Читання 12 березня

Читання дня

Євангеліє

Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Ієрусалима,

і, побачивши деяких з учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли.

Бо фарисеї і всі іудеї, додержуючись передань старців, не їдять, не помивши старанно рук;

і, прийшовши з торгу, не їдять, не обмившись. Є і багато іншого, чого вони прийняли дотримуватись: пильнувати обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.

Потім питають Його фарисеї і книжники: чому учні Твої не роблять за переданням старців, а їдять хліб немитими руками?

Він сказав їм у відповідь: добре пророкував про вас, лицемірів, Ісаія, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене,

але марно шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських (Іс. 29,13).

Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмивання чаш і кухлів, і робите багато іншого, цьому подібного.

І сказав їм: чи добре, що ви відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?

Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).

А ви кажете: хто скаже батькові чи матері: корван, тобто дар Богові те, чим би ти від мене користувався,

тому ви вже дозволяєте нічого не робити для батька свого або матері своєї,

відкидаючи слово Боже переданням вашим, яке ви встановили; і робите багато чого, цьому подібного.

І, покликавши весь народ, говорив їм: слухайте Мене всі і розумійте:

ніщо з того, що входить в людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, те оскверняє людину.

Якщо хто має вуха слухати, хай слухає!

І коли Він увійшов у дім від народу, учні Його спитали Його про притчу.

Він сказав їм: невже і ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?

Бо входить їй не в серце, а в черево, і виходить геть, чим знищується всяка їжа.

Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.

Бо з середини, із серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,

крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство,–

все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.

І, попростувавши звідти, прийшов у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось впізнав Його; але не міг утаїтися.

Бо почула про Нього жінка, в якої дочка одержима була нечистим духом, і, прийшовши, припала до ніг Його;

а жінка та була язичниця, родом сірофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

Іісус же сказав їй: дай перше насититись дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.

Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти у дітей.

І сказав їй: за це слово, іди; біс вийшов із твоєї дочки.

І, прийшовши до свого дому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить на постелі.

Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Іісус знову пішов до моря Галілейського через околиці Десятиграддя.

Привели до Нього глухого і гугнявого і благали Його, щоб поклав на нього руку.

Іісус, одвівши його вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, плюнувши, доторкнувся до язика його;

і, піднявши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто: відкрийся.

І відразу відкрився у нього слух і розв’язались пута язика його, і почав говорити чисто.

І наказав їм, щоб нікому не розказували. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.

І надто дивувалися та говорили: все добре робить,– глухим дає чути, і німим – говорити.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 7

Апостол

Бажаю, щоб ви знали, який подвиг я маю заради вас і заради тих, котрі в Лаодікії та Ієраполі, і заради всіх, хто не бачив обличчя мого в тілі,

щоб утішилися серця їхні, з’єднані в любові для всякого багатства досконалого розуміння, для пізнання тайни Бога і Отця і Христа,

в Якому приховані всі скарби премудрості й відання.

Це я кажу для того, щоб хтонебудь не обманув вас улесливими словами;

бо я, хоч і відсутній тілом, але духом перебуваю з вами і радію, коли бачу благоустрій і твердість вашої віри в Христа.

Тому, як ви прийняли Христа Іісуса Господа, так і ходіть у Ньому,

будучи укорінені і утверджені в Ньому та зміцнені у вірі, як ви навчені, збагачуючись у ній з подякою.

Глядіть, браття, щоб хто не звабив вас філософією й пустою оманою, за переказом людським, за стихіями світу, а не за Христом;

бо в Ньому живе уся повнота Божества тілесно,

і ви маєте повноту в Ньому, Котрий є глава всякого начальства і власті.

В Ньому ви і обрізані нерукотворним обрізанням, зняттям гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим;

будучи поховані з Ним у хрещенні, в Ньому ви і разом воскресли вірою в силу Бога, Котрий воскресив Його з мертвих,

і вас, що були мертві в гріхах і в необрізанні плоті вашої, оживив разом з Ним, простивши нам усі гріхи,

знищивши вченням рукопис, що був про нас і проти нас, і Він взяв його із середовища і прибив до хреста;

забравши сили у начальств і властей, владно віддав їх на ганьбу, подолавши їх Собою.

Отож хай ніхто не осуджує вас за їжу або пиття, чи за яке свято, або за новий місяць, або за суботу:

це – тінь майбутнього, а тіло  – у Христі.

Хай ніхто не зваблює вас самовільною смиренномудрістю та служінням Ангелів, втручаючись в те, чого не бачив, безрозсудно величаючись тілесним своїм розумом

і не тримаючись голови, від якої все тіло, з’єднуване і зміцнюване суглобами та зв’язками, росте зростом Божим.

Отже, якщо ви з Христом померли для стихій світу, то для чого ви, як ті, що живуть у світі, дотримуєтесь постанов:

не доторкуйся, не вкушай, не торкайся

(що все знищується від вживання), за заповідями та вченням людським?

Це має тільки вигляд мудрості в самовільному служінні, смиренномудрості та виснаженні тіла, в деякому нехтуванні про насичення плоті.

 

Послання до колосян святого апостола Павла,
Глава 2

Старий Заповіт

Вся земля мала одну мову й одні слова для всіх. І сталося, коли мандрували люди зі сходу, то знайшли рівнину в Сеннаарській землі й там оселилися. І сказали вони одне одному: Давайте, наробимо цегли і випалимо її у вогні. І була їм цегла замість каменю, а смола була їм замість розчину. Давайте, – сказали вони, – збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягатиме неба, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по поверхні всієї землі.

І зійшов Господь побачити місто й вежу, яку будували людські сини. І сказав Господь: Ось рід один і мова одна в усіх; та ось почали робити, і тепер усе, що тільки забажають зробити, буде їм під силу. Тож давайте, зійшовши, помішаємо там їхню мову, щоб ніхто не міг розуміти мови ближнього. І розсіяв їх звідти Господь по поверхні всієї землі, й вони перестали будувати місто і вежу. Тому-то й названо його Замішання%, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь Бог по поверхні всієї землі.

Ось родовід Сима: Симові було сто років, коли породив Арфаксада, – через два роки після потопу. І прожив Сим після того, як породив він Арфаксада, п’ятсот років; і породив синів та дочок; і помер.

Арфаксад прожив сто тридцять п’ять років, – і породив Каїнана. І прожив Арфаксад після того, як породив він Каїнана, чотириста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. Каїнан прожив сто тридцять років – і породив Салу. І прожив Каїнан після того, як породив він Салу, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. Сала прожив сто тридцять років – і породив Евера. І прожив Сала після того, як породив він Евера, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер.

Евер прожив сто тридцять чотири роки – і породив Фалека. І прожив Евер після того, як породив він Фалека, триста сімдесят років, і породив синів та дочок; і він помер.

Фалек прожив сто тридцять років – і породив Раґава. І прожив Фалек після того, як породив він Раґава, двісті дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.

Раґав прожив сто тридцять два роки – і породив Серуха. І прожив Раґав після того, як породив він Серуха, двісті сім років, і породив синів та дочок; і він помер.

Серух прожив сто тридцять років – і породив Нахора. І прожив Серух після того, як породив він Нахора, двісті років, і породив синів та дочок; і він помер.

Нахор прожив сімдесят дев’ять років – і породив Тару. І прожив Нахор після того, як породив він Тару, сто двадцять дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.

Тара прожив сімдесят років – і породив Аврама, Нахора й Арана.

Ось родовід Тари: Тара породив Аврама, Нахора й Арана; Аран породив Лота. Аран помер раніше за Тару, свого батька, в землі, в якій народився, в Халдейському краю. І взяли Аврам і Нахор собі дружин: ім’я Аврамової дружини – Сара, а ім’я Нахорової дружини – Мелха, дочка Арана, який був батьком Мелхи і батьком Єсхи. Сара була неплідна і не народжувала дітей. І взяв Тара Аврама, свого сина, і свого внука Лота, Аранового сина, і Сару – свою невістку, дружину свого сина Аврама, – і вивів їх з Халдейської землі, щоб піти в Ханаанську землю; він дійшов аж до Харана та й поселився там. І було всього днів Тари в Харані двісті п’ять років; і помер Тара в Харані.

Буття,
Глава 11

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії