Читання 6 березня

Читання дня

Євангеліє

Через кілька днів знову прийшов Він до Капернаума; і чути було, що Він у домі.

Зразу ж зібралося багато людей, так що вже біля дверей не було місця; і Він говорив їм слово.

І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо;

і, не маючи можливості наблизитись до Нього через багатолюдність, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, прокопавши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений.

Іісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо! прощаються тобі гріхи твої.

Тут сиділи деякі з книжників і помишляли в серцях своїх:

що Він так богохульствує? хто може прощати гріхи, крім одного Бога?

Іісус, відразу дізнавшись духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших?

Що легше? чи сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?

Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– говорить розслабленому:

тобі кажу: встань, візьми постіль твою і йди до дому твого.

Він зразу ж встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи нічого такого ми не бачили.

І вийшов Іісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і Він учив їх.

Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів біля митниці, і сказав йому: йди за Мною. І він, вставши, пішов за Ним.

І коли Іісус возлежав у домі його, возлежали з Ним і учні Його і багато митарів та грішників: бо багато їх було, і вони йшли за Ним.

Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили учням Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками?

Почувши це, Іісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, а хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.

Учні Іоаннові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоаннові та фарисейські постять, а Твої учні не постять?

І сказав їм Іісус: чи можуть постити сини чертогу шлюбного, коли з ними наречений? Доки з ними наречений, не можуть постити.

Прийдуть же дні, коли відбереться від них наречений, і тоді поститимуть у ті дні.

Ніхто до старої одежі не пришиває латки з нової тканини: інакше нове пришите віддере від старого, і дірка буде ще гірша.

І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові.

І довелось Йому в суботу проходити засіяними полями; і учні Його дорогою почали рвати колоски.

І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити?

Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, зголоднів сам і ті, що були з ним?

Як увійшов він у дім Божий за первосвященника Авіафара і їв хліби предложення, яких не повинен їсти ніхто, крім священників, і дав тим, що були з ним?

І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи; тому Син Людський є господар і суботи.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 2

Апостол

Павел і Тимофій, раби Іісуса Христа, всім святим у Христі Іісусі, перебуваючим у Филипах, з єпископами і дияконами:

благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.

Дякую Богові моєму при всякому спомині про вас,

завжди у кожній молитві моїй за всіх вас, приносячи з радістю молитву мою,

за вашу участь у благовіствуванні від першого дня аж донині,

будучи впевнений у тому, що той, хто почав у вас добре діло, вершитиме його аж до дня Іісуса Христа,

як і належить мені думати про всіх вас, бо я маю вас у серці в кайданах моїх, при захисті та утвердженні благовістя, вас усіх, як співучасників моїх у благодаті.

Бог – свідок, що я люблю всіх вас любов’ю Іісуса Христа;

і молюся за те, щоб любов ваша ще більше і більше зростала в пізнанні та всякому почутті,

щоб, пізнаючи те, що краще, ви були чисті і без вини в день Христа,

наповнені плодами праведності Іісусом Христом, на славу і похвалу Божу.

Бажаю, браття, аби ви знали, що мої обставини послужили більшому успіху благовістя,

так що моє ув’язнення за Христа стало відомим усій преторії та всім іншим,

і більша частина з братів у Господі, підбадьорившись кайданами моїми, почали сміливіше, безбоязно проповідувати слово Боже.

Деякі, правда, через заздрість і любов до суперечок, а інші з добрим бажанням проповідують Христа.

Одні з любові до суперечок проповідують Христа не чисто, думаючи збільшити тягар кайданів моїх,

а інші – з любові, знаючи, що я поставлений захищати благовістя.

Але що до того? Як би не проповідували Христа, удавано чи щиро, я й тому радію і радітиму,

бо знаю, що це послужить мені до спасіння за вашою молитвою і сприянням Духа Іісуса Христа,

при впевненості й надії моїй, що я ні в чому не буду посоромлений, але при всякому дерзанні і тепер, як і завжди, возвеличиться Христос у тілі моєму, чи то життям, чи смертю.

Бо для мене життя – Христос, і смерть – придбання.

Якщо ж життя у плоті дає плід моєму ділу, то не знаю, що вибрати,

вабить мене те і інше: маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще;

а залишатися в плоті потрібніше для вас.

І я вірно знаю, що залишусь і буду з усіма вами для вашого успіху й радості у вірі,

щоб похвала ваша у Христі Іісусі примножилася через мене, при моєму другому приході до вас.

Тільки живіть достойно благовістя Христового, щоб мені, чи прийду я і побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, подвизаючись однодушно за віру євангельську.

І не страшіться ні в чому противників; це для них ознака погибелі, а для вас – спасіння. І це від Бога,

тому що вам дано заради Христа не тільки вірувати в Нього, але й страждати за Нього,

таким же подвигом, який ви бачили в мені і нині чуєте про мене.

 

Послання до филипійців святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

Оце книга походження людей: того дня, коли створив Бог Адама, за образом Божим створив його – чоловіком і жінкою створив їх – і поблагословив їх. І того дня, коли створив їх, дав [йому] ім’я Адам. Адам прожив двісті тридцять років і породив [сина] за своєю подобою і за своїм образом, – і дав йому ім’я: Сиф. Були ж дні Адама після того, як породив він Сифа, сімсот років. І породив він синів та дочок. Всіх днів Адама, які прожив, було дев’ятсот тридцять років; і він помер.

А Сиф прожив двісті п’ять років, – і породив Еноса. І прожив Сиф після того, як породив він Еноса, сімсот сім років, – та й породив синів і дочок. А всіх днів Сифа було дев’ятсот дванадцять років; і він помер.

Енос прожив сто дев’яносто років, – і породив Каїнана. І прожив Енос після того, як породив він Каїнана, сімсот п’ятнадцять років, – і породив синів і дочок. А всіх днів Еноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер.

Каїнан прожив сто сімдесят років – і породив Малелеїла. І прожив Каїнан після того, як породив він Малелеїла, сімсот сорок років, – і породив синів та дочок. А всіх днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер.

Малелеїл прожив сто шістдесят п’ять років, – і породив Яреда. І прожив Малелеїл після того, як породив Яреда, сімсот тридцять років, – і породив синів та дочок. А всіх днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер.

Яред прожив сто шістдесят два роки, – і породив Еноха. І прожив Яред після того, як породив Еноха, вісімсот років, – і породив синів та дочок. А всіх днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер.

Енох прожив сто шістдесят п’ять років – і породив Матусала. Після того, як породив Матусала, двісті років догоджав Енох Богові, – і породив синів та дочок. А всіх днів Еноха було триста шістдесят п’ять років. І догодив Енох Богові – і не стало його, бо забрав його Бог.

Матусал прожив сто шістдесят сім років, – і породив Ламеха. І прожив Матусал після того, як породив Ламеха, вісімсот два роки, – і породив синів та дочок. І всіх днів Матусала, які він прожив, було дев’ятсот шістдесят дев’ять років; і він помер.

Ламех прожив сто вісімдесят вісім років, – і породив сина, і дав йому ім’я Ной, кажучи: Він дасть нам спочинок від наших діл і від болю наших рук, і від землі, яку Господь Бог прокляв. І прожив Ламех після того, як породив Ноя, п’ятсот шістдесят п’ять років, – і породив синів та дочок. А всіх днів Ламеха було сімсот п’ятдесят три роки; і він помер. І мав Ной п’ятсот років, – і породив Ной трьох синів: Сима, Хама та Яфета.

Буття,
Глава 5

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії