Читання 8 березня

Читання дня

Євангеліє

На другий день Іісус захотів йти до Галілеї, і знаходить Филипа і каже йому: йди за Мною.

Филип же був з Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.

Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Котрого писали Мойсей у законі і пророки, Іісуса, сина Йосифа, з Назарету.

Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарету? Филип говорить йому: піди і подивись.

Іісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.

Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Іісус відповів йому: перш ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.

Нафанаїл відповів Йому: Равві! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів.

Іісус сказав йому у відповідь: ти віриш, тому що Я тобі сказав: Я бачив тебе під смоковницею; побачиш більше цього.

І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і Ангелів Божих, які піднімаються і спускаються до Сина Людського.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 1, вірші 43-51

Апостол

Вірою Мойсей, досягнувши віку, відмовився називатися сином дочки фараонової,

і захотів краще страждати з народом Божим, ніж мати тимчасову гріховну насолоду,

і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.

І що ще скажу? Не вистачить мені часу, щоб розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Ієффая, про Давида, Самуїла та (інших) пророків,

які вірою перемагали царства, творили правду, одержували обітниці, закривали пащі левів,

гасили силу вогню і уникали вістря меча, зміцнювались від немочі, були сильні на війні, проганяли полки чужинців;

жінки одержували померлих своїх воскреслими; інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще воскресіння;

інші зазнали наруги та побоїв, а також кайданів і темниці,

були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, скиталися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення;

ті, котрих весь світ не був достойний, скиталися по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі.

І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного,

тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалості.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 11, вірші 24–26, Глава 12, вірші 1-32

Старий Заповіт

І сказав Господь Бог Ноєві: Увійди ти і вся твоя родина в ковчег, оскільки Я побачив, що ти праведний переді Мною в цьому роді. З чистої худоби введи до себе по сім: самців і самиць; а з худоби нечистої – по парі: самців і самиць. І з птахів небесних чистих – по сім, самців і самиць; а з птахів нечистих – по парі, самців і самиць, щоби прогодувати потомство для всієї землі. Бо ще сім днів – і Я пошлю дощ на землю на сорок днів і сорок ночей, і знищу з поверхні землі кожну істоту, яку Я створив. І зробив Ной усе, що заповів йому Господь Бог.

Ной же мав шістсот років, – і настав водний потоп на землі. Тож з огляду на води потопу Ной ввійшов у ковчег, а з ним його сини, його дружина і дружини його синів. І з птахів, і з чистої худоби, і з нечистої худоби, і з усіх плазунів, які на землі, по двоє ввійшли у ковчег до Ноя, – самець і самиця, – як і звелів йому Бог.

І сталося, що через сім днів води потопу ринули на землю. На шестисотому році життя Ноя, другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, – цього дня відкрилися всі джерела безодні, й повідчинялися загати небесні. І сорок днів та сорок ночей ішов дощ на землю. В той день Ной, сини Ноя – Сим, Хам і Яфет, і дружина Ноя, а з ним – три дружини його синів увійшли в ковчег. І всі звірі за родом, вся худоба за родом, всякий плазун, який повзає по землі, за родом, і всякий птах за родом увійшли в ковчег до Ноя по парах з кожної істоти, в якій є дух життя. І ті, які входили, з кожної істоти ввійшли самець і самиця, – так, як заповів Ноєві Бог. І закрив Господь Бог знадвору ковчег. І був потоп на землі сорок днів і сорок ночей; і прибула вода, і підхопила ковчег, і піднявся він із землі. Вода набирала сили, її надзвичайно побільшало на землі, а ковчег носило по поверхні води. Все більше і більше прибувала вода на землі й покрила всі високі гори, що були під небом; вода піднялася і покрила всі найвищі гори товщею води в п’ятнадцять ліктів. І вимерло всяке створіння, яке рухається по землі: з птахів, худоби, звірів, і всякий плазун, який повзає по землі, і кожна людина. Тож все, що має дух життя, – все, що було на суші, – вимерло. І знищена була всяка істота, яка на поверхні всієї землі, – від людини до худоби, плазунів і небесних птахів, – були вигублені вони із землі. Залишився тільки Ной і ті, хто був з ним у ковчезі. І здіймалася вода над землею сто п’ятдесят днів.

Буття,
Глава 7

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії