Читання 5 лютого

Читання дня

Євангеліє

Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його.

І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:

Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю.

Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне.

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи через Мене.

Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас.

Ви є сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, як тільки хіба викинути її геть на потоптання людям.

Ви є світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.

І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на підсвічник, і світить всім у домі.

Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.

Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, а здійснити.

Бо істинно кажу вам: доки не перейде небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.

Отже, хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить так людей, той найменшим буде названий в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим буде названий в Царстві Небесному.

Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете в Царство Небесне.

Ви чули, що сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду (Вих. 20,13).

А Я кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже брату своєму: «рака»*, підлягає синедріону**; а хто скаже: «потвора», підлягає вогню пекельному.

Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,

залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій.

Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.

Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього кодранта*.

Ви чули, що сказано древнім: не перелюбствуй (Вих. 20,14).

А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з похоттю, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.

Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.

І якщо правиця твоя спокушає тебе, відітни її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.

Сказано також, коли хто розведеться з жінкою своєю, хай дасть їй лист про розлучення (Втор. 24,1).

А Я кажу вам: хто розводиться з жінкою своєю, крім провини перелюбу, той спонукає її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.

Ще чули ви, що сказано древнім: не порушуй клятви, а виконуй перед Господом клятви твої (Лев. 19,12; Втор. 23,21).

А Я кажу вам: не клянись зовсім: ні небом, бо воно престол Божий;

ні землею, бо вона підніжжя ніг Його; ні Ієрусалимом, бо він місто великого Царя;

ні головою твоєю не клянися, тому що не можеш жодної волосини зробити білою або чорною.

Хай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого.

Ви чули, що сказано: око за око і зуб за зуб (Вих. 21,24).

А Я кажу вам: не противтеся злому. Але хто вдарить тебе у праву щоку, підстав йому і другу;

і хто захоче судитися з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг;

і хто примусить тебе іти з ним одне поприще*, іди з ним два.

Тому, хто просить у тебе, – дай, і від того, хто хоче в тебе позичити, – не відвертайся.

Ви чули, що сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого (Лев. 19,17–18).

А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,

і будете синами Отця вашого Небесного, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних.

Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митарі?

І коли ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите? Чи не так само діють і язичники?

Отож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 5

Апостол

Павел, з волі Божої Апостол Іісуса Христа, і Тимофій брат, церкві Божій, що в Корінфі, з усіма святими по всій Ахаії:

благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи,

втішаючий у всякій скорботі нашій, щоб і ми могли втішати перебуваючих у всякій скорботі тією утіхою, якою Бог утішає нас самих!

Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу.

Чи терпимо скорботи, ми терпимо для вашої втіхи і спасіння, що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які й ми терпимо.

І надія наша про вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємось для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утісі.

Бо не хочемо, браття, щоб вам було невідомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асії, де було нам тяжко надміру і надсилу, так що не надіялись залишитись живими,

але самі в собі мали вирок до смерті для того, щоб надіятися не на самих себе, а на Бога, воскрешаючого мертвих,

Котрий і врятував нас від такої близької смерті, і визволяє, і на Котрого надіємось, що і ще визволить,

при сприянні й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас.

Бо похвала наша – це свідчення совісті нашої, що ми в простоті і богоугодній щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою, жили на світі, особливо ж у вас.

І ми пишемо вам не інше, як те, що ви читаєте або розумієте, і що, як надіюсь, до кінця зрозумієте.

Бо ви частково і зрозуміли вже, що ми будемо вашою похвалою, так само й ви нашою, в день Господа нашого Іісуса Христа.

І з цієї впевненості я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви вдруге одержали благодать,

і через вас пройти в Македонію, з Македонії знов прийти до вас, а ви провели б мене до Іудеї.

Маючи такий намір, хіба легковажно я зробив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене то «так, так», то «ні, ні»?

Вірний Бог, що наше слово до вас не було, то «так», то «ні».

Бо Син Божий, Іісус Христос, проповіданий у вас нами, мною та Силуаном і Тимофієм, не був «так» і «ні»; але в Ньому було «так»,–

бо всі обітниці Божі в Ньому «так» і в Ньому «амінь», – у славу Божу, через нас.

А утверджуючий нас з вами у Христі і Котрий помазав нас є Бог,

Він і поклав печать на нас і дав запоруку Духа в серця наші.

Бога закликаю в свідки на душу мою, що, жаліючи вас, я досі не приходив до Корінфа,

не тому, ніби ми беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви тверді.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

Господь промовляв до Мойсея, кажучи: Сповна помстися мадіамцям за ізраїльських синів, а відтак приєднаєшся до свого народу. Тож Мойсей звернувся до народу, кажучи: Добре озбройте з-поміж себе чоловіків, щоб стали до Господнього бою проти мадіамців, аби звершити помсту від Господа мадіамцям! Тисячу з племені, тисячу з племені, – і так пошліть з усіх ізраїльських племен, щоб стали до бою. Тож вони відрахували з ізраїльських тисяч по тисячі з племені – дванадцять тисяч озброєних до бою. І Мойсей послав їх з їхнім військом – тисячі за тисячами, з кожного племені, – і Фінееса, сина священика Елеазара, сина Аарона, і священний посуд, а труби для оповіщення були в їхніх руках. І вони стали до бою проти мадіамців, як заповів Господь Мойсеєві, і вбили кожного чоловічої статі. Вони повбивали мадіамських царів разом з їхніми пораненими, – Увіна, Сура, Рокома, Ура і Ровока, – п’ятьох мадіамських царів. І з їхніми пораненими вбили мечем Валаама, Веорового сина. Мадіамських жінок, їхнє майно, їхню худобу і весь їхній здобуток/ господарство вони захопили в полон, а їхнє військо – спустошили. Усі їхні міста, що в їхніх поселеннях, і їхні села вони спалили вогнем. І захопили всіх полонених і всю їхню здобич – від людини до худоби. Полонених, здобич і здобуток вони привели до Мойсея, до священика Елеазара і до всіх ізраїльських синів, до табору в Аравоті моавському, що біля Йордану, поряд з Єрихоном. Мойсей, священик Елеазар і всі старійшини громади вийшли їм назустріч за табір. І розгнівався Мойсей на провідників війська, на тисяцьких і сотників, які поверталися з бою. Мойсей їм сказав: Чому ви залишили живими жінок? Адже вони, за словом Валаама, були для ізраїльських синів на відступленя і зневаження Господнього слова через Фоґора, коли була пошесть у Господній громаді! Тож тепер убийте кожного чоловічої статі з-поміж усіх захоплених і вбийте кожну жінку, яка пізнала чоловіка в постелі. Усіх же захоплених жінок, які не пізнали чоловіка в постелі, залишіть живими. Ви ж отаборіться за табором на сім днів. Кожен, хто вбив і доторкнувся до вбитого, нехай очиститься третього дня і сьомого дня, – ви і ваші полонені. А кожну одежину, і кожну шкіряну ємність та все, зроблене з козячої шкури, і всякий дерев’яний посуд – очистіть! І священик Елеазар сказав воїнам, що приходили з бою: Це вимога закону, який дав Господь Мойсеєві! Крім срібла, золота, міді, заліза, свинцю і олова, всяка річ, яка пройде через вогонь та очиститься, також нехай очиститься водою для очищення. А все, що не перейде через вогонь, пройде через воду. А сьомого дня виперете одяг, очиститеся і після цього ввійдете до табору. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Підрахуйте загальну кількість захопленого в полон – від людини до худоби, – ти, священик Елеазар і голови родів громади по батьківській лінії, – і розділіть здобич між воїнами, які були в бою, і між усією громадою. Від людей, які воювали, які виступили, щоб стати до бою, виділіть збір для Господа – одну душу від п’ятисот, з людей і з тварин – з великої рогатої худоби, овець і ослів. З їхньої половини візьмеш і даси священикові Елеазарові – особливий дар для Господа. А з половинної частки ізраїльських синів візьмеш одне з п’ятдесяти – з людей і з худоби – з овець, ослів і всіх тварин, і даси їх левитам, які здійснюють нагляд в Господньому наметі. І зробив Мойсей та священик Елеазар так, як заповів Господь Мойсеєві. І було безліч захопленого, яке взяли як здобич чоловіки, які воювали: овець – шістсот сімдесят п’ять тисяч; великої рогатої худоби – сімдесят дві тисячі; ослів – шістдесят одна тисяча, людських душ з жінок, які не пізнали чоловіка в постелі, всіх душ тридцять дві тисячі. Половина була часткою тих, які виступали до бою: з числа овець – триста тридцять сім тисяч п’ятсот. Шістсот сімдесят п’ять – збір для Господа з овець; з волів – тридцять шість тисяч, сімдесят два – збір для Господа; ослів – тридцять тисяч п’ятсот, шістдесят один – збір для Господа. А число людських душ – шістнадцять тисяч, тридцять дві душі – збір для Господа. Господній збір, те, що відділене для Бога, Мойсей дав священикові Елеазарові, – як і заповів Господь Мойсеєві, – з половинної частки для ізраїльських синів, яких відділив Мойсей від чоловіків, котрі воювали. А половинна частка для громади складала: овець – триста тридцять сім тисяч п’ятсот, волів – тридцять шість тисяч, ослів – тридцять тисяч п’ятсот, і шістнадцять тисяч людських душ. З половинної частки для ізраїльських синів Мойсей узяв одне з п’ятдесяти – з людей і з тварин – і дав левитам, які здійснюють нагляд за Господнім наметом, як і заповів Господь Мойсеєві. І прийшли до Мойсея всі поставлені над тисячами у війську – тисяцькі й сотники. Вони сказали Мойсеєві: Твої слуги порахували воїнів, які з нами, і жодного з них не забракло. Тож ми принесли дар для Господа: кожний, хто знайшов золотий виріб: браслет, ланцюжок, кільце, браслет для правої руки, защіпку для волосся – звершити викуплення за нас перед Господом. І Мойсей та священик Елеазар взяли в них золото, всякий виготовлений виріб. І всього золота особливого дару, яке від тисяцьких і від сотників виділили для Господа, було шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят сиклів. (Адже чоловіки-воїни брали здобич – кожен собі особисто). А Мойсей і священик Елеазар взяли золото від тисяцьких і від сотників, і внесли його в намет свідчення – на пам’ять для ізраїльських синів перед Господом.

Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 31

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії