Читання 21 січня

Читання дня

Євангеліє

Перед святом Пасхи Іісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.

І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,

Іісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,

встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.

Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.

Підходить до Симона Петра, і той говорить Йому: Господи! чи Тобі умивати мої ноги?

Іісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.

Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх довіку. Іісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.

Симон Петро каже Йому: Господи! не тільки ноги мої, але й руки і голову.

Іісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги вмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі.

Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав: не всі ви чисті.

Коли ж умив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?

Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і правильно кажете, бо Я Той і є.

Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.

Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.

Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.

Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.

Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого вибрав. Але хай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою (Пс. 40,10).

Тепер скажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.

Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.

Сказавши це, Іісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.

Тоді учні озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.

Один же з учнів Його, якого любив Іісус, возлежав біля грудей Іісусових.

Йому Симон Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про котрого Він говорить.

Він, припавши до грудей Іісуса, сказав Йому: Господи! хто це?

Іісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам кусок хліба. І, вмочивши кусок, подав Іуді Симоновому Іскаріотові.

І після цього куска увійшов у нього сатана. І сказав йому Іісус: що робиш, роби швидше.

Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.

А тому, що в Іуди була грошова скринька, то деякі думали, що Іісус говорить йому: купи, що нам треба до свята, або щоб дав щонебудь убогим.

Він, взявши кусок, зразу ж вийшов; а була ніч.

Коли він вийшов, Іісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.

Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.

Діти! недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене, і як Я сказав іудеям, що, куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.

Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви щоб любили один одного.

По тому знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою.

Симон Петро сказав Йому: Господи! куди Ти йдеш? Іісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.

Петро сказав Йому: Господи! чому я не можу йти за Тобою тепер? я душу мою покладу за Тебе.

Іісус відповів йому: душу твою покладеш за Мене? істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 13

Апостол

Отож кожен повинен розуміти нас як служителів Христових і домобудівничих таїн Божих.

Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним.

Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе.

Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь.

Тому не судіть ніяк передчасно, аж доки не прийде Господь, Котрий освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога.

Це, браття, я приклав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчились від нас не мудрувати зверх того, що написано, та не величалися один перед одним.

Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав?

Ви вже переситились, ви вже збагатились, ви почали царювати без нас; о, якби ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати!

Бо я думаю, що нам, посланникам останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми стали позорищем світові, Ангелам і людям.

Ми безумні Христа ради, а ви мудрі у Христі; ми немічні, а ви міцні; ви у славі, а ми в безчесті.

Навіть донині терпимо голод і спрагу, і наготу і побої, і поневіряємось, і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; ганьблять нас, ми молимось; ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині.

Це пишу не для того, щоб вас посоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених, бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Іісусі благовістям.

Тому благаю вас: подібні мені будьте, як я Христу.

Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі, як я навчаю скрізь, у всякій церкві.

Бо через те, що я не йду до вас, деякі у вас загордилися; але я скоро до вас прийду, якщо угодно буде Господу, і перевірю не слова тих, що загордилися, а силу, бо царство Боже не в слові, а в силі.

Чого ви хочете? з жезлом прийти до вас, чи з любов’ю і духом лагідності?

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 4

Старий Заповіт

Коре, син Ісаара, сина Каата, сина Левія, й Датан та Авірон, сини Еліява, і Аун, син Фалета, Рувимового сина, змовилися і виступили проти Мойсея. А з ними ще двісті п’ятдесят чоловіків, ізраїльських синів, старійшин громади, вибраних радників та знатних мужів. Вони об’єдналися проти Мойсея та Аарона і сказали: Досить з вас! Уся громада – всі святі, і Господь посеред них! То чому ви підноситеся над Господньою громадою? Почувши це, Мойсей упав на обличчя і промовив до Коре та до всієї його громади, говорячи: Бог дослідив і пізнав тих, хто є Його, і хто – святі, і наблизив до Себе. Котрих Собі вибрав, тих Він наблизив до Себе! Зробіть ось що: самі візьміть собі кадильниці – Коре та вся його громада – і вранці перед Господом покладіть у них вогню, і підкладіть у них ладану. І буде так, – чоловік, якого вибере Господь, він – святий. Цього хай буде достатньо для вас, сини Левія! І сказав Мойсей Коре: Вислухайте мене, сини Левія. Хіба не досить для вас, що Бог Ізраїля відділив вас від ізраїльської громади і наблизив вас до Себе, щоб ви звершували служіння в Господньому наметі й стояли перед громадою, щоб служити їм? Тож Він наблизив тебе і всіх твоїх братів, синів Левія, з тобою, а ви ще домагаєтеся бути священиками? Тому ти і вся твоя громада зібралися проти Бога! А хто такий є Аарон, що ви нарікаєте на нього? І Мойсей послав покликати Датана та Авірона, синів Еліява. Та вони сказали: Ми не прийдемо! Хіба не достатньо того, що ти вивів нас із землі, яка тече молоком та медом, щоб умертвити нас у пустелі та щоб панувати над нами, як володар? Хіба ж ти привів нас у землю, що тече молоком та медом, чи дав нам у спадок поля і виноградники? Невже ти виколов очі цим людям? Ми не підемо! Мойсей дуже сильно обурився і звернувся до Господа: Не приймай їхньої жертви! В жодного з них я не взяв того, що зажадав, і не вчинив нікому з них зла! А Коре Мойсей сказав: Освяти свою громаду, і завтра будьте готові перед Господом – ти, вони і Аарон! І кожен нехай візьме свою кадильницю; ви покладете у них ладану і принесете перед Господа – кожен свою кадильницю, – двісті п’ятдесят кадильниць, і ти, і Аарон, – кожен свою кадильницю. І кожний з них узяв свою кадильницю, вони поклали в них вогню і насипали на нього ладану. А Мойсей та Аарон стали біля входу в намет свідчення. Коре ж напроти них, біля входу в намет свідчення, зібрав усю свою громаду. І Господня слава з’явилася всій громаді. І заговорив Господь до Мойсея та Аарона, кажучи: Відділіться від цієї громади, Я вигублю їх раз і назавжди. А вони попадали на свої обличчя, і сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Якщо згрішила одна людина, чи зіллється на всю громаду Господній гнів? І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до громади, говорячи їй: Відступіть довкола від громади Коре! Тож Мойсей встав і пішов до Датана та Авірона; разом з ним пішли всі ізраїльські старійшини. І він промовив до громади, кажучи: Відійдіть від наметів цих непоступливих людей і не доторкайтеся до всього, що їхнє, щоб ви не загинули за всі їхні гріхи! І вони відступили від намету Коре довкола. А Датан і Авірон вийшли, і стали біля входів у свої намети, – і їхні дружини, і їхні діти, і їхні домашні. А Мойсей сказав: З того дізнаєтеся, що Господь послав мене робити всі ці справи, що я не від себе самого дію: якщо вони помруть такою смертю, як у всіх людей, – коли відійдуть так само, як відходять усі люди, – тоді Господь не посилав мене. Але якщо Господь засвідчить ознакою, і земля, розкривши свої уста, поглине їх та їхнє майно, і їхні намети, і все, що їм належить, і вони живими зійдуть до аду, тоді пізнаєте, що ці люди викликали гнів Господа. Коли він перестав говорити всі ці слова, то під ними розступилася земля. І земля розкрилася і поглинула їх та їхнє майно й усіх людей, які були з Коре, і їхню худобу. І вони та все те, що їхнє, зійшли живими до аду, і покрила їх земля, і вони пропали з-посеред громади. А весь Ізраїль, ті, що довкола, втікали від їхнього голосу, бо говорили: Щоб часом і нас не поглинула земля! І вийшов від Господа вогонь і пожер тих двісті п’ятдесят чоловіків, які приносили ладан.

Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 16

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії