Читання 16 січня

Читання дня

Євангеліє

І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження.

Учні Його запитали в Нього: Равві! хто согрішив, він чи батьки його, що сліпим народився?

Іісус відповів: ні він не согрішив, ні батьки його, а це для того, щоб явились на ньому діла Божі.

Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; приходить ніч, коли ніхто робити не може.

Доки Я в світі, Я світло світові.

Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив слиною суміш і помазав сумішшю очі сліпому,

і сказав йому: іди, умийся в купальні Сілоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим.

Сусіди і ті, хто бачив його раніше сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив милостині?

Одні говорили, що це той; інші ж: схожий на нього. Він же казав: це я.

Тоді питали в нього: як відкрились у тебе очі?

Він сказав у відповідь: Чоловік, Якого звуть Іісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: піди в купальню Сілоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів.

Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповідав: не знаю.

Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв.

А була субота, коли Іісус зробив суміш і відкрив йому очі.

Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі і я вмився, і бачу.

Тоді деякі з фарисеїв говорили: не від Бога Цей Чоловік, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка.

Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк.

Тоді іудеї не повірили, що він був сліпий і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів,

і спитали їх: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? як же він тепер бачить?

Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що це син наш і що він сліпим народився,

а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, хай сам про себе скаже.

Так відповіли батьки його, тому що боялись іудеїв; бо іудеї вже змовились, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучати від синагоги.

Тому-то батьки його і сказали: він уже дорослий, самого спитайте.

Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: воздай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той грішник.

Він сказав їм у відповідь: чи Він грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу.

Знову спитали його: що Він зробив з тобою? як відкрив твої очі?

Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не слухали; що ще хочете почути? чи хочете і ви стати Його учнями?

Вони ж докорили йому і сказали: ти Його учень, ми ж Мойсеєві учні.

Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; Цього ж не знаємо, звідки Він.

Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі.

Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; але якщо хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає.

З віку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження.

Якби Він не був від Бога, не міг би нічого творити.

Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і чи ти нас учиш? І вигнали його геть.

Іісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого?

Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього?

Іісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою.

Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому.

І сказав Іісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими.

Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі?

Іісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх залишається на вас.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 9

Апостол

Поручаю вам Фиву, сестру нашу, дияконису церкви Кенхрейської.

Прийміть її для Господа, як личить святим, і допоможіть їй, в чому вона матиме потребу у вас, бо і вона була помічницею багатьом і мені самому.

Вітайте Прискіллу та Акілу, співробітників моїх у Христі Іісусі, (котрі голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усі церкви з язичників) і домашню їхню церкву.

Вітайте улюбленого мого Епенета, який є начаток Ахаії для Христа.

Вітайте Маріам, яка багато трудилася для нас.

Вітайте Андроніка і Юнію, родичів моїх і в’язнів зі мною, які прославилися між Апостолами і ще раніше мене увірували в Христа.

Вітайте Амплія, улюбленого мені в Господі.

Вітайте Урбана, співробітника нашого у Христі, і Стахія, улюбленого мені.

Вітайте Апеллеса, випробуваного у Христі. Вітайте вірних з дому Аристовула.

Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте з домашніх Наркисса тих, які в Господі.

Вітайте Трифену і Трифосу, які трудяться в Господі. Вітайте улюблену Персиду, яка багато потрудилася у Господі.

Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його і мою.

Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія та інших з ними братів.

Вітайте Філолога та Юлію, Нирея і сестру його, і Олімпана, і всіх з ними святих.

Вітайте один одного з цілуванням святим. Вітають вас усі церкви Христові.

Благаю вас, браття, остерігайтесь тих, що чинять розділення та спокуси всупереч вченню, якому ви навчилися, і ухиляйтесь від них; бо такі люди служать не Господу нашому Іісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних.

Ваша покірність вірі усім відома; тому я радуюсь за вас,  але  бажаю, щоб ви були мудрі на добро і прості на зло.

Бог же миру знищить незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Іісуса Христа з вами! Амінь.

Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Луцій, Іасон і Сосипатр, родичі мої.

Вітаю вас у Господі і я, Тертій, який писав це послання.

Вітає вас Гаій, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Єраст, міський скарбник, і брат Кварт.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа з усіма вами. Амінь.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 16

Старий Заповіт

І народ почав нарікати перед Господом на злі обставини. І Господь, запалавши гнівом на Мойсея, і розгорівся між ними Господній вогонь і поглинув якусь частину табору. Тож народ заволав до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і вогонь ущух. І названо те місце Запаленням/ Загорання/ Підпал, бо між ними розгорівся Господній вогонь. Натовп різношерстих людей, які були між ними, сповнилися сильною пожадливістю і, сівши, вони заплакали, а разом з ними – й ізраїльські сини, та й сказали: Хто нас нагодує м’ясом? Ми згадуємо рибу, яку їли даром в Єгипті, огірки, дині, порей, цибулю і часник. Тепер же наша душа зів’яла; нічого немає перед нашими очима – лише одна манна. А манна – мов насіння коріандру, а на вигляд, як гірський кришталь. А народ ходив і збирав; і мололи її на жорнах чи товкли в ступі, і варили її в горщику, і робили з неї коржики, і був смак її – наче смак коржів, приготованих на олії. Тож коли на табір вночі спадала роса, тоді випадала з нею і манна. І Мойсей почув, як вони плакали у своїх групах/ осередках – кожний біля своїх дверей. Господь запалав гнівом, і в очах Мойсея це було злом. І Мойсей промовив до Господа: Навіщо Ти вчинив таке зло Своєму слузі, й чому я не знайшов милості в Твоїх очах, що Ти поклав нападки цього народу на мене? Хіба я зачав у лоні весь цей народ, чи я їх породив, що Ти мені кажеш: Візьми їх на своє лоно, як годувальниця бере грудну дитину, щоб привести в край, котрий Я пообіцяв у клятві їхнім батькам? Звідки в мене м’ясо, щоб дати всьому цьому народові? Адже вони плачуть переді мною, кажучи: Дай нам м’яса, щоб ми наїлися! Я сам не в змозі носити цей народ, бо дуже тяжкою для мене є ця справа. Якщо ж Ти таким чином поступаєш зі мною, то вбий мене, якщо я знайшов милість в Твоїх очах, щоб мені не бачити мого страждання. І тоді Господь сказав Мойсеєві: Збери Мені сімдесят чоловіків з ізраїльських старійшин, яких сам знаєш, що вони – старійшини народу та їхні книжники, і приведи їх до намету свідчення – хай стануть там з тобою. Я зійду і розмовлятиму там з тобою, і візьму від Духа, який на тобі, і покладу на них, і допомагатимуть тобі з нападками народу, і ти не нестимеш їх сам. А народові скажеш: Очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо, бо ви плакали перед Господом, кажучи: Хто нас нагодує м’ясом? Адже в Єгипті нам було добре! Тож Господь дасть вам їсти м’ясо, і їстимете м’ясо. Не один день будете їсти, і не два, ні п’ять днів, ні десять днів, ні двадцять днів. Впродовж місяця ( Місяць днів) будете їсти, поки не вийде з ваших ніздрів і не стане остогидлим для вас, бо ви не послухалися Господа, Який є між вами, а плакали перед Ним, кажучи: Навіщо нам було виходити з Єгипту? А Мойсей відказав: Того народу, між яким є і я, – шістсот тисяч піших! А Ти сказав: Дам їм м’яса, і їстимуть впродовж місяця! Хіба що вони поріжуть овець і волів, щоб їм вистачило? Чи вся морська риба буде зібрана для них, щоби було їм достатньо? Та Господь сказав Мойсеєві: Хіба Господня рука не спроможна на це? Зараз же побачиш, чи захопить зненацька тебе Моє слово, чи ні! Мойсей вийшов і переказав народові Господні слова, і зібрав сімдесятьох чоловіків зі старійшин народу, і поставив їх довкола намету. А Господь зійшов у хмарі, і заговорив до нього. І взяв від Духа, що на ньому, і поклав на сімдесятьох чоловіків-старійшин. Як тільки спочив на них Дух, то вони деякий час пророкували, та не продовжували/ та згодом перестали. Та в таборі залишилося двоє чоловіків; ім’я одного – Елдад, ім’я другого – Модад; і на них спочив Дух, а вони були з тих, які були записані, та не пішли до намету, тож вони пророкували в таборі. І прибіг юнак, і сповістив Мойсеєві, сказавши: Елдад і Модад пророкують у таборі! У відповідь Ісус, син Навина, – вибраний, який допомагав Мойсеєві, – сказав: Володарю Мойсею, заборони їм! Та Мойсей йому відповів: Хіба не ревнуєш ти через мене? Хай же стане весь Господній народ пророками, коли Господь дасть йому Свого Духа! І Мойсей пішов до табору з ізраїльськими старійшинами. А від Господа вийшов вітер і навів перепелів з моря, і кинув на табір та довкола табору – на день ходи звідси і на день ходи звідти – на якихось два лікті від землі. І встав увесь народ і весь день, усю ніч і весь наступний день збирав перепелів; хто мало назбирав – якихось десять мірок. І всі в’ялили їх собі на сушилках довкола табору. Ще м’ясо було на їхніх зубах, не будучи пожоване, як Господь запалав гнівом на народ, і уразив Господь народ великою пошестю. І названо те місце Гробницями жадоби, бо там поховали пожадливих/ ненаситних людей. Від Гробниць жадоби народ вирушив до Асироту, і перебував народ у Асироті.

Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 11

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії