Читання 12 лютого

Читання дня

Євангеліє

І коли Іісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти учити й проповідувати в містах їхніх.

Іоанн же, почувши в темниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх сказати Йому: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам іншого чекати?

І сказав їм Іісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоаннові, що чуєте і бачите: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовіствують; і блаженний той, хто не спокуситься про Мене.

Коли ж вони пішли, Іісус почав говорити народові про Іоанна: на що дивитися ходили ви в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?

На що ж дивитись ходили ви? чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, в палацах царських перебувають.

На що ж дивитись ходили ви? на пророка? Так, кажу вам, і більше пророка.

Бо він той, про якого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).

Істинно кажу вам: з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя; але менший в Царстві Небесному більший за нього.

Від днів же Іоанна Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, бо всі пророки і закон провіщали до Іоанна.

І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.

Хто має вуха слухати, хай слухає!

Але кому уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, кажуть: ми грали вам на сопілках, і ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не ридали.

Бо прийшов Іоанн, який не їсть, не п’є; і кажуть: в ньому біс.

Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: ось чоловік, котрий любить їсти й пити вино, друг митарів і грішників. І оправдана премудрість чадами її.

Тоді Іісус почав докоряти містам, у яких найбільше явлено було чудес Його, за те, що вони не покаялись: горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони б давно покаялись у веретищі й попелі.

Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день суду, ніж вам.

І ти, Капернауме, що піднісся до неба, спадеш до пекла, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до цього дня; але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день суду, ніж тобі.

В той час, продовжуючи далі, Іісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних і відкрив те дітям, так, Отче! бо таке було Твоє благовоління.

Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, крім Отця; і Отця ніхто не знає, крім Сина, і кому Син хоче відкрити.

Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть іго Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо іго Моє добре, і тягар Мій легкий.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 11

Апостол

Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистимо себе від усякої скверни плоті і духу, здійснюючи святиню в страсі Божому.

Вмістіть нас. Ми нікого не скривдили, нікому не пошкодили, ні від кого не шукали користі.

Не на осуд кажу; бо я перед цим сказав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти і жити.

Я багато надіюсь на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій.

Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, бо ми пригнічені були звідусіль: назовні – напади, всередині – страхи.

Але Бог, Котрий втішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита, і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу щирість до мене, то ж я ще більше зрадів.

Отже, якщо я засмутив вас посланням, не жалію, хоч і пожалів був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час.

Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди.

Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння до спасіння, а печаль мирська викликає смерть.

Бо те саме, що ви засмутились заради Бога, глядіть, яку викликало у вас щирість, які перепрошування, яке обурення на винуватого, який страх, яке бажання, яку ревність, яке покарання! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.

Отже, якщо я писав до вас, то не ради кривдника і не заради скривдженого, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом.

Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його.

Отож я не лишився в соромі, якщо чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою.

І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послушність усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.

Отож радію, що в усьому можу покластись на вас.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 7

Старий Заповіт

Повернувши назад, ми вирушили до пустелі, в напрямку до Червоного моря, як Господь мені й сказав. І ми кружляли навколо гори Сеїр багато часу. Господь сказав мені: Досить вам кружляти навколо цієї гори. Повертайте на північ. Звели народові, кажучи: Ось ви перетинаєте кордони своїх братів, синів Ісава, які живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас і дуже остерігатимуться. Не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам їхньої землі навіть на стопу ноги, – адже Я дав гору Сеїр у володіння Ісавові. Їжу будете в них купувати – і будете їсти; і воду будете в них брати мірою за гроші – і будете пити. Адже Господь, наш Бог, поблагословив тебе у кожному ділі твоїх рук. Задумайся, як ти пройшов цю велику й страшну пустелю. Ось уже сорок років Господь, твій Бог, з тобою, – і ти ні в чому не мав недостатку. Тож ми пройшли попри наших братів, синів Ісава, що живуть у Сеїрі, попри дорогу до Арави від Елона і від Гасіон-Ґавера, і, повернувши, пройшли попри дорогу до моавської пустелі. Тоді Господь сказав мені: Не ворогуйте з моавійцями і не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам у володіння їхньої землі, – адже Я дав Ароїр у володіння синам Лота. (Раніше на ній жили оммінці – великий, численний і сильний народ, такий як енакімці. Вони також вважатимуться рафаїнцями, як і енакімці, та моавійці називають їх оммінцями. В Сеїрі також раніше жили хорейці; та сини Ісава вигубили їх, стерли їх перед своїм обличчям і поселилися на їхньому місці – так, як вчинив Ізраїль із землею, яку дав йому Господь у його володіння). Тож тепер ви встаньте, руште та перейдіть через долину Заред. І ми перейшли через долину Заред. А часу, що ми подорожували з Кадес-Варни, аж поки перейшли через долину Заред, було тридцять вісім років, – доки не вимерло все покоління чоловіків-воїнів у таборі, як Господь і поклявся їм. Та й Божа рука була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж поки вони не вигинули. І сталося, – коли загинули всі чоловіки-воїни, вимираючи з-посеред народу, Господь промовив до мене, кажучи: Сьогодні ти перетнеш кордони Моаву, Ароїр, і ви наблизитесь до синів Аммана. Не ворогуйте з ними, не виступайте проти них з війною, бо Я не дам тобі у володіння землі синів Аммана, – адже Я дав її у володіння синам Лота. (Вона вважатиметься землею рафаїнців, адже і на ній раніше жили рафаїнці; амманійці ж називають їх зомзоммінцями. Це великий, численний і дуже сильний народ, такий як енакімці. Та Господь вигубив їх перед обличчям амманійців, і ті захопили їх та поселилися на їхньому місці, так само, як вони вчинили синам Ісава, які живуть у Сеїрі, таким чином, як вигубили перед їхнім обличчям хорейців і захопили їх, поселилися на їхньому місці й живуть аж до цього дня. Також евейці, які живуть в Асероті аж до Ґази, та кападокійці, які вийшли з Кападокії, вигубили їх і поселилися на їхньому місці). Тож тепер ви встаньте, рушайте та перейдіть через долину Арнон. Ось Я видав у твої руки аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай захоплювати її, – виступай проти нього з війною. З цього дня починай наводити страх і трепет перед собою на обличчя всіх народів, що під небом, які, почувши твоє ім’я, затривожаться та затремтять перед твоїм обличчям. Тож я послав послів з пустелі Кедамот до Сеона, есевонського царя, з мирними словами, кажучи: Дозволь мені перейти через твою землю; я проходитиму по дорозі, не звертатиму ні праворуч, ні ліворуч. Їжу продаватимеш мені за гроші, – і я їстиму, і воду продаватимеш мені за гроші, – і я питиму. Дозволь мені тільки перейти ногами, як це мені вчинили сини Ісава, які живуть у Сеїрі, та моавійці, які живуть в Ароїрі, – аж доки я не переправлюся через Йордан до землі, яку Господь, наш Бог, дає нам. Та Сеон, есевонський цар, не хотів, щоб ми перейшли через його землю, бо Господь, наш Бог, вчинив його дух непоступливим і його серце вчинив впертим, щоб він був виданий у твої руки, як це і є цього дня. Тоді Господь сказав мені: Ось Я почав видавати перед твоїм обличчям аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай брати у володіння його землю. І Сеон вийшов нам назустріч, – він та весь його народ, – на війну до Яси. Та Господь, наш Бог, видав його перед нашим обличчям, і ми побили його, його синів та весь його народ. Того часу ми захопили всі міста і вигубили по черзі кожне місто, – і їхніх жінок, і їхніх дітей, – не залишили живим нікого. Ми забрали тільки худобу та взяли здобич із міст. Від Ароера, що на березі потоку Арнон, та міста, що в долині, й аж до гори Ґалааду не було міста, яке вбереглося б від нас; усіх їх Господь, наш Бог, видав у наші руки. Лише до землі синів Аммона, до всього, що прилягає до потоку Явок та до міст, що в гірській місцевості, ми не наближалися, як Господь, наш Бог, наказав нам.

 

П’ята книга Мойсея
Второзаконня,
Глава 2

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії