Читання 19 лютого

Читання дня

Євангеліє

І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.

Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; і вранці: сьогодні непогода, бо небо багряне. Лицеміри! розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамень часу не можете.

Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.

Переправившись на іншу сторону, учні Його забули взяти хлібів.

Іісус сказав їм: пильнуйте, бережіться закваски фарисейської та саддукейської.

Вони ж міркували в собі і говорили: це значить, що хлібів ми не взяли.

Зрозумівши те, Іісус сказав їм: що помишляєте в собі, маловірні, що хлібів не взяли?

Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч чоловік, і скільки кошиків ви набрали? ні про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви набрали? як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: бережіться закваски фарисейської та саддукейської?

Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм берегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.

Коли Іісус прийшов в країни Кесарії Филипової, то запитував учнів Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?

Вони сказали: одні за Іоанна Хрестителя, другі за Іллю, інші ж за Ієремію, або за одного з пророків.

Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?

Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого.

Тоді Іісус сказав йому у відповідь: блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Котрий є на небесах; і Я кажу тобі: ти Петро**, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її; і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.

Тоді Іісус наказав учням Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Христос.

З того часу Іісус почав відкривати Своїм учням, що Йому належить іти до Ієрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвященників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

І, відкликавши Його, Петро почав перечити Йому: будь милостивий до Себе, Господи! хай, не буде цього з Тобою!

Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатана! ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.

Тоді Іісус сказав учням Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, зречись себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною, бо хто хоче душу* свою зберегти, той загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, той знайде її; яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? або який дасть викуп людина за душу свою? бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з Ангелами Своїми і тоді воздасть кожному по ділах його.

Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не вкусять смерті, як уже побачать Сина Людського, грядущого в Царстві Своїм.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 16

Апостол

Не корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.

Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі – не знаю, чи без тіла – не знаю: Бог відає) узятий був до третього неба.

І знаю про такого чоловіка (тільки не знаю – в тілі, чи без тіла: Бог відає),

що він був взятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати.

Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми.

А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене.

А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався.

Тричі благав я Господа про те, щоб удалив його від мене.

Але Господь сказав мені: досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя вершиться в немочі. І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова.

Тому я себе почуваю добре в немочах, в кривдах, у нестатках, в гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний.

Я дійшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього примусили. Вам би слід було хвалити мене, бо в мене ні в чому нема недостатку супроти вищих Апостолів, хоч я і ніщо.

Ознаки Апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменнями, чудесами і силами.

Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами, хіба тільки того, що сам я не був вам тягарем? Простіть мені таку провину.

Ось третій раз я готовий йти до вас, і не буду обтяжувати вас, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей.

Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше любимий вами.

Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, будучи хитрим, лукавством брав з вас.

Але чи користувався я чим від вас через когонебудь з тих, кого посилав до вас?

Я упросив Тита і послав з ним одного з братів: чи скористувався Тит чим від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не одною дорогою ходили?

Чи не думаєте ще, що ми тільки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христі, і все це, улюблені, для вашого повчання.

Бо я боюсь, щоб мені, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб і вам не знайти мене таким, яким не бажаєте: щоб не знайти у вас розбрату, заздрості, гніву, сварок, наклепів, ябед, гордості, безладдя,

щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мій, і щоби не оплакувати мені багатьох, що согрішили раніше і не покаялись у нечистоті, блуді та непотрібстві, яке чинили.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 12

Старий Заповіт

Слухай, Ізраїлю: Ти сьогодні переправляєшся через Йордан, щоб увійти в землю і заволодіти великими і значно сильнішими від вас народами, великими містами з укріпленнями аж до небес, великим, численним і високим народом, синами Енака, яких ти знаєш і про яких ти чув: Хто встоїть проти обличчя синів Енака? Та сьогодні ти дізнаєшся, що Господь, твій Бог, іде попереду, перед твоїм обличчям; Він – нищівний вогонь. Він вигубить їх і змусить їх втікати перед твоїм обличчям, і ти швидко знищиш їх, як Господь і казав тобі. Коли Господь, твій Бог, вигубить ці народи перед твоїм обличчям, – не говори тоді в своєму серці, кажучи: Це за мою праведність Господь увів мене, щоб я заволодів цією землею. Насправді це через безбожність цих народів Господь вигубить їх перед твоїм обличчям. Це не через твою праведність і не через святість твого серця ти входиш, щоб заволодіти їхньою землею, а через безбожність цих народів Господь вигубить їх перед твоїм обличчям, та щоб зберегти завіт, про який Господь поклявся вашим батькам, Авраамові, Ісаакові та Якову. Усвідом сьогодні, що Господь, твій Бог, дає тобі заволодіти цією доброю землею не за твою праведність, адже ти – тугошиїй народ. Пам’ятай, не забувай, як ти гнівив Господа, свого Бога, в пустелі: від дня, коли ви вийшли з Єгипту, й аж доки не прийшли до цього місця, ви не переставали бути неслухняними супроти Господа. І на Хориві ви розгнівили Господа, і Господь так розлютився на вас, що хотів вас вигубити, коли я піднімався на гору, щоб взяти кам’яні скрижалі, скрижалі завіту, який Господь уклав із вами. Я перебував на горі сорок днів і сорок ночей, хліба я не їв і води не пив. І Господь дав мені дві кам’яні скрижалі, написані Божим пальцем, і написав на них усі слова, які Господь оголосив вам на горі. І сталося, – через сорок днів і сорок ночей Господь дав мені дві кам’яні скрижалі, скрижалі завіту. І Господь сказав мені: Встань, мерщій зійди звідси вниз, бо твій народ, який ти вивів з Єгипетської землі, вчинив беззаконня; швидко вони звернули з дороги, яку ти їм заповів: зробили собі литого ідола. І Господь сказав мені: Я говорив тобі вже один раз і другий раз, кажучи: Я побачив цей народ: це тугошиїй народ. Залиш Мене, щоб Я вигубив їх, і Я зітру їхнє ім’я з-під небес. Я вчиню тебе великим, сильним і ще численнішим народом, ніж цей. Тоді я повернувся і зійшов з гори, гора ж палала вогнем, а в двох моїх руках були дві скрижалі. Побачивши, що ви згрішили перед Господом, вашим Богом, зробили самі собі литого ідола і звернули з дороги, яку Господь вам заповів, – взявши дві скрижалі, я кинув їх із двох своїх рук і розбив їх перед вами. І я молився перед Господом ще раз, як і першого разу, сорок днів та сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі ваші гріхи, якими ви згрішили, вчинивши зло перед Господом, вашим Богом, і розгнівивши Його. І я був переляканий гнівом і люттю Господа, бо Господь розлютився на вас так, що був готовий вигубити вас. І Господь вислухав мене і того разу. Господь дуже розгнівався і на Аарона, будучи готовим його погубити, та я помолився того часу й за Аарона. А ваш гріх, який ви вчинили, – тельця – я взяв, спалив його у вогні та розтовк його, добре розтерши, аж він став дрібним і став як порох; і я кинув той порох у потік, що стікав із гори. Також у Спаленні, у Випробуванні та у Гробівцях Пожадання ви гнівили Господа. Коли Господь вислав вас із Кадес-Варни, кажучи: Ідіть та заволодійте землею, яку Я даю вам! – ви були неслухняні слову Господа, вашого Бога, не повірили Йому і не послухались Його голосу. Ви були неслухняні Господу від дня, коли Він став вам знаний. Я молився перед Господом сорок днів і сорок ночей, які я молився, бо Господь сказав, що вигубить вас. Я молився до Бога й казав: Господи, Господи, царю богів! Не губи Свого народу і Своєї спадщини, яку Ти визволив Своєю великою силою, яких Ти вивів з Єгипетської землі Своєю великою силою, Своєю могутньою рукою і Своїм піднесеним раменом! Згадай Своїх слуг – Авраама, Ісаака та Якова, яким Ти клявся Самим Собою. Не зважай на впертість цього народу, на їхню безбожність і їхні гріхи. Щоб мешканці тієї землі, з якої Ти нас вивів, не сказали, мовляв: Це сталося через неспроможність Господа ввести їх у землю, про яку Він говорив їм! Або: Це через Свою ненависть до них Він вивів їх, щоб повбивати в пустелі! Адже вони – Твій народ і Твоя спадщина, яких Ти вивів з Єгипетської землі Своєю великою силою і Своїм піднесеним раменом!

П’ята книга Мойсея
Второзаконня,
Глава 9

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії