Читання 18 лютого

Читання дня

Євангеліє

Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.

Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?

Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).

А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.

Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи: наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).

І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину.

Тоді учні Його, підійшовши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться; залиште їх: вони – сліпі вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.

Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.

Іісус сказав: невже і ви ще не розумієте? чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? а те, що з уст виходить, від серця виходить,– це і сквернить людину, бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула – це сквернить людину, а їсти немитими руками – не сквернить людину.

І, вийшовши звідти, Іісус пішов у краї Тирські і Сидонські.

І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.

Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли до Нього учні Його і благали: відпусти її, бо кричить услід за нами.

Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.

А вона, підійшовши, поклонилася Йому і каже: Господи! допоможи мені.

Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.

Вона сказала: так, Господи! але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.

Тоді Іісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; хай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її у той же час.

Іісус пішов звідти і прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.

І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Іісусових; і Він зцілив їх; так що народ дивувався, бо бачив, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать; і славив Бога Ізраїлевого.

Іісус же, покликавши учнів Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.

Говорять Йому учні Його: де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?

Говорить їм Іісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і небагато рибок.

Тоді звелів народові возлягти на землю.

І, взявши сім хлібів і рибу, воздав хвалу, переломив і дав учням Своїм, а учні – народові.

І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися, а тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок та дітей.

І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 15

Апостол

О, коли б ви були хоч трохи поблажливі до моєї нерозумності! Але ви і поблажливі до мене.

Бо я турбуюся про вас ревністю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дівою.

Але боюсь, щоб, як змій хитрістю своєю обманув Єву, так і ваші уми щоб не пошкодились, ухилившись від простоти у Христі.

Бо якби хто, прийшовши, почав проповідувати іншого Іісуса, Котрого ми не проповідували, чи коли б ви одержали іншого Духа, Котрого не одержали, чи інше благовістя, якого не приймали,– то ви були б дуже поблажливі до цього.

Але я думаю, що в мене нема ні в чому недостатку супроти вищих Апостолів:

хоч я і неук у слові, але не в пізнанні. Втім ми у всьому цілком відомі вам.

Чи згрішив я тим, що принижував себе, щоб піднести вас; бо безкорисливо проповідував вам Євангеліє Боже?

Від інших церков я одержував плату для служіння вам; і, перебуваючи у вас, хоч і терпів нестаток, нікому не докучав,

бо нестаток мій доповняли браття, що прийшли з Македонії;  і у всьому я старався і постараюсь не бути для вас тягарем.

По істині Христовій, що в мені, скажу, що ця похвала не відбереться від мене в країнах Ахаії.

Чому ж я так роблю? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але як роблю, так і робитиму,

щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, в тому виявились такими ж, як і ми.

Бо такі лжеапостоли, лукаві робітники, які роблять вигляд Апостолів Христових.

І не дивно: адже сам сатана приймає вигляд Ангела світла,

а тому не велике діло, коли й слуги його приймають вигляд служителів правди; але кінець їх буде по ділах їхніх.

Ще скажу: хай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то прийміть мене, хоч як нерозумного, щоб і мені скільки-небудь похвалитися.

А що скажу, те скажу не в Господі, але ніби в безумстві при такій відвазі на похвалу.

Як багато хто хвалиться за плоттю, то і я буду хвалитися.

Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних:

ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б’є вас в обличчя.

На сором скажу, що на це у нас не вистачало сил. А коли хто сміє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозумності) смію і я.

Вони євреї? і я. Ізраїльтяни? і я. Сім’я Авраамове? і я.

Христові служителі? (в безумності говорю) – я більше. Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у темницях і багаторазово при смерті.

Від іудеїв п’ять разів дано було мені по сорок ударів без одного;

три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я в глибині морській;

багато разів був у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами,

в труді і у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі.

Крім сторонніх пригод, у мене щодня наплив людей, турбота про всі церкви.

Хто знемагає, з ким би і я не знемагав? Хто спокушається, за кого б я не палав?

Якщо треба мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю моєю.

Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, благословенний вовіки, знає, що я кажу правду.

У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 11

Старий Заповіт

Пильнуйте, щоб виконувати всі заповіді, які я сьогодні вам заповідаю, – щоб ви жили і стали численні, та щоб увійшли й заволоділи землею, про яку Господь поклявся вашим батькам. Пам’ятай весь той шлях, яким Господь, твій Бог, водив тебе в пустелі, щоб вимучити тебе, випробувати тебе і виявити, що у твоєму серці: чи ти будеш дотримуватися Його заповідей, чи ні. Він вимучував тебе, морив тебе голодом і годував тебе манною, якої не знали твої батьки, – щоб навчити тебе, що не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст, житиме людина. Твій одяг на тобі не зношувався, і твої ноги не обмозолювалися ось уже сорок років. Усвідом своїм серцем, що, як будь-яка людина виховувала б свого сина, так Господь, твій Бог, виховує тебе. І дотримуйся заповідей Господа, свого Бога, щоб ходити Його дорогами і боятися Його. Бо Господь, твій Бог, вводить тебе в добру та простору землю, де водні потоки, джерела безодень, б’ють по рівнинах та по горах. Це земля пшениці та ячменю, де виноградники, смоківниці, гранати; земля оливкової олії та меду; земля, на якій ти їстимеш свій хліб не в нужді, на якій ти ні в чому не матимеш недостатку; земля, каміння якої – залізо, і з гір якої ти видобуватимеш мідь. Ти будеш їсти і насичуватися – і благословлятимеш Господа, свого Бога, на тій добрій землі, яку Він тобі дав. Стережися, щоб ти не забув Господа, свого Бога, щоб не дотримуватися Його заповідей, Його присудів та постанов, які я тобі сьогодні заповідаю. Щоб, поївши й наситившись, збудувавши гарні будинки й поселившись у них, коли намножиться твоя велика та дрібна худоба, коли примножиться в тебе срібло та золото, і коли примножиться усе, що в тебе буде, – ти не загордів серцем і не забув Господа, свого Бога, Який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі; Який провів тебе через ту велику і страшну пустелю, де змія, яка жалить, скорпіон і спрага, де не було води; Який вивів для тебе джерело води з твердої скелі; Який годував тебе в пустелі манною, якої не знали твої батьки, щоб вимучити тебе і випробувати тебе, – щоб наостанку вчинити тобі добро. Щоб ти не сказав у своєму серці: Це моя сила і міць моєї руки здобули мені цю велику могутність. Пам’ятай про Господа, свого Бога, бо це Він дає тобі силу здобути могутність, – щоб зберегти Свій завіт, про який Він клявся твоїм батькам, як це і є сьогодні. І буде, – якщо ти таки забудешj про Господа, свого Бога, і підеш слідом за іншими богами, служитимеш їм і поклонятимешся їм, то я свідчу вам сьогодні, що ви неодмінно загинете! Так само, як і інші народи, які Господь вигублює перед вашим обличчям, загинете і ви через те, що не послухали голосу Господа, свого Бога!

П’ята книга Мойсея
Второзаконня,
Глава 8

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії