Читання 30 січня

Читання дня

Євангеліє

Після того знову явився Іісус учням Своїм біля моря Тиверіадського. Явився ж так:

були разом Симон Петро, і Фома, названий Близнюк, і Нафанаїл з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учнів Його.

Симон Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою. Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого.

А коли вже настав ранок, Іісус стояв на березі; але учні не впізнали, що це Іісус.

Іісус говорить їм: діти! чи є у вас яка їжа? Вони відповіли Йому: нема.

Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти сіті через велику кількість риби.

Тоді учень, котрого любив Іісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, підперезався одежею (бо він був нагий) і кинувся в море.

А інші учні припливли човном (бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот) і тягли сіть з рибою.

А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і на ньому рибу і хліб.

Іісус говорить їм: принесіть риби, яку ви тепер впіймали.

Симон Петро пішов і витяг на землю сіть, наповнену великими рибами, яких було сто п’ятдесят три; і від такої кількості риби не прорвалася сіть.

Іісус говорить їм: підходьте, обідайте. Ніхто ж з учнів не смів спитати Його: хто Ти? знаючи, що це Господь.

Іісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу.

Це вже втретє явився Іісус учням Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.

Коли ж вони обідали, Іісус каже Симону Петрові: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси ягнят Моїх.

Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.

Говорить йому втретє: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? і сказав Йому: Господи! Ти все знаєш; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.

Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, то простягнеш руки твої і інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.

Це Він сказав, даючи розуміти, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.

Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним учень, котрого любив Іісус, і котрий на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи! хто видасть Тебе?

Побачивши його, Петро говорить Іісусові: Господи! а він що?

Іісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, поки прийду, що тобі до того? ти йди за Мною.

І пронеслося це слово поміж браттями, що учень той не помре. Але Іісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того?

Цей учень і свідчить про це, і написав це; і знаємо, що істинне свідчення його.

Багато й іншого сотворив Іісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 21

Апостол

Не хочу, браття, щоб ви не знали і про дари духовні.

Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до ідолів безмовних, ніби вас вели.

Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Іісуса, і ніхто не може назвати Іісуса Господом, як тільки через Духа Святого.

Дари різні, а Дух один і той же;

і служіння різні, а Господь один і той же;

і діяння різні, а Бог один і той же, Котрий творить все у всіх.

Але кожному дається виявлення Духа на користь.

Одному дається Духом слово мудрості, іншому – слово знання, тим же Духом;

іншому – віра, тим же Духом; іншому – дари зцілення, тим же Духом;

іншому – творення чудес, іншому – пророцтво, іншому – розпізнавання духів, іншому – різні мови, іншому – тлумачення мов.

Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному окремо, як Йому угодно.

Бо, як тіло одне, але має багато членів, і всі члени одного тіла, хоч їх і багато, утворюють одне тіло,– так і Христос.

Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, іудеї чи елліни, раби чи вільні, і всі одним Духом напоєні.

Тіло ж не з одного члена, а з багатьох.

Якщо нога скаже: я не належу до тіла, бо я не рука, то невже через це вона не належить до тіла?

І якщо вухо скаже: я не належу до тіла, бо я не око, то невже через це воно не належить до тіла?

Якщо все тіло око, то де слух? Якщо все слух, то де нюх?

Але Бог розмістив члени, кожний з них у тілі, як було Йому угодно.

А коли б усі були один член, то де було б тіло?

Тепер же членів багато, а тіло одне.

Не може око сказати руці: ти мені непотрібна; або так само голова ногам: ви мені непотрібні.

Навпаки, члени тіла, що здаються слабшими, значно потрібніші,

і які нам здаються в тілі неблаговидними, про тих більше піклуємось;

і неблаговидні наші (члени) благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають в тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про неблаговидне більше піклувалися,

щоб не було розділення в тілі, а усі члени однаково дбали один про одного.

Тому, чи страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени.

І ви – тіло Христове, а окремо – члени.

І одних Бог поставив у Церкві, по-перше, Апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління, різні мови.

Чи всі Апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці?

Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять різними мовами? Чи всі тлумачі?

Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях ще кращий.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 12

Старий Заповіт

А Ізраїль осів у Саттімі. І народ почав чинити розпусту з дочками Моава. Вони покликали їх до жертв своїх ідолів, і народ їв їхні жертви, і поклонявся їхнім ідолам, – Ізраїль посвятився Веелфеґорові. Тож Господь запалав гнівом на Ізраїля. І Господь сказав Мойсеєві: Візьми проводирів народу, і подай приклад з них задля Господа перед сонцем – і гнів обурення Господа відвернеться від Ізраїля. Тож Мойсей сказав ізраїльським племенам: Кожен нехай вб’є свого члена сім’ї, який посвятився Веелфеґорові! Аж ось прийшов чоловік з ізраїльських синів і привів свого брата до мідійки – перед Мойсеєм і перед усією громадою ізраїльських синів, – вони ж плакали біля входу в намет свідчення. А Фінеес, син Елеазара, сина Аарона-священика, побачивши це, піднявся з-посеред громади і, узявши у свою руку короткого списа, увійшов за чоловіком-ізраїльтянином всередину і проколов обох, чоловіка-ізраїльтянина і жінку – через її нутро. І пошесть серед ізраїльських синів припинилася. А тих, хто помер від пошесті, було двадцять чотири тисячі. Тоді Господь промовив до Мойсея, кажучи: Фінеес, син Елеазара, сина Аарона-священика, зупинив Мій гнів на ізраїльських синів, коли Я дійсно виявив ревнощі до них, і Я у Своїх ревнощах повністю не вигубив ізраїльських синів. Таким чином скажи: Ось Я даю йому завіт миру! І буде для нього і для його нащадків після нього завіт вічного священства – за те, що виявив ревність за свого Бога і звершив викуплення за ізраїльських синів! А ім’я ураженого чоловіка-ізраїльтянина, який був убитий разом з мідійкою, – Замврі, син Сали, князь з родини по батьківській лінії тих, які від Симеона. А ім’я вбитої жінки-мідійки, дочки Сура, князя оммотського племені – Хасві, він – з родини по батьківській лінії тих, які від Мадіана. І промовив Господь до Мойсея, проголошуючи: Повідом ізраїльським синам, наказуючи: Ворогуйте з мадіанітянами і розгроміть їх! Бо вони підступно виявляють ворожість до вас, так як підступно чинили з вами через Фоґора і через Хасві – дочку мадіамського вождя, свою сестру, яка була вбита в день пошесті через Фоґора.

Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 25

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії