Читання 15 березня

Читання дня

Євангеліє

Через кілька днів знову прийшов Він до Капернаума; і чути було, що Він у домі.

Зразу ж зібралося багато людей, так що вже біля дверей не було місця; і Він говорив їм слово.

І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо;

і, не маючи можливості наблизитись до Нього через багатолюдність, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, прокопавши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений.

Іісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо! прощаються тобі гріхи твої.

Тут сиділи деякі з книжників і помишляли в серцях своїх:

що Він так богохульствує? хто може прощати гріхи, крім одного Бога?

Іісус, відразу дізнавшись духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших?

Що легше? чи сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?

Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– говорить розслабленому:

тобі кажу: встань, візьми постіль твою і йди до дому твого.

Він зразу ж встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи нічого такого ми не бачили.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 2, вірші 1–12

Апостол

І: на початку Ти, Господи, заснував землю, і небеса – діло рук Твоїх;

вони загинуть, а Ти перебуваєш, і всі постаріють, як риза,

і як одежу згорнеш їх, і зміняться; але Ти Той самий, і літа Твої не скінчаться.

Кому коли з Ангелів сказав Бог: сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх?

Чи не всі вони є службові духи, що посилаються служити тим, які мають успадкувати спасіння?

Тому ми повинні бути особливо уважні до того, що чули, щоб не відпасти.

Бо коли слово, сповіщене через Ангелів, було тверде, і всякий злочин і непослух одержували справедливу кару,

то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочатку проповідане Господом, ствердилось у нас тими, хто чув від Нього.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 1, вірші 10 – глава 2, вірші 3.

Старий Заповіт

Сталося це за царювання Амарфала – царя Сенаара, Аріоха – царя Елласара, Ходолоґомора – царя Елама і Тарґала – царя народів, які розпочали війну з Варом – царем Содома, і з Варсою – царем Гоморри, і Сенааром – царем Адми, і Сумовором – царем Севоїму, і царем Бали (це Сиґор). Всі вони змовилися в Соляній долині (це Соляне море). Дванадцять років вони служили Ходолоґоморові, а на тринадцятий рік повстали.

Та на чотирнадцятий рік прийшов Ходолоґомор і царі, які з ним, вибили велетнів, котрі в Астарот-Карнаїні, й сильні народи разом з ними, і омейців, які в місті Саві, і хорейців, що в горах Сеїр, – аж до модринового дерева Фарана, що в пустелі. І повернувшись, рушили до Джерела суду (це Кадес) і вигубили всіх володарів Амалика та аморейців, які проживали в Асасан-Тамарі. Та виступив цар Содома і цар Гоморри, а також цар Адми, цар Севоїма й цар Бали (це Сиґор), і вони вишикувалися до бою з ними в Соляній долині: проти Ходолоґомора – царя Елама, Тарґала – царя народів, Амарфала – царя Сенаара і Аріоха – царя Елласара. Чотири царі проти п’ятьох. А Соляна долина – це джерела, родовища смоли. Цар Содома і цар Гоморри втекли – і попадали туди; хто ж залишився, втік в гірську місцевість. А ті захопили всіх содомських і гоморрських коней, всю їхню поживу та забралися геть. Захопили також і Лота, сина Аврамового брата, бо він жив у Содомі, його майно та й відійшли.

Та хтось із тих, які врятувалися, прийшов і сповістив про це Аврамові – чужинцеві, котрий проживав біля дуба аморейця Мамвре, брата Есхола і брата Авнана, які були союзниками Аврама. Почувши, що взяли в полон Лота, його брата, Аврам перерахував усіх своїх, які народилися в його домі, – триста вісімнадцять, – і кинувся в погоню за ними до Дана. Напав на них уночі – він та його слуги, побив їх і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч від Дамаска. Тож він повернув кожного содомського коня, повернув Лота, свого брата, його маєток, жінок та інших людей.

Після того, як Аврам повернувся з битви з Ходолоґомором і царями, які з ним, то цар Содома вийшов йому назустріч до долини Сави (це Царська долина). І Мелхиседек, цар Салима, виніс хліб і вино; він був священиком Всевишнього Бога. Тож поблагословив Аврама і сказав: Благословенний Аврам Всевишнім Богом, Який створив небо і землю; і благословенний Всевишній Бог, Який віддав твоїх ворогів тобі в руки. І Аврам дав йому десятину з усього.

А цар содомський сказав Аврамові: Передай мені чоловіків, а коней візьми собі. Та Аврам сказав содомському цареві: Я простягну руку свою до Бога Всевишнього=, Який створив небо і землю: від шнурка до ремінця взуття не візьму з усього твого, щоб не сказав ти: Я збагатив Аврама. Лише те, що спожили юнаки, і частку людей, які ходили зі мною: Есхол, Авнан і Мамвре, – хай вони візьмуть свою частку.

Буття,
Глава 14

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії