Читання 10 лютого

Читання дня

Євангеліє

Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.

І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!

При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.

Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших?

Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?

Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого.

І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого.

Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Котрий дав таку владу людям.

Проходячи звідти, Іісус побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ім’я Матфей, і каже йому: іди за Мною. І він встав і пішов за Ним.

І коли Іісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і учнями Його.

Побачивши те, фарисеї сказали учням Його: для чого Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?

Іісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, підіть та навчіться, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6). Бо Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.

Тоді приходять до Нього учні Іоаннові і кажуть: чому ми і фарисеї постимось багато, Твої ж учні не постяться?

І сказав їм Іісус: чи можуть сини чертога весільного сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли відбереться у них жених, і тоді поститимуть.

І ніхто до старої одежі не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого і дірка буде ще гірша.

Не вливають також вина молодого в старі міхи; а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть, а вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.

Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, говорив: дочка моя тепер помирає, але Ти прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде жива.

І, вставши, Іісус пішов за ним, і учні Його.

І ось, жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його, бо вона казала сама в собі: як тільки доторкнусь до одежі Його, одужаю.

Іісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того часу.

І коли прийшов Іісус в дім начальника і побачив сопілкарів і народ збентежений, сказав їм: вийдіть геть, бо не вмерла дівчина, а спить. І насміхалися з Нього.

Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.

І рознеслася чутка про це по всій землі тій.

Коли йшов Іісус звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!

Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Іісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!

Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій хай буде вам.

30 І відкрилися очі їхні; і сказав їм Іісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.

А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій.

Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого.

І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.

А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського.

І ходив Іісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч у людях.

Бачачи натовпи народу, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розсіяні, як вівці, що не мають пастиря.

Тоді говорить до учнів Своїх: жнива багато, а женців замало.

Отож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 9

Апостол

Бо знаємо, що коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.

Від того ми і зітхаємо, бажаючи вдягнутися в небесне наше житло;

аби тільки нам і вдягненим не опинитися нагими.

Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.

На це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.

Отож ми завжди маємо добрий настрій: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, – бо ми ходимо вірою, а не баченням, – то ми в доброму настрої і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися у Господа.

І тому ревно стараємось, чи входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;

бо всім нам належить стати перед судилище Христове, щоб кожному одержати відповідно до того, що він робив, живучи в тілі, добре чи погане.

Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, а Богові ми відкриті; надіюсь, що відкриті і вашим совістям.

Не знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.

Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.

Бо любов Христова обіймає нас, міркуючих так: якщо один помер за всіх, то всі померли.

А Христос помер за всіх, щоб живущі вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.

Тому віднині ми нікого не знаємо по плоті; а якщо ж і знали Христа по плоті, то тепер уже не знаємо.

Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, тепер усе нове.

Усе ж від Бога, Котрий Іісусом Христом примирив нас з Собою і дав нам служіння примирення,

бо в Христі Бог примирив з Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.

Отож ми – посланники від імені Христового і мовби Сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.

Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив для нас жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 5

Старий Заповіт

І поприходили старійшини племені синів Ґалаада, сина Махіра, сина Манасії, з племені синів Йосипа, – і промовляли перед Мойсеєм, та перед священиком Елеазаром, і перед старійшинами родин ізраїльських синів по батьківській лінії, і висловились: Господь заповів дати землю у спадщину нашому володареві через жеребкування між ізраїльськими синами; і Господь заповів дати спадок нашого брата Салпаада його дочкам. Та якщо вони стануть жінками в одному з племен ізраїльських синів, то їхня спадщина відійде зі спадщин наших батьків і приєднається до спадщини племені, де вони будуть жінками; і відійде від отриманого за жеребом нашого спадку. Коли ж в ізраїльських синів буде рік прощення, то їхній спадок додасться до спадку племені, в якому вони стануть жінками; і їхня спадщина відійде від спадку племені нашого роду.¶ І заповів Мойсей ізраїльським синам з наказу Господнього, промовляючи: Так говорить плем’я синів Йосипових. Ось те, що заповів Господь дочкам Салпаада! Він сказав: Хто їм милий, хай тим будуть за дружин; лише хай будуть дружинами в племені свого батька! Тож не переходитиме спадок ізраїльських синів від племені до племені, бо кожний з ізраїльських синів залишиться у спадщині племені свого роду. Кожна дочка з правом спадщини в племені ізраїльських синів буде дружиною одному/ комусь із племені її роду, аби кожний з ізраїльських синів отримував спадщину свого роду. І не буде переходити спадщина від одного племені до іншого племені, але кожний з ізраїльських синів залишиться у своєму спадку. Як Господь наказав Мойсеєві, так і вчинили дочки Салпаада: Маала, Терса, Еґла, Мелха і Нуа – дочки Салпаада – повиходили заміж за двоюрідних братів. Вони стали дружинами в племені Манасії, синів Йосипа; і їхня спадщина залишилася в племені людей їхнього роду. Це заповіді, приписи і суди, які Господь заповів через Мойсея на заході Моава, поблизу Йордану, біля Єрихона.

Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 36

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії