Тож Сара сказала Аврамові: Я скривджена тобою. Я віддала свою рабиню до твого лона, та вона, відчувши, що завагітніла, почала мене зневажати. Нехай Бог розсудить між мною і тобою. Аврам же відповів Сарі: Ось твоя рабиня в твоїх руках. Роби з нею все, що тобі до вподоби. Після цього Сара поводилася з нею суворо – і та втекла з-перед її обличчя.

Та її знайшов ангел Господа Бога біля джерела води в пустелі, біля джерела на дорозі до Сура. І сказав їй Господній ангел: Агаро, Сарина рабине Сарина, звідки йдеш і куди прямуєш? Вона ж відповіла: Я втікаю з-перед обличчя Сари, моєї господині. А Господній ангел їй сказав: Повернися до своєї господині й будь покірною в її руках. Сильно розмножуg твоє потомство, – промовив до неї Господній ангел, – і не порахувати його – таким численним воно буде. І сказав їй Господній ангел: Ось ти завагітніла й народиш сина, і даси йому ім’я Ізмаїл, бо почув Господь про твоє приниження. Він буде людиною-кочовиком. Руки його – на всіх, і руки всіх – на ньому; він житиме перед обличчям усіх своїх братів.

І прикликала Агар Ім’я Господа, Який розмовляв із нею: Ти – Бог, Який побачив мене. Оскільки вона сказала: Побачила перед собою Того, Хто з’явився мені. Ось чому і назвала джерело – Джерело, біля якого я бачила. Це між Кадисом і Варадом.

І народила Агар Аврамові сина; і Аврам дав ім’я своєму синові, якого народила йому Агар, – Ізмаїл. Аврамові ж було вісімдесят шість років, коли Агар народила Аврамові Ізмаїла.

 

Буття,
Глава 16

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії