Читання 11 березня

Читання дня

Євангеліє

Звідти вийшов Він і прийшов у Свою вітчизну; за Ним йшли учні Його.

Коли настала субота, Він почав учити в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Нього це? що за премудрість дана Йому, і як діються такі чудеса руками Його?

Чи не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут між нами Його сестри? І спокушалися про Нього.

Іісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки у вітчизні своїй і у родичів і в домі своїм.

І не міг сотворити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.

І дивувався з невір’я їхнього; потім ходив по навколишніх селах і навчав.

І, покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє; і дав їм владу над нечистими духами.

І заповідав їм нічого не брати в дорогу, крім одного посоха: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,

а взуватися в просте взуття і не носити двох одеж.

І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не вийдете з того місця.

І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, в свідчення на них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день суду, ніж місту тому.

Вони пішли і проповідували покаяння;

виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.

Цар Ірод, почувши про Іісуса (бо Його ім’я стало відомим), говорив: це Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.

Одні говорили: це Ілля, а інші говорили: це пророк, або як один з пророків.

Ірод же, почувши, сказав: це Іоанн, якого я обезглавив; він воскрес з мертвих.

Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоанна і ув’язнив його в темницю за Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.

Бо Іоанн говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.

Іродіада ж, гніваючись на нього, хотіла вбити його; та не могла.

Бо Ірод боявся Іоанна, знаючи, що він муж праведний і святий, і беріг його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.

Настав зручний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет вельможам своїм, тисячоначальникам і старійшинам Галілейським,–

дочка Іродіади увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівиці: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі;

і клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.

Вона вийшла і спитала у матері своєї: чого просити? Та відповіла: голову Іоанна Хрестителя.

Вона відразу ж пішла з поспіхом до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоанна Хрестителя.

Цар засмутився, але заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.

І негайно, пославши зброєносця, цар звелів принести голову його.

Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівиці, а дівиця віддала її матері своїй.

Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.

І зібрались Апостоли до Іісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.

Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.

І вирушили в безлюдне місце в човні одні.

Народ побачив, як вони відправлялись, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.

Іісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав учити їх багато.

І коли минуло багато часу, учні Його, підійшовши до Нього, казали: місце тут безлюдне, а час уже пізній,–

відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба, бо їм нічого їсти.

Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: хіба нам піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?

Але Він спитав у них: скільки у вас є хлібів? підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.

Тоді звелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.

І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.

Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, піднявши очі на небо, благословив і розламав хліби і дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини поділив на всіх.

І всі їли, і наситились.

І набрали кусків хліба і решток від риб дванадцять повних кошиків.

Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.

І зразу наказав учням Своїм увійти в човен і переправитись раніше на той бік до Віфсаїди, поки Він відпустить народ.

І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.

Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.

І побачив, як вони терпіли біду у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько ж четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.

Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.

Бо всі бачили Його і полякались. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьортеся: це Я, не бійтеся!

І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно дивувались в собі,

бо не зрозуміли чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.

І, переправившись, прибули в землю Геннісаретську і пристали до берега.

Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,

оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де Він, як чутно було, знаходився.

І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, клали недужих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і котрі доторкались до Нього, зцілялись.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 6

Апостол

Павел, з волі Божої Апостол Іісуса Христа, і Тимофій брат,

перебуваючим у Колосах святим і вірним браттям у Христі Іісусі:

благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа. Дякуємо Богові і Отцеві Господа нашого Іісуса Христа, завжди молячись за вас,

почувши про віру вашу в Христа Іісуса та про любов до всіх святих,

у надії на уготоване вам на небесах, про що ви раніше чули в правдивому слові благовістя,

яке перебуває у вас, як і у всьому світі, та приносить плід, і зростає, як і між вами, від того дня, коли ви почули і пізнали благодать Божу в істині,

як і навчилися від Єпафраса, улюбленого співпрацівника нашого, вірного для вас служителя Христового,

котрий і сповістив нас про любов вашу в дусі.

Тому і ми з того дня, як почули про це, не перестаємо молитися за вас і просити, щоб ви наповнювались пізнанням волі Його, в усякій премудрості й розумінні духовному,

щоб поводились достойно Бога, у всьому угождаючи Йому, приносячи плід у всякому доброму ділі та зростаючи у пізнанні Бога,

зміцнюючись усякою силою за могутністю слави Його, в усякому терпінні й великодушності з радістю,

дякуючи Богові і Отцеві, Котрий покликав нас до участі в спадщині святих у світлі,

визволив нас від влади темряви і ввів у Царство улюбленого Сина Свого,

у Котрому ми маємо викуплення Кров’ю Його і прощення гріхів,

Котрий є образ Бога невидимого, народжений раніше всякого творіння;

бо Ним створене все, що на небесах і що на землі, видиме і невидиме: чи престоли, чи господства, чи начальства, чи власті,– все Ним і для Нього створено;

і Він є раніш усього, і все Ним стоїть.

І Він є глава тіла Церкви; Він – початок, первісток з мертвих, щоб мати Йому в усьому першість,

бо благоугодно було Отцю, щоб у Ньому була всяка повнота,

і щоб посередництвом Його примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров’ю хреста Його, і земне і небесне.

І вас, що були колись відчуженими й ворогами, за схильністю до лихих діл,

нині примирив у тілі Плоті Його, смертю Його, щоб поставити вас святими й непорочними і невинними перед Собою,

коли тільки перебуваєте твердими і непохитними у вірі, і не відпадаєте від надії благовістя, яке ви чули, яке сповіщено всьому творінню піднебесному, якого я, Павел, зробився служителем.

Нині радію в стражданнях моїх за вас і поповнюю недостаток у плоті моїй скорбот Христових за Тіло Його, яке є Церква,

котрої я зробився служителем за домобудівництвом Божим, дорученим мені для вас, щоб виконати слово Боже,

тайну, приховану від віків і родів, нині ж відкриту святим Його,

котрим Бог благоволив показати, яке багатство слави в тайні цій для язичників, яка є Христос у вас, надія слави,

Котрого ми проповідуємо, наставляючи всяку людину та навчаючи всякої премудрості, щоб показати кожну людину досконалою в Христі Іісусі;

для чого я і працюю і подвизаюся силою Його, діючою в мені могутньо.

 

Послання до колосян святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

Ось родовід синів Ноя: Сима, Хама і Яфета. У них після потопу народилися сини.

Яфетові сини: Ґамер, Маґоґ, Мадай, Йован, Еліса, Товел, Мосох і Тірас. Ґамерові сини: Асханаз, Ріфат і Торґама. Йованові сини: Еліса і Тарсіс, кітійці та родійці. З них відокремилися острови народів у їхній землі – кожний за мовою у своїх племенах і у своїх народах.

Сини Хама: Хус і Месраїм, Фуд і Ханаан. Сини Хуса: Сава, Евіла, Савата, Реґма і Саваката. Сини Реґми: Сава і Дадан. А Хус породив Неврода. Він дав початок велетням на землі. Він був велетнем-мисливцем перед Господом Богом. Тому-то й говорять: Як Неврод – велетень-мисливець перед Господом. А початком його царства були: Вавилон, Орех, Архад і Халанне в Сеннаарській землі. З тієї землі вийшов Ассур і заснував Ніневію, місто Роовот, Калах і Дасем, що між Ніневією та Калахом, – це велике місто. А Месраїм дав початок лудиїмцям, енеметиїмцям, лавиїмцям, нефталиїмцям, патросониїмцям, хаслониїмцям, звідки вийшли филистимці, та кафторійцям. Ханаан же породив Сидона, первородного, і Хета, Євусея, Аморея, Ґерґесея, Евея, Арукея, Асенея, Арадія, Самарея і Аматі. І після цього розсіялися племена ханаанців. А кордони ханаанців простягалися від Сидона аж до Ґерар й Ґази, сягали до Содома і Гоморри, до Адми і Севоїма – аж до Ласа. Оце сини Хама – за їхніми племенами і за мовами їхніми – за їхніми землями та за їхніми народами.

І в Сима, батька всіх синів Еверових, старшого брата Яфета, – в нього також народилися сини. Ось Симові сини: Елам, Ассур, Арфаксад, Луд, Арам і Каїнан. А сини Арама: Ос, Ул, Ґатер і Мосох. Арфаксад же породив Каїнана, і Каїнан породив Салу, Сала породив Евера. А в Евера народилося двоє синів: ім’я одного – Фалек, бо в його дні поділилася земля; ім’я ж його брата – Єктан. А Єктан породив Елмодада, Салефа, Асармота, Яраха, і Одорру, Айзила, Деклу, Авімеїла, Савева, Уфіра, Евілу і Йовава. Всі вони – сини Єктана. Їхнє поселення простягалося від Масси до Софира – східної гори. Це – сини Сима: за їхніми племенами, за їхніми мовами, за їхніми землями та за їхніми народами.

Це племена синів Ноя – за їхніми поколіннями, за їхніми народами. Від них після потопу розсіялися острови народів на землі.

Буття,
Глава 10

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії