Читання 25 січня

Читання дня

Євангеліє

Після цих слів Іісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час, прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,

так як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.

Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа.

Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.

І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе раніше буття світу.

Я відкрив ім’я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.

Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, від Тебе є,

бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.

Я за них молю: не за весь світ молю, а за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої.

І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них.

Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх в ім’я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.

Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб збулося Писання (Пс 108,17).

Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.         

Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.

Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.

Вони не від світу, як і Я не від світу.

Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.

Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.

І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.

Не за них же тільки молю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім,

щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине,– щоб увірував світ, що Ти послав Мене.

І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине.

Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдине, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.

Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше створення світу.

Отче праведний! і світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.

І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 17

Апостол

Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо знання; але знання робить гордим, а любов повчає.

Хто думає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати.

Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього.

Отож про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що нема іншого Бога, крім Єдиного.

Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі,– так як є багато богів і господарів багато, – але в нас один Бог Отець, від Котрого все, і ми для Нього, і один Господь Іісус Христос, через Котрого усе, і ми через Нього.

Та не в усіх таке знання: деякі й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічна, оскверняється.

Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо.

Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних.

Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне?

І від твого знання загине немічний брат, за якого помер Христос.

А согрішаючи таким чином проти братів і вражаючи немічну совість їхню, ви согрішаєте проти Христа.

І тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повік, щоб не спокусити брата мого.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 8

Старий Заповіт

Першого місяця ізраїльські сини всією громадою прийшли до пустелі Сін, і народ перебував у Кадисі. Там померла Маріам, і там вона була похована. Та не було води для громади, і вони об’єдналися разом проти Мойсея та Аарона. Тож народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Краще було померти нам під час загибелі наших братів перед Господом! І навіщо ви привели Господню громаду в цю пустелю, щоб вигубити нас і нашу худобу? І навіщо ви нас вивели з Єгипту, щоб привести в це ні до чого не придатне місця? Це місце, де не сіється, де немає ні смокв, ні винограду, ні гранатів, ні води для пиття? І пішли Мойсей та Аарон з-перед громади до входу в намет свідчення, і впали на обличчя. І з’явилася їм Господня слава. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Візьми посох і збери громаду, ти й Аарон, твій брат; і примовте перед ними до скелі, і вона дасть свою воду, і виведете їм воду з каменя, і напоїте громаду та їхню худобу. І Мойсей узяв посох, що перед Господом, як і заповів Господь. І Мойсей з Аароном зібрали громаду перед скелею, і Мойсей їм сказав: Послухайте мене, ви, які не вірите! Хіба з цього каменя ми виведемо для вас воду? І Мойсей, піднявши свою руку, двічі вдарив об камінь посохом, і вийшло багато води; і пила громада та їхня худоба. А Господь сказав Мойсеєві та Ааронові: Оскільки ви не повірили, що з’явиться святість Моя перед ізраїльськими синами, то ви не введете цієї громади в землю, яку Я їй дав! Це – Вода Суперечки Мериви, бо ізраїльські сини нарікали перед Господом, а Його святість була в них! З Кадиса Мойсей послав вісників до царя Едому сказати: Так говорить твій брат Ізраїль: Ти знаєш про всі турботи, які найшли на нас. І наші батьки пішли в Єгипет, і ми жили в Єгипті багато днів/ часу, і єгиптяни гнобили нас і наших батьків. Та ми закликали до Господа, і Господь прислухався до нашого голосу, і, пославши ангела, вивів нас із Єгипту. а тепер ми в Кадисі, в місті, що на краю твоїх кордонів. Тож перейдемо через твою землю; ми не проходитимемо через поля, ні через виноградники; не будемо пити води з твоїх водоймищ; підемо царською дорогою, не звернемо ні праворуч, ні ліворуч, доки не перейдемо твого кордону. Та Едом відповів йому: Не перейдеш через мою територію! А ні, то війною вийду тобі назустріч! А ізраїльські сини говорять йому: Під горою перейдемо; якщо ж твою воду питимемо, – ми і наша худоба, – то дамо тобі плату. Адже перейти попід горою – справа не варта уваги. Він же сказав: Не перейдеш через мою територію! І вийшов Едом їм назустріч з численним народом та сильною рукою. І не захотів Едом дати Ізраїлеві перейти через свої кордони, тож Ізраїль звернув убік від нього. І вони рушили з Кадиса. І прийшли ізраїльські сини, вся громада, до гори Ор. А біля гори Ор, поблизу кордону Едомської землі, Господь звернувся до Мойсея та Аарона, кажучи: Нехай Аарон приєднається до свого народу, бо ви не ввійдете в землю, яку Я дав ізраїльським синам, оскільки ви розгнівили Мене біля Води Суперечки. Візьми Аарона й Елеазара, його сина, і перед усією громадою виведи їх на гору Ор. І роздягни Аарона з його шат, і зодягни його сина Елеазара. І Аарон, приєднавшись до свого народу, нехай там помре. І Мойсей вчинив так, як заповів Господь, – він вивів його на гору Ор перед усією громадою. Він роздягнув Аарона з його шат, і зодягнув у них Елеазара, його сина. Аарон помер на вершині гори, і Мойсей та Елеазар спустилися з гори самі. І вся громада побачила, що Аарон помер. І весь дім Ізраїля оплакував Аарона тридцять днів.

 

Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 20

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії