Читання 25 лютого

Читання дня

Євангеліє

І коли наблизились до Ієрусалима і прийшли у Віффагію до гори Єлеонської, тоді Іісус послав двох учнів

і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами; і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею молодого осла; відв’язавши, приведіть до Мене;

і якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господу; і зараз же пошле їх.

Усе ж це було, щоб збулося сказане через пророка, який говорить:

скажіть дочці Сіоновій: ось, Цар твій йде до тебе лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові під’яремної (Іс. 62,11; Зах. 9,9).

Учні пішли і зробили так, як звелів їм Іісус:

привели ослицю і молодого осла і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.

Безліч народу розстеляли одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі;

народ же, що йшов попереду і супроводжував, виголошував: осанна* Синові Давидовому! благословен Грядущий в ім’я Господнє! осанна у вишніх!

І коли увійшов у Ієрусалим, все місто заметушилось і заговорило: хто Цей?

Народ же говорив: Цей є Іісус, Пророк з Назарету Галілейського.

І увійшов Іісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі, і поперевертав столи міняльників і лави тих, що продавали голубів,

і казав їм: написано: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр. 7,11).

І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.

А первосвященники і книжники, бачивши чудеса, які Він сотворив, і дітей, які виголошували в храмі і говорили: осанна Синові Давидовому, – обурились

і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Іісус відповів їм: так! невже ви ніколи не читали: із уст немовлят і грудних дітей Ти сотворив хвалу? (Пс. 8,3).

І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Віфанію і пробув там ніч.

Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів;

і, побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: хай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.

Побачивши це, учні здивувались і говорили: як це відразу всохла смоковниця?

Іісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки зробите те, що зроблено із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море,– буде;

і все, чого попросите в молитві з вірою, отримаєте.

І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященники і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? і хто Тобі дав таку владу?

Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне; якщо про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю;

хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?

а якщо сказати: від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоанна за пророка.

І відповіли Іісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.

А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину! піди сьогодні роби у винограднику моєму.

Але той сказав у відповідь: не хочу; а згодом, розкаявшись, пішов.

І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, і не пішов.

Котрий з двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Іісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі й блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже,

бо прийшов до вас Іоанн Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися потім, щоб повірити йому.

Вислухайте іншу притчу. Був один господар дому, котрий посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав в ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, відлучився.

Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів взяти свої плоди;

виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, другого вбили, а іншого побили камінням.

Знову послав він інших слуг, більше, ніж спочатку; і з ними вчинили так само.

Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.

Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець; ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.

І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.

Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?

Говорять Йому: злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час.

Іісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).

Тому кажу вам, що відніметься від вас Царство Боже і дане буде народові, який приносить плоди його;

і той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздавить.

І, слухаючи притчі Його, первосвященники і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить,

і намагались схопити Його, але побоялись народу, бо Його вважали за Пророка.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 21

Апостол

Ще скажу: доки спадкоємець в дитинстві, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є господарем усього:

а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку.

Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу;

коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), Котрий народився від жони, був під законом,

щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення.

А як ви – сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: Авва, Отче!

Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Іісуса Христа.

Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги.

Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтесь знов до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм?

Ви дотримуєтеся днів*, місяців, часів і років.

Боюся за вас, чи не марно я трудився у вас.

Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене.

Знаєте, що хоч я в немочі плоті благовіствував вам першого разу,

але ви не зневажили і не відцурались спокуси моєї в плоті моїй**, а прийняли мене, як Ангела Божого, як Христа Іісуса.

Яке було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і дали мені.

Невже ж я став ворогом вашим, говорячи вам істину?

Піклуються про вас нечисто, а хочуть відлучити вас, щоб ви піклувалися про них.

Добре піклуватися в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас.

Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос!

Хотів би я тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я в здивуванні про вас.

Скажіть мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону?

Бо написано: Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної (Бут. 16,15; 21,2).

Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної – за обітницею.

У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Сінайської, що народжує в рабство, це є Агар,

бо Агар означає гору Сінай в Аравії і відповідає нинішньому Ієрусалиму, бо він зі своїми дітьми в рабстві;

а горній Ієрусалим – вільний: він мати усім нам.

Бо написано: звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в залишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка (Іс. 54,1).

Ми, браття, діти обітниці за Ісааком.

Але, як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині.

Що ж говорить Писання? Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної (Бут. 21,10).

Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної.

 

Послання до галатів святого апостола Павла,
Глава 4

Старий Заповіт

Через кожні сім років здійснюватимеш прощення. Ось заповідь стосовно прощення: Простиш кожний особистий борг, який винен тобі ближній, і не вимагатимеш його від свого брата, бо оголошено прощення задля Господа, твого Бога. Від чужинця можеш вимагати повернення того, що у нього буде твого; братові ж своєму простиш борг, який він тобі винен. Адже так серед тебе не буде нужденного, оскільки Господь, твій Бог, неодмінно поблагословитьs тебе на землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі у спадщину, щоб ти володів нею, якщо ти тільки справді будеш слухатисяt голосу Господа, вашого Бога, щоб дотримуватися всіх цих заповідей, які я тобі сьогодні заповідаю, і виконувати їх. Адже Господь, твій Бог, поблагословив тебе, як Він і сказав тобі, – і ти даватимеш позики багатьом народам, а сам не братимеш позик; пануватимеш над багатьма народами, а над тобою не пануватимуть. Якщо ж в одному з твоїх міст у землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі, хтось із твоїх братів серед тебе буде нужденний, то не чини свого серця нечуйним і не замикай своєї руки перед своїм нужденним братом. Обов’язково відкрийu йому свої руки, неодмінно позичv йому, чого б він не потребував, відповідно до його потреби. Остерігайся, щоб у твоєму серці не з’явилася прихована думка, беззаконня, – мовляв, наближається сьомий рік, рік прощення, – і твоє око буде недобрим до твого нужденного брата, й ти не даси йому, а він заволає проти тебе до Господа, – і на тобі буде великий гріх. Обов’язково дайw йому і неодмінно позичx йому, чого б він не потребував. І коли даватимеш йому, не засмучуйся своїм серцем, бо Господь, твій Бог, поблагословить тебе за це в усіх твоїх ділах і в усьому, до чого ти прикладеш свою руку. Адже нужденний не переведеться на землі. Тому я тобі заповідаю виконувати це слово, кажучи: Обов’язково відкрийy свої руки своєму убогому і нужденному братові, який житиме на твоїй землі! Якщо ж твій брат, єврей чи єврейка, буде проданий тобі, то нехай він служить тобі шість років, а на сьомий відпустиш його від себе на волю. Коли ж відпускатимеш його від себе на волю, не відпускай його з нічим. Обов’язково споряди його припасами на дорогуz зі своїх овець, зі свого збіжжя та зі своєї виноградної давильні. Як Господь, твій Бог, поблагословив тебе, так даси йому. Згадай, що ти був рабом у Єгипетській землі, й Господь, твій Бог, визволив тебе звідти. Тому я заповідаю тобі виконувати це слово. Якщо ж він скаже тобі: Не піду я від тебе (бо він полюбив тебе й твій дім, бо йому добре при тобі), то візьмеш шило й проколеш його вухо до дверей, – і він буде тобі рабом навіки. Так само вчиниш і зі своєю рабинею. Хай для тебе не буде тягарем, коли вони будуть відпущені на волю, бо за шість років той раб відпрацював тобі річну платню наймита. І Господь, твій Бог, поблагословить тебе в усьому, що ти чинитимеш. Посвятиш Господу, своєму Богові, кожного самця-первістка, який народиться у твоєї великої та дрібної худоби. Не будеш запрягати до роботи свого теляти-первістка й не будеш стригти первітка зі своїх овець. Рік у рік ти й твоя сім’я споживатимете його перед Господом, своїм Богом, на місці, яке обере Господь, твій Бог. Якщо ж у нього буде якась вада – кульгавість чи сліпота, або будь-яка інша погана вада, то не жертвуватимеш його Господу, своєму Богові. З’їси його у своїх містах – нечистий серед вас та чистий однаково нехай їсть його, як сарну чи оленя. Тільки крові не споживай, – вилий її на землю, як воду.

П’ята книга Мойсея
Второзаконня,
Глава 15

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії